Постанова № 30345105, 25.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р. Справа № 5015/2099/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» на рішення господарського суду Львівської області від 10 вересня 2012 року у справі №5015/2099/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» про стягнення заборгованості в сумі 132592,34 грн. за кредитним договором №10/05К-07 від 01.02.2007 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім» про стягнення з відповідача 132592,34 грн. заборгованості за кредитним договором №10/05К-07 від 01.02.2007 року.

Господарський суд Львівської області (суддя Коссак С.М.) рішенням від 10 вересня 2012 року позовні вимоги задоволив повністю: стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім» на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 132592,34 грн. (з яких: 70230,44 грн. заборгованості по сумі кредиту; 10847,22 грн. процентів за користування кредитом; 51514,68 грн. підвищених процентів за користування кредитом) та 2651,85 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване, зокрема, тим, що відповідач належним чином не виконав зобов’язання по кредитному договору №10/05К-07 від 01.02.2007р., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за вказаним договором, зокрема, заборгованість по кредиту, процентами за користування кредитом та підвищеними процентами за користування кредитом.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду Львівської області у справі, за яким позов задоволити частково на суму 70230,44 грн. заборгованості по кредиту, 10847,22 грн. відсотків за користування кредитом та 4822,09 грн. підвищених відсотків, а в частині задоволення позову на суму 46 629,59 грн. підвищених відсотків – відмовити.

Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України. Також скаржник покликається на те, що строком повного погашення кредиту в договорі і відповідно строком дії договору є дата 31.01.2010 року, а тому на думку апелянта після зазначеної дати умови договору не поширюються на правовідносини між банком та компанією, і нарахування відсотків за користування кредитом не має юридичних підстав, а застосовуються положення ст. 625 ЦК України щодо порушення зобов’язання.

18 лютого 2013 року ПАТ «Універсал Банк» подало Львівському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином. У судовому засіданні 06 березня 2013 року оголошено перерву на 25 березня 2013 року.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», матеріали справи, вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 10 вересня 2012 року по справі №5015/2099/12 слід залишити без змін враховуючи наступне.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції правильно встановив, що 01 лютого 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (банк, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лізинговий дім» (позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір №10/05К-07 (договір) із подальшими змінами та доповненнями (том 1, а.с. 6-37).

Згідно п. 1.1. Статуту ПАТ «Універсал Банк» (т. 1 а.с. 89-117) публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов’язків відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк», що існував у формі відкритого акціонерного товариства, тип якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Універсал Банк» (протокол №2-2009 від 22 червня 2009р.) було змінено на публічне акціонерне товариство та який було перейменовано на публічне акціонерне товариство «Універсал Банк». Згідно п. 1.6. Статуту ПАТ «Універсал Банк», банк є правонаступником усіх прав та обов’язків відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний», який у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Банк Універсальний» (протокол №4-2007 від 27 серпня 2007р.) було перейменовано на відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк».

За приписами до п. 1.1. договору банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на наступних умовах: сума кредиту – 176688,00; валюта кредиту – гривня; термін повернення кредиту – 31 січня 2010 року; цільове призначення – придбання транспортних засобів; процентна ставка – 18,5% річних.

Додатком до кредитного договору №10/05К-07 (т. 1 а.с. 12) між сторонами було погоджено графік погашення заборгованості по кредиту.

25.06.2007 року між банком та позичальником було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №10/05К-07 (т. 1 а.с. 13-14), відповідно до якого сторони внесли зміни в Додаток до Кредитного договору №10/05К-07 щодо графіку погашення заборгованості по кредиту в термін до 31.01.2010 року.

29.10.2008 року між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду №1 до договору №10/05К-07 (т. 1 а.с. 15-17), відповідно до п. 2. якої сторони погодили новий порядок нарахування процентів за користування кредитом, зокрема, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно методом «факт/факт», який передбачає використання фактичної кількості днів у місяці та році та фактично отриманої позичальником суми кредиту, починаючи з дня видачі кредиту включно та до дня повернення кредиту та передбачили, що сплата процентів здійснюється не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем.

30.04.2009 року між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору №10/05К-07 (т. 1 а.с. 18-36), відповідно до п. 1 якої сторони домовились викласти договір в новій редакції.

Додатком №1 до Додаткової угоди №2 від 30.04.2009 року до Кредитного договору №10/05К-07 від 01.02.2007 року (т. 1 а.с. 37) між сторонами було погоджено графік погашення платежів (заборгованості за кредитом).

Пунктом 1.1. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №2) передбачено, зокрема, що банк зобов’язується надавати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі, що дорівнює 176 688,00 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2.2. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №2) позичальник зобов’язується, зокрема, у повному обсязі повернути кредит, отриманий за цим договором, в порядку та терміни, визначені цим договором згідно Графіку погашення платежів, передбаченого Додатком №1 до цього договору; та в будь-якому випадку у повному обсязі повернути всю суму кредиту не пізніше 31 січня 2010 року.

Згідно з п. 1.3.1. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №2) визначено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами за цим договором, зокрема, позичальник за користування кредитними коштами, наданими у формі строкового кредиту, починаючи з дати фактичного надання кредиту та до 31 серпня 2008 року сплачує Банку проценти за ставкою у розмірі 18,5% (п. 1.3.1.1.); починаючи з 01 вересня 2008 року та по 29 квітня 2009 року за ставкою у розмірі 19,5% (п. 1.3.1.2.); починаючи з 30 квітня 2009 року за ставкою у розмірі 21,5% (п. 1.3.1.3.).

Також, у відповідності до п. 1.3.1. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №2) визначено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами за цим договором, зокрема, за користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів) встановлюється нова процентна ставка (підвищена процентна ставка) у розмірі 18,5% річних за кредитом в гривні починаючи з дати фактичного надання кредиту та до 31.08.2008 року (п. 1.3.1.1.); ставка у розмірі 24% починаючи з 01.09.2008 року та по 29.04.2009 року (п. 1.3.1.2.); ставка у розмірі 30,5% починаючи з 30.04.2009 року (п. 1.3.1.3.).

Відповідно до п. 2.3. стор. 17 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №2) підписанням цієї Додаткової угоди сторони погодили, що станом на дату підписання цієї Додаткової угоди заборгованість позичальника перед банком становить 72 408,24 грн. (з них 57 428,42 грн. - строкова заборгованість за кредитом, 12 802,02 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 2 177,80 грн. - прострочена заборгованість за процентами, нараховані за базовою процентною ставкою в розмірі 19,5% річних.

Як вірно встановлено Господарським судом Львівської області на виконання умов Кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 176 688,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 01.02.2007 року (т. 1 а.с. 38). Проте, відповідач належним чином не виконав зобов'язання по поверненню грошових коштів (кредиту), та станом на 17.05.2012 року (розрахунок заборгованості т. 1 а.с. 41) заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 132 592,34 грн. (з них: 70 230,44 грн. – заборгованість по сумі кредиту; 10 847,22 грн. – проценти за користування кредитом; 51 514,68 грн. – підвищені проценти за користування кредитом), що і стало причиною для звернення позивачем до суду.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (т. 1 а.с. 41) та правильно встановлено місцевим господарським судом, позивачем правомірно проведено розрахунок заборгованості у відповідності до умов Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №2 (т. 1 а.с. 18-36).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач у своїх відзивах на позов у суді першої інстанції факт існування заборгованості не заперечує, проте заборгованість визнає частково, оскільки на його думку позивач пропустив строк позовної давності. Також відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

Позивач із такою позицією відповідача не погоджується, та, зокрема, у своїх поясненнях зазначає, що строку позовної давності він не пропускав, оскільки вчинив такі дії, котрі свідчать про його переривання.

У своїх пояснення позивач зазначає, що 27 лютого 2010 року Господарським судом Львівської області за заявою ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» порушено провадження у справі №21/11 про його банкрутство (т. 1 а.с. 65). 23 березня 2010 року в газеті «Голос України» опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. Позивач на підставі ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 21 квітня 2010 року подав заяву про визнання кредиторських вимог до боржника у тому числі й по заборгованості, яка виникла на підставі Кредитного договору №10/05К-07 від 01.02.2007 року (т. 1 а.с. 66-76).

Таким чином позивач наголошує, що ним вчинено дії, котрі свідчать про переривання строку позовної давності на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України.

В оскаржуваному рішенні Господарський суд Львівської області зіславшись на ч. 5 ст. 267 ЦК України (котра регулює наслідки спливу позовної давності якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності) зазначив, що заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки причини пропущення позивачем такої є поважними. Колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вважає, що в даному випадку потрібно застосовувати положення ч. 2 ст. 264 ЦК України, яка вказує, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Факт подання заяви про визнання позивача кредитором у справі про банкрутство ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» свідчить про переривання перебігу позовної давності у відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Так, відповідач, подавши 23.02.2010 року заяву про порушення справи про його банкрутство, в самій заяві зазначив та визнав що має непогашені грошові зобов’язання перед банківськими установами.

Отже, в даному випадку позивач позовної давності не пропустив, оскільки перебіг такої перервався поданням заяви про банкрутство відповідача та поданням позивачем заяви про визнання кредиторських вимог до нього.

Однак помилкові висновки суду першої інстанції в цій частині не вплинули на правильність резолютивної частини означеного судового рішення.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з’ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

За приписами ст. 509 ЦК України встановлено, зокрема, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

За умовами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором позики встановлений обов’язок позивальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором.

За таких обставин колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі включаючи заборгованість по сумі кредиту, процентів за користування кредитом та підвищених процентів за користування кредитом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як зазначено у статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Серед основних засад судочинства, визначених ст. 129 Конституції України, є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Постановляючи оскаржене рішення господарський суд Львівської області дослідив усі обставини справи, дав їм належну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору.

Скаржник належними та допустимими доказами не довів факту неправильного застосування норм Цивільного кодексу України.

Отже, рішення господарського суду Львівської області від 10 вересня 2012 року по справі №5015/2099/12 є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 10 вересня 2012 року по справі №5015/2099/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Кордюк Г.Т.