Ухвала суду № 30344286, 19.03.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/21/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

19.03.13 Справа № 908/975/13

Суддя Корсун В.Л. розглянувши заяву (клопотання) Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області про вжиття заходів по забезпеченню позову (викладену в п. 1 прохальної частини позовної заяви від 14.03.13)

за позовною заявою: Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, 71660, Запорізька область, Василівський район, с. Орлянське, вул. Леніна, 150

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Світлотехніка”, 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 74б

про стягнення зайво сплачених коштів у розмірі 7 800,00 грн.

Суддя Корсун В.Л.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

19.03.13 до господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 14.03.13 звернулась Орлянська сільська рада Василівського району Запорізької області про стягнення з публічного акціонерного товариства “Світлотехніка” зайво сплачених коштів за двома договорами підряду у розмірі 7 800,00 грн.

19.03.13 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 19.03.12 судом порушено провадження в справі № 908/975/13 та присвоєно вищевказані справі номер провадження 17/21/13. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті. Судове засідання призначено на 24.04.13.

У прохальній частині своєї позовної заяви позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову. При цьому, які саме заходи до забезпечення позову мають бути вжиті до відповідача позивач у позовній заяві не вказав, будь-яких інших заяв або пояснень щодо забезпечення позову до матеріалів позовної заяви не надав.

Розглянувши вказану заяву суд дійшов до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 ГПК України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною ін. особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або ін. документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала (…).

Згідно із п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” із відповідними змінами, відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також ін. учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (...).

Пунктом 3 вказаної постанови закріплено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у т.ч. грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. (…) Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами ст. 33 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ін. засобами доказування.

При цьому, позивач у свої позовній заяві жодних обґрунтувань щодо наявності підстав забезпечення позову, як того вимагає Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 не зазначив.

Також не вказав в чому полягає можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення, не зазначив, які саме заходи мають бути вжиті судом для забезпечення позову та не надав суду доказів, які б свідчили що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, тобто не довів суду необхідність вжиття заходів до забезпечення позову

У зв’язку з вищевикладеним, а також враховуючи, що з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими позивачем пов’язується застосування певного заходу забезпечення позову, що підставою для задоволення заяви (клопотання) про забезпечення позову є її обґрунтованість, що заява позивача про забезпечення позову не підтверджена жодними доказами, вказану заяву слід визнати такою, що не підлягає задоволенню через її необґрунтованість.

Слід зазначити, що розглядаючи вказану заяву судом прийнято до уваги те, що всупереч положенням Закону України “Про судовий збір”, який набув чинності із 01.11.11 (зокрема ст. 4 вказаного Закону), позивач не надав суду доказів сплати судового збору у встановленому цим Законом порядку і розмірі за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову, або доказів звільнення позивача від сплати судового збору за подання такої заяви по забезпеченню позову.

Керуючись ст. ст. 45, 33, 66, 67, 86 ГПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву (клопотання) позивача про вжиття заходів до забезпечення позову (викладену в прохальній частині позовної заяви від 14.03.13) залишити без задоволення через необґрунтованість.

Екземпляр ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя В.Л. Корсун