Ухвала суду № 30339654, 02.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «19»березня 2013р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Петлюка В.І.

Суддів Рулякова В.І., Тарбинського В.Г.

при секретарі Трасоруб А.О.

за участю прокурора Хоміцької Т.Б.

та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника цивільного

позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2012 року яким,

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сторожинець Сторожинецького району Чернівецької області та проживаючий в АДРЕСА_1, громадянин України, українець, освіта середня, розлучений, в силу ст. 89 КК України не судимий, військовозобов'язаний, не працюючий, -

засуджений за ст.ст. 286 ч. 2, 135 ч. 3 КК України та призначено міру покарання:

- за ст.286 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки;

- за ст.135 ч. 3 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді одного року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1, ч. 3 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Справа №11/794/160/13 Головуючий у І інстанції Бужора В.Т.

Категорія ст. 286 КК України Доповідач Петлюк В.І.

У строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 зараховано час знаходження його під вартою з 10.09.2012 року.

Міру запобіжного заходу залишено обрану - утримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 7 885 ( сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень та моральну шкоду у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати на користь НДКЦ при УМВС України в Чернівецькій області за проведення автотехнічних експертиз у сумі 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 40 коп. на р/р 31256272210002 МФО 856135 СДРПОУ 25575279 УДК в Чернівецькій області.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 19.09.2012 року біля 01 години, не маючи права керувати транспортним засобом, без відповідних реєстраційних документів, керуючи технічно-несправним мотоциклом НОМЕР_1, перевозячи на мотоциклі в якості пасажирів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в с. Буденець Строжинецького району Чернівецької області рухаючись зі швидкістю більше 80 км/год., не врахувавши дорожньої обстановки порушуючи п.п. 1.5, 2.1 (а, б), 2.3, 2.9 (а), 2.10 (а) , 12.3, 12.4, 31.4.1 (а) правил дорожнього руху, допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_4, який в той час перебував в межах проїзної частини дороги в нерухомому стані, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Після дорожньо-транспортної дороги ОСОБА_5 з місця події зник, заливши потерпілого на проїзній частині дороги без надання йому допомоги.

На цей вирок потерпілий подав апеляцію в якій порушує питання про скасування вироку в частині застосування до ОСОБА_5 вимог ст. 69 КК України та просить задовольнити його цивільний позов у повному об'ємі.

Заслухавши доповідь судді, думку адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу потерпілого, представника потерпілого ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу в частині відшкодування моральної шкоди в повному об'ємі, прокурора, який відкликав апеляційну скаргу і вважає, що вирок суду як законний слід залишити без зміни, а апеляцію як необґрунтовану без задоволення, адвоката ОСОБА_1 який такої ж думки, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за обставин встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні доказів, які належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_5 та кримінально-правову оцінку цього діяння за ст.ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч. 3 КК України ніхто з учасників процесу не оспорює.

Між тим, як видно із вироку районний суд належним чином умотивував своє рішення, щодо стану в якому ОСОБА_5 керував транспортним засобом та помилковість органів досудового слідства про те, що останній в цій ситуації перебував у стані алкогольного сп'яніння і прийшов до такого висновку на підставі показів свідків, саме ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, які вони дали в судовому засіданні та даних які є в Епікрізі.

Проте формулюючи обвинувачення на початку мотивувальної частина та обґрунтовуючи додаткову міру покарання наприкінці мотивувальної частини помилково вказав на те, що ОСОБА_5 керуючи мотоциклом перебував у стані алкогольного сп'яніння чим порушив вимоги п. 2.9 правил дорожнього руху.

Ураховуючи, що наведене є помилкою на письмі і вона є очевидною, колегія суддів знаходить за можливе відповідно до вимог ст. 365 КПК України 1960р. усунути допущений недолік шляхом виключення із вироку посилання на те, що ОСОБА_5 керував мотоциклом в стані алкогольного сп'яніння та порушив п. 2.9 правил дорожнього руху.

Рішення суду в частині призначення ОСОБА_5 основного покарання належним чином умотивоване.

Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину суд може призначити основне покарання нижче від найвищої межі встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Особі яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Мотивуючи можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, суд, як видно із вироку зважив на характер допущених порушень правил дорожнього руху, умови, які до цього передували, правильно зіслався на належність діяння передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, яке поставлено йому в провину до необережних злочинів, врахував дані про особу, обставини, що впливають на покарання.

Зокрема було враховано, що ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання, на спец обліках не перебуває, добровільно відшкодував завдану ним шкоду, доглядає за бабусею ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5.

Обставини, що пом'якшують покарання - визнання своєї вини, щире каяття, що на утриманні знаходиться малолітня дитина та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

В поєднання з цим суд врахував і те, що потерпілий перебував в стані алкогольного сп'яніння та знаходився у сидячому положенні посеред дороги.

Сукупність наведених пом'якшуючих обставин обґрунтовано визнано судом такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що районний суд розглядаючи кримінальну справу та постановляючи вирок зберігаючи об'єктивність і неупередженість та підкоряючись тільки закону призначив покарання відповідно до вимог кримінального закону, які не передбачають обов'язково призначення засудженому покарання, яке за своїм видом, розміром та умовами відбування покарання повністю відповідало б думці про це, потерпілого та його представника.

Отже, посилання потерпілого на те, що при призначенні покарання ОСОБА_5 у суду не було підстав для застосування вимог ст. 69 КК України є необґрунтованими.

Що стосується додаткового покарання за ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами то з таким рішенням суду колегія суддів погодитися не може.

Відповідно п. 18 Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.20003 року суд не може призначити таке покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

З матеріалів справи, а саме з показів ОСОБА_5, які він дав в судовому засіданні під час часткового судового слідства вбачається, що права керування транспортними засобами у нього не має. Ці покази узгоджуються з іншими матеріалами справи на підставі яких органи досудового слідства зробили висновок, що ОСОБА_5 порушив п. 2.1 правил дорожнього руху тобто керував транспортним засобом без відповідного права та з таким висновком погодився і суд.

За таких обставин відповідно до вимог ст. 365 КПК України 1960 р. вирок суду в частині призначення ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 2 КК України покарання підлягає зміні.

Що стосується цивільного позову то це рішення суд прийняв у відповідності з вимогами закону.

У даному разі суд, як видно з вироку послався на перевірені докази і змістовно послався на них.

Правильно встановивши глибину пережитого позивачем фізичного і морального страждання суд визначив реальний розмір моральної шкоди.

Ставити під сумнів зазначене рішення, колегія суддів підстав не вбачає.

Інших порушень кримінально-процесуального закону колегія суддів не знаходить.

З огляду на наведене керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 р., колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5 відповідно до ст. 365 КПК України 1960 р. в частині призначення йому покарання за ст. 286 ч. 2 КК України - змінити.

Вважати засудженим ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі;

- за ст. 135 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 (один) рік 6 місяців позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 1(одного) року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 365 КПК України 1960 р. виключити з мотивувальної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушив п. 2.9 правил дорожнього руху

В решті частині вирок залишити без зміни.

Головуючий В.І. Петлюк

Судді В.І. Руляков

В.Г. Тарбинський