Ухвала суду № 30331437, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15314/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Борисенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2012 року у справі за його позовом до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Монсанто Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 17.03.2011р. № 70.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2012 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Монсанто Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Київською регіональною митницею проведено перевірку ТОВ "Монсанто Україна" за дотриманням законодавства з питань митної справи за період з 01.01.2008р. по 01.12.2010р., про що складено Акт № 4/11/100000000/21681926 від 25.02.2011р.

Перевіркою встановлено порушення п. 3 ч. 2 ст. 267 МК України в частині недекларування ліцензійних платежів, що в свою чергу призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів, яка відповідно до ст. 261 МК України є базою для нарахування податкових зобов'язань. Також згідно висновків акту перевірки позивачем порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону, що стало причиною виникнення податкового зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 1 769 484,21 грн.

За результатами перевірки Київською регіональною митницею прийнято податкове повідомлення-рішення № 70 від 17.03.2011р., яким донараховано ТзОВ "Монсанто Україна" зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 211 855, 26 грн.

Позивач вважає, що митним органом безпідставно здійснено донарахування митних платежів, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2004р. між компанією «Монсанто САС», Франція, (ліцензіар) та ТзОВ "Монсанто Україна"(ліцензіат) укладено угоду на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи.

Також, аналогічна угода була укладена позивачем 31.08.2004р. із компанією Монсанто Технолоджі ЛЛК, США та 01.09.2004р. із компанією Декалб Дженетикс Корпорейшн, США (правонаступником якої є Компанія Монсанто).

Відповідно до пункту Е преамбули ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, на продаж комерційного насіння кукурудзи ліцензіат висловлює побажання отримати від ліцензіара право на виробництво, обробку, продаж на ринку та реалізацію комерційного насіння на визначеній території, а ліцензіар погоджується надати їх ліцензіату згідно вищевказаних умов.

Згідно розділу 2.1 ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, на продаж комерційного насіння кукурудзи, в якому зазначено, що у відповідності до положень та умов цієї угоди ліцензіар надає ліцензіату невиключну ліцензію, що не може передаватися іншій особі, з правом видачі субліцензії для перевірки реєстрації ліцензійного асортименту з метою виробництва та обробки комерційного насіння ліцензійного асортименту на території (безпосередньо чи при укладенні з третіми сторонами толінгових угод на виробництво або обробку на обладнанні групи компаній Монсанто чи третіх сторін), а також просування на ринок і реалізовувати комерційне насіння ліцензійного асортименту, вироблене на даному обладнанні лише на визначеній території.

Відповідно до розділу 3.1 ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, на продаж комерційного насіння кукурудзи визначено, що враховуючи факт видачі ліцензіату ліцензії згідно з положеннями цієї угоди, ліцензіат зобов'язаний сплатити ліцензіару роялті за використання тієї кількості комерційного насіння, яка була продана щорічно за ціною, встановленою у додатку Б до цієї угоди; кожного року ця ціна може змінюватися за взаємною згодою ліцензіара та ліцензіата.

Відповідно до розділу 3.2 ліцензійних угод ліцензіат зобов'язаний у реально можливі строки , але не пізніше , ніж через 30 днів після закінчення року, протягом строку дії угоди сплатити роялті ліцензіару.

Згідно додатку Б ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи розмір роялті, що належить до сплати згідно із положеннями розділу 3.1, визначається наступним чином:

(1) 8 % за комерційне насіння соняшника;

(2) 10 % за комерційне насіння кукурудзи з 01 вересня 2007 року;

(3) 15 % за комерційне насіння рапсу з 01 вересня 2006 року.

Окрім ліцензійних угод між позивачем (покупець) та підприємствами групи компаній МОНСАНТО (продавці) були укладені:

- контракт № MON-UKR/US/07/01 від 15.11.2007;

- контракт № HU/UKR/01 від 05.12.2007;

- контракт № FR/UKR/01 від 05.12.2007;

- контракт № RO/UKR/01 від 05.12.2007;

- контракт № TUR/UKR/01 від 21.01.2008;

- контракт № FR/UKR/03 від 07.02.2008;

- контракт № HU/UKR/2009 від 13.10.2008;

- контракт № FR/UKR/2009 від 13.10.2008;

- контракт № MON-UKR/US/08/01 від 15.11.2008;

- контракт № MON-UKR/BG/09 від 19.01.2009;

- контракт № MON-UKR/TUR/09 від 27.02.2009.

Згідно умов вказаних контрактів продавець продає, а покупець купує насіння для посіву у кількості та асортименті, які передбачені в додатках до контрактів.

По суті товар, який купував позивач у відповідності до укладених контрактів, є товаром, по відношенню до якого були укладені згадані ліцензійні угоди.

На підставі зазначених контрактів та ліцензійних угод підприємством ввозилось на митну територію України насіння, яке в подальшому було продане третім особам.

В результаті здійснення таких господарських операцій позивач отримував прибуток, частину якого підприємство утримувало в якості роялті, що у відповідності до умов ліцензійних угод повинно було бути сплачене ліцензіарам.

Згідно з наданими до перевірки платіжних документів, підприємством сплачено на користь «Монсанто САС»(Франція):

- за платіжним дорученням в іноземній валюті від 11.11.2008р. № 32 підприємством перераховано 119 094,02 Євро (згідно з актом прийому-передачі від 01.07.2008р. №3, за яким загальна сума роялті за період з 01.09.2006р. по 31.08.2007р. до сплати 140 057,76 Євро (за вирахуванням податку на репатріацію 15 % або 21 008,66 Євро);

- за платіжним дорученням в іноземній валюті від 05.07.2010р. № 9 було перераховано 244 461,58 Євро. Підстава - акт приймання-передачі № 4 від 31.08.2008р. на суму 189 198,33 Євро ( з податком на репатріацію 10 % або 8 919,83 Євро) та акт приймання-передачі № 5 від 31.12.2009р. на суму 82 425,64 Євро (з податком на репатріацію 10 % або 8 242,56 Євро). В перерахунку по офіційному обмінному курсу Національного банку України на день здійснення платежу дані перерахування складають 3 313 644,31 грн.

Як встановлено відповідачем, а позивачем не заперечується, за даними бухгалтерського обліку підприємства на рахунку № 6385 «Розрахунки за іншими операціями» обліковуються операції з нарахування та сплати роялті на користь нерезидентів.

За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку № 6853 станом на 01.01.2008р. підприємство мало кредитове сальдо по роялті перед компанією «Декалб Дженетикс Корпорейшн» в сумі 1 771 575,35 грн. або 350 807,00 доларів США, яка протягом періоду, що перевірявся, була відсторнована. Згідно з усним поясненням головного бухгалтера підприємства, вказана сума була резервною для роялті та внаслідок коригування списана.

За період, що перевірявся, у підприємства виникла кредиторська заборгованість по сплаті роялті перед компанією - «Компанія Монсанто» в сумі 10 335 262,31 грн., або 1 301 686,71 доларів США, що підтверджується взаємно узгодженими актами прийому-передачі послуг, у тому числі актом за період з 01.09.2006р. по 31.08.2007р. Заборгованість на кінець періоду, що перевірявся, не була погашена.

Наявною була кредиторська заборгованість підприємства на початок періоду, що перевірявся, перед компанією «Монсанто САС» в сумі 639 890,55 грн. або 126 711 доларів США, як нарахування резерву по сплаті роялті. За період, що перевірявся, резерв був відсторнований. Роялті в сумі 3 828 763,81 грн. або 411 681,64 євро було нараховане та сплачене, що підтверджується актами прийому-передачі та платіжними дорученнями в іноземній валюті відповідно.

Також, на початок періоду, що перевірявся, існувала кредиторська заборгованість по сплаті роялті перед компанією «Монсанто Технолоджі ЛЛС» в сумі 850 717,95 грн. або 168 459,00 доларів США. Крім цього, додатково утворилась кредиторська заборгованість в сумі 7 042 631,90 грн. або 792 523,37 доларів США, що підтверджується взаємно узгодженими актами прийому-передачі послуг, у тому числі актом за період з 01.09.2006р. по 31.08.2007р. Вказана заборгованість не погашена.

Протягом часу з 01.01.2008р. по 01.12.2010р. зазначені вище угоди ТОВ «Монсанто Україна» до митного оформлення не подавалися. На виконання вимог угод в зазначений період підприємством здійснювався розрахунок сум надходжень від реалізації продукції за вирахуванням ПДВ та сум роялті, що підлягають сплаті, а також проводилась виплата відповідних сум роялті лише на користь компанії «Монсанто САС (Франція).

Згідно п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення митного оформлення, передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Пунктом 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено відповідальність платників податків, які імпортують товари на митну територію України, за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування митному органу.

Недотримання цієї вимоги щодо повноти та достовірності декларування митної вартості товарів, як бази оподаткування, в частині неврахування роялті за використання прав на сорти рослин (ліцензійних платежів) при митному оформленні призвело до виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Монсанто Україна» по сплаті податку на додану вартість.

Згідно ліцензійних угод була передбачена умова, за якої відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі або використання оцінюваних товарів (насіння) на митній території України прямо йшла на користь продавця у вигляді роялті. В подальшому одна частина такої виручки була перерахована на користь компанії «Монсанто САС» (Франція), а інша - виражена шляхом кредиторської заборгованості перед «Компанія Монсанто» та компанією «Монсанто Технолоджі ЛЛС».

Згідно підпункту 3 ст. 267 МК України встановлено, що для визначення митної вартості товарів до ціни угоди додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано, як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті.

Відповідно до п. 4 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, встановлено, що декларація митної вартості подається обов'язково, якщо сплачуються роялті та ліцензійні платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, декларування митної вартості ввезеного позивачем насіння відбувалось наступним чином.

Декларантом до Київської регіональної митниці подавались вантажно-митні декларації, декларації митної вартості, накладні CMR, рахунки-фактури (інвойси), зовнішньоекономічні контракти з доповненнями, внутрішні договори (контракти) доручення. При цьому, у деклараціях митної вартості у графах 9(а) «чи передбачено роялті та ліцензійні платежі, які покупець повинен вносити прямо чи опосередковано, як умову продажу оцінюваних товарів?» та 9(б) «чи є умова, за якої відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі або використання оцінюваних товарів на митній території України прямо чи опосередковано йде на користь продавця?» декларант ставив відмітку «ні».

Тобто, зазначена декларантом інформація у деклараціях митної вартості не відповідала дійсності, оскільки, як встановлено вище, згідно ліцензійних угод була передбачена умова, за якої відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі або використання оцінюваних товарів (насіння) на митній території України прямо йшла на користь продавця у вигляді роялті. Також декларантом не було подано ліцензійних угод, на підставі яких нараховувалось роялті.

З метою перевірки правильності визначення позивачем митної вартості товару митним органом було здійснено запити до відділу контролю митної вартості та використано цінові бази ЄАІС Держмитслужби України, а також надані позивачем документи.

По завершенню процедури визначення митної вартості відповідачем оформлялась довідка про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) із зазначенням, зокрема, методу визначення такої вартості та розбіжностей по відношенню до декларації митної вартості, поданої позивачем. Як вбачається із вказаних довідок, митна вартість визначалася відповідачем за другим або шостим методом. Рішення митного органу про визначення митної вартості товарів позивачем не оскаржувалась.

Таким чином, при визначенні митної вартості насіння відповідачем були враховані не всі дані, які могли вплинути на розмір цієї вартості, оскільки позивачем не було зазначено про необхідність відшкодування роялті в майбутньому та не було надано ліцензійних угод.

Як вбачається з актів від 09.08.2012р. про врегулювання ситуації щодо помилкового нарахування роялті, сторони правочинів тлумачать розділи 2.1 та 3.1 ліцензійних угод таким чином, що роялті повинно нараховуватись на прибуток від продажу лише того насіння, яке виробляється на території України.

Абзацом 2 ч. 3, ч. 4 ст. 213 ЦК України встановлено, що якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Як на момент ввезення насіння на Україну, так і на момент виникнення спірних правовідносин (прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) розділи 2.1 та 3.1 ліцензійних угод тлумачились сторонами правочинів таким чином, що роялті повинно нараховуватись на прибуток від продажу усього насіння, в тому числі і імпортованого, про що свідчать такі обставини, як перерахування сум роялті на рахунок «Монсанто САС», Франція, виникнення кредиторської заборгованості по сплаті роялті перед цією компанією, компанією «Монсанто Технолоджі ЛЛС» та «Компанією Монсанто». Протилежне зазначеному тлумаченню мало місце, починаючи з 09.08.2012р. та було виражене у прийнятих актах про врегулювання ситуації щодо помилкового нарахування роялті.

Враховуючи все вищенаведене, декларант був зобовязаний зазначити суми майбутньої сплати роялті на користь продавця у деклараціях митної вартості по відношенню до імпортованого в той час насіння.

Відповідно до розрахунку суми податків, не сплачених до бюджету ТОВ «Монсанто Україна» внаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів через неподання відомостей про сплату роялті, як умову продажу імпортованих товарів, за період з 01.01.2008 року по 01.12.2010 року, виконаного відповідачем, з яким погоджується колегія суддів, загальна сума грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті до Державного бюджету, складає 2 211 855,26 грн., у тому числі штрафні санкції - 442 371,05 грн.

Сума зобов'язання, нарахована за результатами перевірки позивача відповідачем, складає 1 769 484,21 грн. (податок на додану вартість).

Згідно п.54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацу 2 п. 123.1 статті 123 ПК України розмір штрафних санкцій складає 25% від суми недоплати.

Штрафні санкції (ПДВ) становлять 1 769 484,21 грн. х 25 % = 442 371,05 грн.

Таким чином, розрахунок грошового зобов'язання складає: 1 769 484,21 грн. + 442 371,05 грн. (штрафні санкції) = 2 211 855,26 грн.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що, оскільки позивачем при розмитненні товару та при визначенні митної вартості не було включено сум роялті, то митним органом на законних підставах здійснено донарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи представників апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищевказаного розрахунку за результатами перевірки та рішення суду першої інстанції, тому не заслуговують на увагу.

За таких обставин апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В.Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 22.03.2012 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.