Рішення № 30337973, 27.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/790/13 27.03.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-ЛОГІСТИК»доКонцерну «Військторгсервіс»простягнення 17 968,44 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Мірецька Г.О.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-ЛОГІСТИК» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Концерну «Військторгсервіс» (надалі - «Концерн») про стягнення 17 968,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору постачання товару №203-12-ч від 20.02.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 16 345,12 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 973,99 грн. та 10% річних у розмірі 649,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.02.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці справу №910/790/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. справу №910/790/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В., розгляд справи призначено на 11.03.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. справу №910/790/13 передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. справу №910/790/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 27.03.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №24056620.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16034401 від 11.03.2013 р. та вказано в позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2012 р. між Товариством (постачальник) та Концерном (покупець) було укладено договір на постачання товару №203-12-ч (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 4.2 Договору ціни на товар та загальна сума товару, що поставляється за цим договором, встановлюються окремо на кожну партію товару узгодженням сторін і вказуються в накладних.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що оплата за отриману партію товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару покупцем шляхом простого банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у цьому договору, або за вибором покупця, готівкою до каси постачальника.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 24 531,02 грн., що підтверджується видатковими накладними від 25.05.2012 р. та від 01.06.2012 р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши на користь позивача 8 185,90 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 16 345,12 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на загальну суму 24 531,02 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши на рахунок позивача 8 185,90 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 16 345,12 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 16 345,12 грн.

В судовому засіданні 27.03.2013 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду подано платіжне доручення №1538 від 16.01.2013 р., з якого вбачається часткове погашення відповідачем заборгованості у розмірі 334,47 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву №14 від 11.01.2013 р. позивачем було подано до суду 11.01.2013 р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті.

Відповідач оплатив суму основної заборгованості у розмірі 334,47 грн. 16.01.2013 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 334,47 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Концерну заборгованості у розмірі 16 010,65 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 973,99 грн. та 10% річних у розмірі 649,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 15.06.2012 р. по 06.11.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору сторонами передбачено, що за порушення строків розрахунків, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунків за весь період прострочки. Сплата пені не звільняє покупця від оплати товару. Сторони встановили строк позовної давності про сплату (стягнення) пені три календарні роки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 8.4 Договору при невиконанні або неналежному виконанні грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять відсотків річних з простроченої суми.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 973,99 грн. та 10% річних у розмірі 649,33 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Концерну на користь Товариства заборгованості у розмірі 16 010,65 грн., пені у розмірі 973,99 грн. та 10% річних у розмірі 649,33 грн.

Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 334,47 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-ЛОГІСТИК» задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А; ідентифікаційний код 33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-ЛОГІСТИК» (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад. України, 41-А; ідентифікаційний код 35628371) заборгованість у розмірі 16 010 (шістнадцять тисяч десять) грн. 65 коп., пеню у розмірі 973 (дев'ятсот сімдесят три) грн. 99 коп., 10% річних у розмірі 649 (шістсот сорок дев'ять) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 334,47 грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Суддя В.П. Босий