Рішення № 30337399, 27.11.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-144/11

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Трегубенко Л. О. ,

при секретарі -Лемішко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_2, - про відшкодування матеріального збитку в сумі 4000 грн. і моральної шкоди у сумі 30000 грн., заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до КП «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_2, - про відшкодування матеріального збитку в сумі 4000 грн. і моральної шкоди у сумі 30000 грн., заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначив, що 03.03.2008 р. зі своєю дружиною на зупинці - «Промзв'язок» по пр. Московському, 21 у м. Києві зайшли до тролейбусу маршруту №27, що б їхати у напрямку руху до вул. О.Теліги.

До початку руху зайняти вільне пасажирське місце не встиг, відразу схопився та міцно тримався за поручень правою рукою.

Після початку руху через хвилину тролейбус несподівано різко загальмував, він не зміг утриматися за поручень та впав на підлогу салону, двоє пасажирів, що сиділи на обладнаних пасажирських місцях, впали на нього зверху.

Внаслідок падіння відчув гострий біль, з місця події каретою швидкої медичної допомоги був доставлений до травматологічного відділення № 2 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де встановлено діагноз: закритий осколковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням осколків, госпіталізовано і прооперовано.

В період з 03.03.2008 р. по 19.03.2008 р. лікувався стаціонарно, витратив власні кошти на придбання ліків, металевої пластини, необхідної для проведення операції на кістці, у загальній сумі 3500 грн., але чеками і квитанціями підтверджена сума 1945 грн. 19 коп..

Після виписки з лікарні для транспортування до дому наймав машину, оплатив послуги носіям за підйом на шістнадцятий поверх, поніс додаткові витрати у сумі 200 грн., зазнав матеріальних збитків на загальну суму 2145 грн. 19 коп..

На проведення ще однієї операції з видалення пластини з ноги, установленої в зв'язку з переломом, необхідні додаткові витрати приблизно у сумі 2000 грн., завданий внаслідок ДТП матеріальний збиток складає суму 4000 грн..

Оболонським РУ ГУ МВС України у м. Києві у порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транпортної пригоди від 03.03.2008 р. відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Оскаржував таке рішення, але інше прийняте не було.

Відповідач не запропонував ніякої допомоги, завдав моральної шкоди, яка полягає у фізичних болях та стражданнях, пов»язаних із травмою, протягом тривалого часу не міг самостійно пересуватися, ліва нога була у гіпсі, перебував майже в непорушному стані, був вимушений користуватися милицями, що перешкодило після операції на оці з видалення катаракти дотримуватись суворого реабілітаційного режиму, відвідувати лікаря, призвело до погіршення зору, позбавило можливості читати книжки, дивитися телевізор, спілкуватися з родичами і друзями, відсв»яткувати свій 70-річний ювілей, змінило звичайний спосіб життя, розмір морального відшкодування оцінює в 30000 грн..

Позивач просив позов задовольнити.

Відповідач, КП «Київпастранс» позовні вимоги не визнав у повному обсязі, у задоволенні просить відмовити, у письмових запереченнях навів наступні підстави.

Зазначив, що відповідно до постанови Оболонського РУ ГУ МВС України від 14.03.2008 р. в порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди від 03.03.2008 р. відмовлено за відсутності складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Встановлено, що водій тролейбусу, ОСОБА_2, діяв правомірно, був вимушений різко зупинитися із застосуванням гальмування, щоб уникнути зіткнення з іншим автомобілем, що відповідає вимогам п.12.3, п.п «г».п.12.9, п.п. «е» п.2.14 ПДР України, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п.4.2 Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України від 09.10.2006 р. №329, п.п. 4.4.1.11 п.4.4 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, затверджених наказом Державного комітету України по ЖКГ від 10.12.1996 р. № 103.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивача, який не тримався за поручень чи інше пристосування, та допустив грубу необережність, чим порушив вимоги п.5.2 ПДР України, п.5.5 Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України.

Позивач не підтвердив перелом ноги від падіння на підлогу салону тролейбуса, на нього зверху впали ще два пасажири, ураховуючи вагу кожного у середньому по 80 кг, травмування могло статися від падіння на нього навіть одного пасажира.

Як власник джерела підвищеної небезпеки не несе відповідальності, оскільки тролейбус був у технічно справному стані, на позивача не наїжджав чи/або зіткнення з іншим транспортним засобом не вчиняв чи/або перешкоди для руху не створював, не виходив з-під контролю водія.

За таких обставин могла б наступити як у частині майнової, так і моральної шкоди цивільно-правова відповідальність на загальних підставах, передбачених ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, за умови підтвердження вини водія, причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, відповідно до ст. 1172 ЦК України, що не підтверджено.

Позивач не підтвердив додаткові витрати на придбання металевої пластини для операції в розмірі 200 грн. та транспортування і підйом на 16 поверх будинку в розмірі 200 грн., витрати на ліки у сумі 1945 грн. 19 коп. підтверджені копіями фіскальних документів лише частково на суму 1303 грн. 54 коп., але ураховуючи безоплатне надання медичної допомоги, незрозуміла необхідність придбання ліків за власні кошти, лікування кондиціонером у медичних рекомендаціях відсутнє.

Потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, зокрема на санаторно-курортне лікуванні та їх тривалість повинна підтверджуватись висновком судово-медичної експертизи, фіскальним документом вартості.

Позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди у сумі 30000 грн. не відповідають вимогам ст. ст. 3, 23 ЦК України, засадам розумності та справедливості, не підтверджені доказово, розмір морального відшкодування може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого, відповідно до ст. 1193 ЦК України та п. 10 роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4.

У судовому засіданні позивач та його представник на підставі довіреності, ОСОБА_4, підтримали позовні вимоги у повному обсязі з наведених у заяві підстав, просять задовольнити.

Представник відповідача на підставі довіреності, Солодовнік В.С., позов не визнав, у задоволенні просить відмовити з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає що позовні вимоги підтверджені та підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд, установив, що 03.03.2008 р. приблизно о 13 год. 30 хв. позивач, ОСОБА_1, у якості пасажира їхав, тримаючись за поручень, за відсутності вільних місць для сидіння, у тролейбусі маршруту 27, належному КП «Київпастранс», під керуванням водія, ОСОБА_2, з напрямком руху від пр. Московського, 21 до вул. О. Теліги, і внаслідок різкого гальмування впав на підлогу салону та отримав за висновком судово-медичного дослідження №237/Е від 12.03.2010 р. тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого осколкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням осколків (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Внаслідок ушкодження здоров'я позивачу завдана матеріальна шкода, з приводу отриманих травм у період з 03.03.2008 р. по 19.03.2008 р. він лікувався стаціонарно у травматологічному відділенні № 2 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом: закритий осколковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням осколків, був прооперований, витратив власні грошові кошти на придбання ліків, підтверджені товарними та фіскальними чеками на загальну суму 1655 грн. 09 коп. ( а. с. 9-13)

Не знайшли документального підтвердження витрати позивача на придбання металевої пластини у сумі 200 грн., додаткові витрати на оплату послуг «таксі» та носіям за підйом на шістнадцятий поверх у сумі 200 грн., вартість чергової операції по зняттю пластини приблизно у сумі 2000 грн., не підлягає відшкодуванню придбання препарату « гріпекс макс», вартістю 14 грн. 75 коп. за фіскальним чеком від 16.09.2004 р., поштові витрати по відправці документів до Деснянського районного суду м. Києва у сумі 5 грн. 80 коп. не належать до судових витрат, тому ці суми виключаються із загального розміру матеріального збитку.

Відповідач, КП "Київпастранс", як власник джерела підвищеної небезпеки, відмовився від відповідальності за заподіяну шкоду, посилаючись на те, що водій тролейбуса діяв правомірно, не наїжджав на позивача, не вчиняв зіткнення з іншим транспортним засобом, не створював перешкод для руху, тролейбус був у технічно справному стані, не виходив з-під контролю водія, а дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивача, отримав ушкодження внаслідок порушення вимог п.5.2 ПДР України, допустивши грубу необережність.

Відповідно до роз»ясень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6 (з відповідними змінами і доповненнями), при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Правила про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди ( ст. 1193 ЦК України) з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого (знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т. п.), а не проста необачність.

Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Додаткові витрати потерпілих, потреба в яких та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду ( ст. 1195 ЦК України).

По факту дорожньо-транспортної пригоди від 03.03.2008 р., внаслідок якої позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, Оболонським РУ ГУ МВС України у м. Києві тричі проводилася перевірка ( а. с. 19, 75, 106, 107).

Відповідно до постанови ВДАІ з обслуговування АТ Оболонського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.12.2010 р. за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (за відсутності складу злочину), встановлено, що водій тролейбуса, ОСОБА_2, діяв правомірно, відповідно до вимог п. п. 13.1, 12.3 ПДР України, уникаючи зіткнення з іншим транспортним засобом, що різко зупинився, застосував гальмування, а пригода сталася по причині порушення ОСОБА_1 п. 5.2 ПДР України, відповідно до якого «у випадку маневрування або раптового гальмування транспортного засобу пасажири повинні триматися за поручні» ( а. с. 19, 75, 106, 107, 117, 118).

Суд не погоджується з наведеним у мотивувальній частині постанови від 30.12.2012 р. обґрунтуванням у частині того, що дорожньо-транспортна пригода сталася по причині порушення пасажиром, ОСОБА_1, п. 5.2 ПДР України, оскільки за матеріалами справи він міцно тримався за поручень, що не перевірено і не спростовано, і вважає, що заподіяння тілесних ушкоджень є наслідком взаємодії двох транспортних засобів .

Отже дорожньо-транспортна пригода від 03.03.2008 р. сталася внаслідок взаємодія двох транспортних засобів, тролейбуса, водій якого, уникаючи зіткнення з невстановленим автомобілем, що різко зупинився перед ним, загальмував, проте правової кваліфікації дій водія невстановленого автомобіля не надано.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вина позивача у порушенні п. 5.2 ПДР України не встановлена, і немає підстав стверджувати, що він отримав тілесні ушкодження внаслідок грубої необережності, а обставини, наведені в постанові про відмову в порушенні кримінальної, в розумінні ст. 61 ЦПК України не є преюдиційними, тобто такими, що не підлягають доказуванню, і жодним чином не доводять умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Тобто володільці джерела підвищеної небезпеки відповідають перед третіми особами, у конкретному випадку - позивачем, як пасажиром тролейбуса, незалежно від вини, якщо не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже відповідач, КП "Київпастранс", як власник джерела підвищеної небезпеки, і учасник ДТП, незалежно від вини, і інший учасник пригоди, до теперішнього часу особа якого не з»ясована, і вина не встановлена в установленому порядку, мали б нести солідарну відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам, у даному випадку позивачу.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 30000 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою вказаної статті.

Частиною другою пунктом першим цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини …, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд ураховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу заподіяні моральні й фізичні страждання, внаслідок отриманих травм, протягом тривалого часу перебував майже в непорушному стані, пересувався на милицях, що перешкодило після операції на оці з видалення катаракти дотримуватись суворого реабілітаційного режиму, відвідувати лікаря, призвело до погіршення зору, позбавило можливості читати книжки, спілкуватися тощо, змінило звичайний спосіб життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень ст. 23 ЦК України, відповідно до якої ураховує характер та тривалість моральних і фізичних страждань, та вимоги щодо засад розумності та справедливості.

На підставі наведеної норми закону, а також характеру і тривалості моральних страждань, фактичних обставин справи та специфіки відповідальності відповідача щодо відшкодування шкоди за відсутності вини, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, і зменшує до суми 6000 грн..

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 докази мають бути належними і допустимими.

У відповідності з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги позивача доведені і підлягають задоволенню частково, в частині відшкодування матеріальної шкоди у сумі у сумі 1655 грн. 09 коп. та моральної - 6000 грн., всього 7655 грн. 09 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовляє.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд присуджує з відповідача у дохід держави судовий збір за відшкодування матеріального збитку в сумі 214 грн. 60 коп., та моральної шкоди - 214 грн. 60 коп., всього у сумі 429 грн. 20 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, ст. ст. 3, 22, 23, 1167, 1187, 1188, 1195 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 58-60, 61, 88, 208-210, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» ( код ЄДРПОУ 31725604) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму 1655 грн. 09 коп. та моральної - 6000 грн., а всього стягнути 7655 грн. 09 коп. (сім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять грн. коп. 09), у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» ( код ЄДРПОУ 31725604) у дохід держави судовий збір у загальній сумі 429 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. О. Трегубенко