Ухвала суду № 30331557, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/41756/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" до Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал" (далі - ТОВ "Кристал") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області (далі - ДПІ у Городищенському районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року позов ТОВ "Кристал" задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Городищенському районі задоволено, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року - скасовано. У задоволенні позовних вимог ТОВ "Кристал" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Кристал" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року.

ДПІ у Городищенському районі подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Кристал".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Городищенському районі була проведена планова виїзна перевірка фінансово господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт №1142/23-009/22807944 від 15.12.2010 року.

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97 від 22.05.1997 року та порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997 року.

27.12.2010 року ДПІ у Городищенському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств 219461,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 153271,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 66190,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000552310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість 183924,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 122616,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 61308,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Кристал" та ПП «Торгкомерс 2009» було укладено договір поставки №СФ-1315/09. Також між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_1 було укладено договір №536/12 від 15.12.2009 року.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що усього за операціями по виконанню даних договорів позивачем отримано товарно-матеріальні цінності на суму 613084,00 грн. яка згідно декларації з податку на прибуток з віднесена позивачем до складу валових витрат.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до актів ДПІ у м. Черкаси №1548/23-2/36299933 від 13.07.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Торгкомерс-2009» з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року та №558/17-21/НОМЕР_1 про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року місцезнаходження ПП «Торгкомерс-2009» не встановлено; інформація про наявність у власності ПП «Торгкомерс-2009» та СПД-ФО ОСОБА_1 нерухомого, рухомого чи орендованого майна відсутня; не встановлено фактичного виду діяльності ПП «Торгкомерс-2009» та СПД-ФО ОСОБА_1; встановлено відсутність у ПП «Торгкомерс-2009» та СПД-ФО ОСОБА_1 трудових ресурсів, торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Також судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що господарські операції за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року щодо придбання ПП «Торгкомерс-2009» та СПД-ФО ОСОБА_1 товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ними товарів (робіт, послуг) контрагентами-покупцями не підтверджуються у світлі реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що є економічно необхідним для здійснення господарських операцій.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що за результатами перевірки вказано на нікчемні правочини між ПП «Торгкомерс-2009» та СПД-ФО ОСОБА_1 та його основними контрагентами-покупцями, у тому числі і позивачем на підставі п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Також судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що, операції між ПП «Торгкомерс-2009», СПД-ФО ОСОБА_1 та ТОВ "Кристал" по своїй суті не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, оскільки наслідком діяльності ПП «Торгкомерс-2009» та СПД-ФО ОСОБА_1 є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентам.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 122616,00 грн.

Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є вичерпною.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем не надано належних доказів, крім податкових та видаткових накладних, на підтвердження позивачу реальної поставки товару ПП «Торгкомерс-2009» та СПД-ФО ОСОБА_1

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону України №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що податкові накладні, отримані позивачем від ПП «Торгкомерс 2009» та СПД-ФО ОСОБА_1 не є виключною підставою для відображення ТОВ «Кристал» податкового кредиту.

Однією з умов для отримання права на податковий кредит з ПДВ є фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97 наявність реальної господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що оскільки контрагенти-постачальники не поставляли товар на адресу ПП «Торгкомерс 2009» та СПД-ФО ОСОБА_1, то відповідно останні не могли поставити такий товар на адресу позивача.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування наслідків нікчемності у податковому обліку.

Факт сплати коштів сам по собі не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

Також суд апеляційної інстанції діцшов висновок, що оскільки наведені у договорах товари фактично не поставлялися ПП «Торгкомерс 2009» та СПД-ФО ОСОБА_1, а тому придбання таких товарів не могло відбутися позивачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Городищенському районі від 27.12.2010 року №0000542310/0 та №0000552310/0 є законними та скасуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров