Ухвала суду № 30331451, 28.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4530/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Міжгосподарського будівельного об»єднання «Агробуд» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області форми «Р» № 0000032300 від 19 березня 2012 року, № 0000112300 від 11 червня 2012 року, № 0000152300 від 29 серпня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 13 лютого 2012 року по 02 березня 2012 року ДПІ України у Богуславському районі Київської області, правонаступником якої є Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області ДПС, проведена планова виїзна документальна перевірка Міжгосподарського будівельного об'єднання «Агробуд» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено Акт № 59/23-011/03584728 від 12 березня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138, п. 144.3 ст. 144, п. 146.21 ст. 146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 27 745, 00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік на 57 491, 00 грн., за 3 квартали 2010 року на 34 067,00 грн.; п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73 411, 49 грн.; ст. 288 ПК України, в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки за 2011 рік на 34 460, 69 грн.; п. п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, внаслідок чого станом на 01 січня 2011 року встановлено заборгованість 70 156, 16 грн. податку з доходів фізичних осіб.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003051700 від 19 березня 2012 року про застосування штрафних санкцій на суму 17 539, 00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, податкове повідомлення-рішення № 0000032300 від 19 березня 2012 року, яким збільшено зобов'язання позивача на 91 764, 37 грн., в т. ч. 73 411, 49 грн. за основним платежем та 18 352, 88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), податкове повідомлення-рішення № 0000042300 від 19 березня 2012 року, яким збільшено зобов'язання з орендної плати за землю на суму 34 461, 69 грн., в т.ч. 34 460, 69 грн. за основним платежем та 1, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), податкове повідомлення-рішення № 0000022300 від 19 березня 2012 року про збільшення податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток підприємств на суму 32 297, 75 грн., в т. ч. 27 745, 00 грн. за основним платежем та 4 552, 75 грн. за штрафними санкціями.

Позивач неодноразово оскаржував вказані рішення в адміністративному порядку до податкових органів всіх рівнів.

В результаті чого на підставі рішення Державної податкової служби України було винесено наступні податкові - повідомлення рішення від 29 серпня 2012 року: № 0000142300, яке відповідає рішенням № 0000102300, № 0000042300 про збільшення зобов'язання з орендної плати за землю на суму 34 461, 69 грн., в т.ч. 34 460, 69 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000152300, яке відповідає рішенням № 0000112300, № 0000032300 про збільшення зобов'язання позивача з ПДВ на 91 764, 37 грн., в т.ч. 73 411, 49 грн. за основним платежем та 18 352, 88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000162300, яке відповідає рішенню відповідача № 0000122300 від 03 липня 2012 року про визначення платежу з податку на прибуток у розмірі 13 135, 78 грн., де 12 876, 78 грн. - основний платіж, 259, 00 грн. - штрафна санкція.

Не погодившись з вказаними рішеннями суб»єкта владних повноважень позивач оскаржив їх до суду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області форми «Р» № 0000032300 від 19 березня 2012 року, № 0000112300 від 11 червня 2012 року, № 0000152300 від 29 серпня 2012 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Податковий орган звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Зокрема, визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області форми «Р» № 0000032300 від 19 березня 2012 року, № 0000112300 від 11 червня 2012 року, № 0000152300 від 29 серпня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Мінераліс» було укладено договір з надання послуг з демонтажу, монтажу та пусконалагоджувальних робіт маніпулятора ПРБУ-80.

Факт отримання вказаних послуг від ТОВ «Мінераліс» підтверджується відповідним договором, отриманою податковою накладною, актом приймання-здачі робіт, фактом розрахунку за отримані послуги та показаннями свідків.

Кошти, сплачені контрагентам, позивачем було включено до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, сплачені вказаним контрагентам у складі ціни за надання послуг на підставі податкових накладних було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору з ТОВ «Мінераліс» та в період його виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації останнього були чинні. Крім того, вказана особа була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Мінераліс» позивачем надано копію угоди № 1 від 15 липня 2011 року, якою передбачено надання послуг вказаним контрагентом по демонтажу та установці та пусконалаштуванню маніпулятора ПРБУ-80. Виконання вказаної угоди підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 0715, складеним ТОВ «Мінераліс» та МБО «Агробуд» на загальну суму 358 954, 37 грн., в т.ч. ПДВ, яка відповідає вартості послуг, зазначених в угоді №1.

Крім того, надано копію податкової накладної №31 від 15 липня 2011 року на суму 358 954, 37 грн., копію рахунку-фактури № 0715009, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, інвентарної картки обліку основних засобів № 10410040 ПРБУ-80.

На підтвердження факту придбання маніпулятора позивачем надано копію договору купівлі-продажу №23-02/11 від 23 лютого 2011 року, з умов якого вбачається факт придбання позивачем маніпулятора за ціною 54 400, 00 грн., який знаходився у використанні, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1, накладної.

З метою підтвердження розрахунків з ТОВ «Мінераліс» позивачем надано копію трьохстороннього договору №12-01/12 від 12 січня 2012 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 3 від 16 січня 2012 року, виписку з особового рахунка, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 31 березня 2012 року.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.