Ухвала суду № 30331534, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/40042/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" (далі - ТОВ "Капітал Ойл Україна") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - ДПІ у Богородчанському районі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року позов ТОВ "Капітал Ойл Україна" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Богородчанському районі залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Богородчанському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Капітал Ойл Україна" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в Богородчанському районі проведено перевірку ТОВ «Капітал Ойл Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складено акт №495/23/34572962 від 21.07.2009 року.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Капітал Ойл Україна» в порушення пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІУ на підставі платіжного доручення від 12.06.2008 року №431 та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) між ТОВ «Капітал Ойл України» та ТОВ «Кий Авіа» було придбано для нерезидентів України 4 білети на суму 2064,80 грн. за маршрутом Київ - Івано-Франківськ, при цьому позивачем, як податковим агентом в розумінні пп.9.11.3 п. 9.11 ст. 9 даного Закону, надано нерезидентам додаткове благо на суму вартості білетів без утримання податку з доходів фізичних осіб. Крім того, в порушення пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІУ, позивачем було перераховано на особовий рахунок працівника матеріальна допомога в сумі 1000, 00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб. Також, перевіркою встановлено, що позивачем було порушено пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 вказаного Закону, а саме: не відображено на особливому рахунку 6411 «розрахунки з бюджетом по податку з доходів фізичних осіб» сума податку з доходів фізичних осіб в розмірі 461,48 грн., яка була підприємством стягнута та сплачена до бюджету, а також самостійно був нарахований штраф в сумі 392,25 грн. за несвоєчасне повернення надмірно витрачених коштів по відрядженню працівника позивача. В результаті встановлених порушень, відповідачем було донараховано 1496,39 грн. (884,91 грн., 150 грн., 461,48 грн. відповідно зазначених порушень) податку з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки ДПІ в Богородчанському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0002741701/0 від 31.07.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в тому числі - нерезидентів, в загальному розмірі 3796,95 грн., в тому числі за основним платежем - 1496,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -2300,56 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем неодноразово оскаржувалося в адміністративному порядку і 27.10.2009 року ДПІ в Івано-Франківській області прийнято рішення про внесення змін до рішення про результати розгляду скарги платника податків, яким було внесено зміни до рішення ДПА в Івано-Франківській області від 25.09.2009 pоку, а саме: при визначенні податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб нерезидентів (громадян Швеції) та прийнятті податкових рішень ДПІ в Богородчанському районі безпідставно було застосовано коефіцієнт, встановлений у п. 3.4 ст. З Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки отримане нерезидентами додаткове благо у вигляді білетів має вартісний (грошовий) вираз в розмірі 2064,80 грн., а сума податкового зобов'язання по податку з доходів нерезидентів, яка підлягає перерахуванню, становить 619,44 грн.

На підставі висновків у рішенні податкового органу від 27.10.2009 року відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0005901701/3 від 29.10.2009 року на загальну суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3000,54 грн., в тому числі за основним платежем - 1230,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1769,62 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 9.11.1 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами даного Закону. У разі здійснення виплати доходів нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів, який згідно з вимогами п. 1.15 ст. 1 вищезазначеного Закону зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника податку (нерезидента), вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що дохід з джерелом його походження з України це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Статтею 19 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251-XII, визначено, якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 2 «Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень», підписаної 15.08.1995 pоку, яку ратифіковано Законом України від 23 квітня 1996 року №135/96-ВР та яка набрала чинності 04.06.1996 pоку, податками, на які поширюється ця Конвенція, є в Україні, зокрема, прибутковий податок з громадян («український податок»). Види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться в попередніх статтях цієї Конвенції, будуть оподатковуватися тільки в цій Державі (п. 1 ст. 21 Конвенції).

Приписами ст. ст. 15, 19 Закону України «Про міжнародні договори» встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку. Встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що доходи з джерелом їх походження з України, які було отримано нерезидентами у вигляді авіабілетів на загальну суму 2064,80 грн., згідно п. 1 ст. 21 «Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень» оподатковуються в іншому порядку, ніж встановлено законодавством України, а саме: не підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, на території України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Богородчанському районі є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров