Ухвала суду № 30331543, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/43665/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі за позовом Малого підприємства "Алазія" до Державної податкової інспекції в Олевському районі Житомирської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Мале підприємство "Алазія" (далі - МП "Алазія") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Олевському районі Житомирської області (правонаступник Лугинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області, далі - Лугинська МДПІ) в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року позов МП "Алазія" задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року апеляційну скаргу Лугинської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Лугинська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити МП "Алазія" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в Олевському районі в період з 04 по 08 червня 2010 року проведено позапланову виїзну додаткову перевірку МП "Азалія" з питань взаємовідносин з ТОВ "Резоніт Україна" щодо дотримання вимог податкового законодавства за березень 2010 року. За результатами перевірки 08 червня 2010 року складено акт №13/23-02/13549590.

В акті перевірки зазначено, що МП "Азалія" безпідставно включило до складу податкового кредиту вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Резоніт Україна" на загальну суму ПДВ 120334, 00 грн. за березень 2010 року, оскільки не відбулася жодна із подій, що дає право платнику податку на виникнення податкового кредиту: або дата списання коштів з банківського рахунку платника на оплату товару, або дата оприбуткування товару, факт поставки товару документально не підтверджений.

На підставі акту перевірки 15 червня 2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222350/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 120334, 00 грн. і застосовано штрафні санкції у сумі 25100, 00 грн.

ДПІ в Олевському районі 08 червня 2010 року була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з питань виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій позивачем податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, про що складено акт №16-17/92/13549590.

На підставі вказаного акту, 22 червня 2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000521601/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 121279, 47 грн.

Позивачем оскаржувалося вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак ДПА у Житомирській області відмовила у задоволенні скарг та скасуванні спірних рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення права платника на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано договори купівлі-продажу, видаткові та податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року. Вказані документи були досліджені податковим органом під час перевірки, про що зазначено в акті. Зауважень щодо належного оформлення податкових накладних відсутні.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для включення до складу податкового кредиту МП "Азалія" вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Резоніт Україна" є дата отримання податкової накладної.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що недекларування контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо протиправності податкових повідомлень-рішень №0000521601/2 та №0000791601/2 від 01 листопада 2010 року, суди попередніх інстанцій вірно зазначили наступне.

Абзацом "в" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки він виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, яки призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Визначення терміну " арифметична помилка або описка" надано в роз'ясненні Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20 березня 2001 року №06-10/167.

Під терміном "арифметична помилка або описка" слід розуміти помилки або описки, допущені платником податків при заповненні декларації (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичний дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка тощо).

Під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що з акту про результати документальної невиїзної перевірки №16-17/92/13549590 від 08 червня 2010 року не вбачається, що такою перевіркою виявлено арифметичну або методологічну помилку, а як наслідок, відсутні законні підстави та повноваження у посадових осіб ДПІ в Олевському районі для здійснення будь-яких дій щодо коригування податкового обліку платника податку та винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000401501/3 та №0000811501/3 від 12 січня 2011 року, суди попередніх інстанцій вірно зазначили наступне.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, включаючи загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст. 11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Валові витрати у платника податку на прибуток виникають з настанням будь-якої з перелічених подій, а первинні документи є підтвердженням дати виникнення валових витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Резоніт Україна" укладено договори купівлі-продажу. Реальність та виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення ДПІ в Олевському районі №0000222350/3 від 12 січня 2011 року, №0000521601/2 від 01 листопада 2010 року, №0000791601/2 від 01 листопада 2010 року, №0000401501/3 від 12 січня 2011 року та №0000811501/3 від 12 січня 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров