Ухвала суду № 30341804, 06.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 р.Справа № 1570/4532/2012

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончарук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства ВКФ «Велес-Агро» (правонаступник - ТОВ «Велес-Агро ЛТД») до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

22.05.2012 року ПП ВКФ «Велес-Агро» (правонаступник - ТОВ «Велес-Агро ЛТД») звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000532201 від 03.05.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 103 078 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що за результатами проведеної ДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства з питань взаємовідносин з ТОВ «Транс Агенство сервіс» за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р., відповідачем неправомірно було встановлено порушення вимог п.п.198.1-198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Але ці викладені в акті висновки, які базуються лише на висновках акту перевірки Алчевської ОДПІ від 14.02.2012 року ТОВ «Транс Агенство сервіс», дії по складанню якого, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. визнано протиправними, позивач вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що не відповідають діючому законодавству України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року адміністративний позов ПП ВКФ «Велес-Агро» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 03.05.2012 року №0000532201. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП ВКФ «Велес-Агро» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1030,78 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Суворовському районі м.Одеси 19.10.2012 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПП ВКФ «Велес-Агро» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ПП ВКФ «Велес-Агро» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.04.2001р., дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи 13.12.2007 р. (а.с.67).

Також, позивач на момент проведення перевірки знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, ПП ВКФ «Велес-Агро» з 20.04.2001 року було зареєстровано платником ПДВ №100089959 та знаходиться на законодавчо визначеному пільговому режимі оподаткування, як виробник сільськогосподарської техніки (т.1 а.с.68).

Згідно з довідки з ЄДРПОУ серії АА №496852 ПП ВКФ «Велес-Агро» здійснює такі види діяльності за КВЕД: виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства; оптова торгівля сільськогосподарською технікою; виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів; здавання в оренду власного нерухомого майна; посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; інші види оптової торгівлі (а.с.69).

А відповідно до статуту ПП ВКФ «Велес-Агро» від 09.04.2008 р. предметом діяльності підприємства також є, зокрема: виробництво машин та устаткування, виробництво сільськогосподарських тракторів, виробництво машин для рослинництва, виробництво машин та обладнання для тваринництва та кормо виробництва, ремонт тракторів та інших сільськогосподарських машин, виробництво машин для переробки сільгосппродуктів, виробництво машин для текстильної промисловості, виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства (а.с.56-66).

З 04.04.2012 р. по 10.04.2012 р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ПП ВКФ «Велес-Агро» (код ЄДРПОУ -31427962) по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Транс Агентство сервіс» (код ЄДРПОУ -36713483) за період 01.09.2011-31.10.2011 рр., за наслідками якої складено акт перевірки від 18.04.2012 р. № 554/22-3/31427962 (а.с.10-21).

Актом перевірки встановлено порушення ПП ВКФ «Велес-Агро» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, ПП ВКФ «Велес-Агро» зменшено ряд. 24 декларації «від'ємне значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у загальній сумі 103 078 грн.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000532201 від 03.05.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 103 078 грн. (а.с.9).

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач спочатку оскаржив до ДПС Одеської області та ДПС України, а потім до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд 1-ї інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача є неправомірним, недоведеним та не відповідаючим діючому законодавству, в зв'язку із чим, повністю задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Так, спірне податкове повідомлення-рішення №0000532201 від 03.05.2012 року фактично базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем вимог п.п.198.1-198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість.

До такого висновку щодо порушення позивачем вимог п.п.198.1-198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, відповідач дійшов взявши до уваги лише відомості, зазначені в акті Алчевської ОДПІ від 14.02.2012р. №345/236-36713483 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р.», відповідно до висновків якого, усі операції купівлі-продажу ТОВ «Транс Агентство сервіс» у періоді вересень-жовтень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, і є «нікчемними» по ланцюгу до «вигодонабувача».

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. (по справі №2а/1270/1874/2012) визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланових виїзних документальних перевірок ТОВ «Транс Агентство сервіс», за результатами яких складено вищевказаний акт перевірки. А ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. вказану постанову Луганського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Так, правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, ведення ж бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками ПДВ визначені ст.198 Податкового кодексу України. Так, виходячи із змісту положень наведеної норми ПК України, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст.197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст.197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у 2 (двох) примірниках в день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також, при цьому, суд 2-ї інстанції вважає за необхідне врахувати і положення Господарського кодексу України, відповідно до ч.ч.1,2 ст.3 якого, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Отже, уважно дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає, що теж, як і суд 1-ї інстанції, не погоджується із висновками ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС щодо порушень ПП ВКФ «Велес-Агро» податкового законодавства при укладанні правочинів з ТОВ «Транс Агентство сервіс» (код ЄДРПОУ - 36713483), з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи, а саме - Акту спірної перевірки вбачається, що ДПІ у Суворовському районі м.Одеси у будь-який законний спосіб не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів та не довела нереальності спірних господарських операцій, так як єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновок іншого акту перевірки про відсутність виробничої бази (складів, транспортних засобів, технічного персоналу) у безпосереднього контрагента позивача - ТОВ «Транс Агентство сервіс».

Однак, з положень ст.ст.207,208 Господарського кодексу України та ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, судова колегія зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України та ст.70 КАС України доказами, вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207,208,250 КАС України, є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в ході розгляду справи як в суді 1-ї так і 2-ї інстанцій, відповідачем не надано до суду жодних належних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

До того ж, в спірному акті перевірки превіряючими не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

При цьому, слід зазначити, що наявні у справі документи, на думку судів обох інстанцій, не містять жодних доказів існування між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Транс Агентство сервіс» якісь взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів відповідачем не надано та судами обох інстанцій не встановлено.

Крім того, по справі встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період вересень-жовтень 2011 року позивач здійснював закупівлю металічних листів у ТОВ «Транс Агентство сервіс», що підтверджується наступними документами:

- заявками на закупку товару від 05.09.2011р., від 28.09.2011р., від 15.10.2011р.;

- рахунками-фактурами від 08.09.2011р. №ТРО-602911, від 09.09.2011р. №ТРО-603066, від 30.09.2011р. №ТРО-603105, від 05.10.2011р. №ТРО-603145, №ТРО-603144, від 06.10.2011р. №ТРО-603149;

- видатковими накладними від 08.09.2011р. №ТРО-602051, від 09.09.2011р. №ТРО-602068, від 30.09.2011р. №ТРО-602157, від 05.10.2011р. №ТРО-602177, від 06.10.2011р. №ТРО-602189, №602185;

- податковими накладними від 08.09.2011р. №601219 на загальну суму 120900,06 грн., в т.ч. ПДВ -20150,01 грн., від 09.09.2011р. №601221 на загальну суму 109837,50 грн., в т.ч. ПДВ -18306,25 грн., від 30.09.2011р. №601318 на загальну суму 32460,48 грн., в т.ч. ПДВ -5410,88 грн., від 05.10.2011р. №601335 на загальну суму 124959,66 грн., в т.ч. ПДВ - 20826,61 грн., від 06.10.2011р. №601342 на загальну суму 128722,43 грн., в т.ч. ПДВ -21453,74 грн., від 06.10.2011р. №601343 на загальну суму 101587,50 грн., в т.ч. ПДВ -16931,25 грн.;

- сертифікатами якості від 06.11.2010р. №15695-Л, від 07.11.2010р. №15709-Л, від 25.01.2011р. №767-л, від 17.11.2010р. №16112-Л, від 12.11.2010р. №15917-Л, від 17.03.2011р. №2712-Л, від 24.01.2011р. №728-Л, від 03.01.2011р. №1-л;

- численними платіжними банківськими дорученнями.

Також, на підтвердження фактичності зазначених операцій судами обох інстанцій досліджено журнал реєстрації довіреностей ПП ВКФ «Велес-Агро» за 2011 р., у якому, в свою чергу, є в наявності запис про видачу довіреності директору ПП ВКФ «Велес-Агро» Хомишинец В.Л. 16.11.2011р. на отримання товару від ТОВ «Транс Агентство сервіс».

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А відповідно до п.2.1., 2.2. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, оцінивши приєднані судом 1-ї інстанції до справи копії первинних документів, судова колегія доходить висновку, що усі ці досліджені судом документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім того, ці первинні фінансово-господарські документи уповноваженими особами підприємств та належним чином засвідчені печатками цих суб'єктів господарювання, які є сторонами правочину.

Також, судовою колегією встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. (по справі №2а/1270/1874/2012) за адміністративним позовом ТОВ «Транс Агентство сервіс» до Алчевської ОДПІ в Луганській області визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ у Луганській області щодо проведення позапланових невиїзних документальних перевірок ТОВ «Транс Агентство сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт №310/236-36713483 від 10.02.2012р. та за період з 01.09.2011 р. по 30.10.2011 р., за результатами якої складено акт №345/236-36713483 від 14.02.2012р.; зобов'язано Алчевську ОДПІ у Луганській області вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірок ТОВ «Транс Агентство сервіс» (код ЄДРПОУ -36713483), оформлених актами №310/236-36713483 від 10.02.2012р. та №345/236-36713483 від 14.02.2012р., і поновити в ній дані, що містяться у наданих ТОВ «Транс Агентство сервіс»податкових звітах з податку на додану вартість за період з 01.09.2011р. по 30.10.2011р.

З матеріалів справи також вбачається, що в подальшому, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012р. (по справі №2а/1270/1874/2012) вищевказану постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. залишено без змін.

Поряд з цим, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити та звернути увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Правова позиція Верховного Суду України по даній категорії спорів відображена, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 р. №14/11 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Також, Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, у справі «Булвес» проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Будь-які припущення податкового органу та його висновки в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. На думку суду, позивач, в даному випадку, виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи відсутність належних і беззаперечних доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, судова колегія, як і окружний суд, вважає безпідставним висновок ДПІ, викладений в акті перевірки від 18.04.2012р. №554/22-3/31427962 про нікчемність угод між вказаними підприємствами, а тому, відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000532201 від 03.05.2012 року є протиправним та дійсно підлягає скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко