Ухвала суду № 30330567, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К-32833/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 21.03.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 22.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009

у справі № 6/525/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Амальгама Люкс"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Амальгама Люкс" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000362360/0 від 12.01.2007, в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1343826 грн.; № 0000372360/0 від 12.01.2007, про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 220641 грн. основного платежу та 110320,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій) -повністю; № 0008242360/3 від 20.08.2007, про визначення податкового зобов'язання (фінансових санкцій) з податку на прибуток в сумі 688594,3 грн. -повністю; № 0000382401/0 від 12.01.2007, про застосування штрафу в сумі 110339 грн. -повністю.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 22.11.2007 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 постанову господарського суду Миколаївської області від 22.11.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 30.06.2006 та складено акт № 1786/23-600/32719869 від 27.12.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000362360/0 від 12.01.2007, яким визначено позивачу суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1484514 грн.: основний платіж, 717213, 20 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000372360/0 від 12.01.2007, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220641 грн.: основний платіж, 110320, 50 грн. штрафних санкцій; № 0000382401/0 від 12.01.2007, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 110339 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження; № 0000312200/0 від 12.01.2007, яким до позивача застосовано штрафні

(фінансові) санкції в сумі 5185 грн.; № 0000302200/0 від 12.01.2007, яким застосовано до позивача штрафні (фінансових) санкцій в сумі 30547, 17 грн.

Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області 29.05.2007 розглянуто повторну скаргу позивача щодо застосування штрафних санкцій.

За результатом розгляду скарги позивачем прийнято рішення № 0000302200/2 від 12.06.2007, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30356, 25 грн.

В порядку адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Миколаївській області № 1429/10/25-014 від 25.05.2007, до позивача застосовано штрафні санкції з податку на прибуток в сумі 688594, 30 грн.

На підставі вказаних вище рішень ДПА у Миколаївській області відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008242360/3 від 20.08.2007, про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 688594, 30 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0000362360/0 від 12.01.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1484514 грн. основний платіж та 717213, 20 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 000372360/0 від 12.01.2007, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220641 грн. основний платіж, 110320, 50 грн. штрафні санкції; № 0000382401/0 від 12.01.2007, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 110339 грн.; № 0000312200/0 від 12.01.2007, в сумі 5185 грн.

За результатами розгляду скарг позивача відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008242360/3 від 20.08.2007, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 688594, 30 грн., а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000302200/2 від 12.06.2007, яким нараховано позивачу пеню в сумі 30356, 25 грн.

Стосовно, податкового повідомлення-рішення № 0000362360/0 від 12.01.2007.

Перевіркою встановлено порушення пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем завищено валові

витрати в сумі 476734 грн. на суму податків, зборів, які відображаються у рядку 04.6

декларації про прибуток за І півріччя 2006 року, що призвело до визначення податковим

органом зобов'язання з податку на прибуток в сумі 119183, 50 грн.

Висновок відповідача позивачем не спростовано.

Перевіркою встановлено порушення п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем завищено амортизаційні відрахування в сумі 114487 грн., що призвело до визначення перевіркою податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 28621, 75 грн.

Позивач не згоден в частині завищення амортизаційних відрахувань в сумі 28468 грн. та відповідно, заниження податку на прибуток на суму 7117 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", амортизував витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, що підтверджується розрахунком амортизаційних відрахувань за період з 1 кварталу 2004 року по 1 півріччя 2006 року, а також первинними бухгалтерськими документами про придбання основних засобів та нематеріальних активів (товарних знаків) -договорами, накладними, актами введення в експлуатацію.

З розрахунку позивача та первинних документів вбачається, що відхилення по амортизаційним відрахуванням між фактичними даними та даними перевірки складає 28468 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не доведено порушення позивачем порядку визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань, встановленого п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не завищено амортизаційні відрахування в сумі 28468 грн. та заниження податку на прибуток на суму 7117 грн.

Стосовно порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем завищено валові витрати за юридичні, консультативні, інформаційні та інші послуги на загальну суму 1631120 грн., що призвело до визначення перевіркою податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 407780 грн.

Перевіркою встановлено, що порушення полягають у відсутності факту оплати отриманих послуг, у ненаданні позивачем під час перевірки документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача, а також розрахунків вартості цих послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість отриманих інформаційних, консультативних та юридичних послуг включено до складу валових витрат на підставі первинних документів (актів виконаних робіт), що підтверджують факт надання (отримання) цих послуг.

При цьому факти здійснення господарських операцій, крім актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підтверджуються також договорами, розшифровками виконаних робіт до актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), актами приймання-передачі векселів, які позивач передав виконавцям послуг в рахунок оплати за надані останніми позивачу послуги.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що послуги, отримані позивачем, безпосередньо пов'язані з підготовкою та організацією виробництва, продажем продукції та пов'язані з статутною діяльністю позивача.

Стосовно порушення пп. 5.3.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем завищено валові витрати внаслідок віднесення до їх складу витрат на оплату ремонтів обладнання, здійснених ТОВ „Регіон Маркет" та ТОВ „Необуд" в сумі 1882483 грн., що призвело до визначення перевіркою податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 470621 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем за вказаними операціями здійснювався ремонт обладнання, яке підпадає під ознаки "основних фондів", однак ці витрати позивачем віднесено до складу валових витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснено ремонт обладнання, яке на момент придбання або коштувало менше ніж 1000 грн., або не використовувалось (і не планувалося до використання) у господарській діяльності підприємства протягом 365 днів з моменту вводу такого обладнання в експлуатацію, а тому це обладнання не підпадає під визначення терміну "основні фонди".

Також, судами попередніх інстанцій досліджено первинні документи, що підтверджують факти придбання обладнання, яке ремонтувалось позивачем, у ВАТ МПК „Алые паруса", ТОВ „Джерело Ко", ТОВ „Саріус", ТОВ „Банкет" по залишковій вартості та подальшої реалізації цього обладнання третім особам, акти про введення цього обладнання в експлуатацію позивачем не складалися, амортизаційні відрахування на обладнання не здійснювались, співробітниками податкового органу амортизація на вказане обладнання не нараховувалась.

Стосовно порушення абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем завищено валові витрати на вартість маркетингових послуг, отриманих від ТОВ „Маркетинг Юг" в сумі 1833333 грн., що призвело до визначення перевіркою податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 458333 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем не надано оригінали документів (договорів, актів виконаних робіт та інших документів) по взаєморозрахункам з ТОВ „Маркетинг Юг".

Між позивачем та ТОВ „Маркетинг Юг" було укладено агентську угоду № АС-125 від 26.02.2004, на виконання якої ТОВ „Маркетинг Юг" надало позивачу маркетингові послуги, що підтверджується актом приймання-здачі послуг від 25.12.2004 на загальну суму 2200000 грн. в тому числі податок на додану вартість 366666, 67 грн.

Позивач віднесено до складу валових витрат витрати на оплату послуг, наданих ТОВ „Маркетинг Юг", по даті фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) на підставі первинних документів: договору (агентська угода № АС-125 від 26.02.2004) та акта виконаних робіт (наданих послуг) від 25.12.2004.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне надання послуг підтверджується листами - повідомленнями про пошук та виявлення виконавцем послуг потенційних контрагентів для укладення договорів на поставку продукції (парфюмерно-косметичної), що виробляється ТОВ „Амальгама Люкс".

Первинні бухгалтерські документи надавались раніше відповідачу при проведенні попередньої позапланової перевірки акт № 693/23-301/32719869 від 29.07.2005.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що податкове повідомлення-рішення № 0000362360/0 від 12.01.2007 підлягає скасуванню частково.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0008242360/3 від 20.08.2007.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання у великих розмірах, а саме із перевищення розміру 184500 грн. за 2004 рік, 393000 грн. за 2005 рік та 525000 грн. за 2006 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що є правомірним визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем в сумі 140688 грн., що виключає можливість застосування до ТОВ „Амальгама Люкс" штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно задоволення вимог позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0008242360/3 від 20.08.2007.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000372360/0 від 12.01.2007.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", при здійсненні господарської операції з ТОВ „Маркетинг Юг" позивачем в листопаді 2005 року занижено податок на додану вартість у розмірі 366667 грн. внаслідок збільшення податкового кредиту.

Вказане порушення обґрунтовано відповідачем ненаданням ТОВ „Амальгама Люкс" при проведені перевірки оригіналів документів по взаєморозрахункам з ТОВ „Маркетинг Юг".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в січні 2005 року на підставі виданої ТОВ „Маркетинг Юг" податкової накладної включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 366666, 67 грн.

В липні 2005 року відповідачем проведено перевірку позивача та складено акт від 29.072005.

Перевіркою встановлено порушення формування позивачем на підставі накладної від 25.12.2004 податкового кредиту за січень 2005 року.

В порядку адміністративного оскарження позивач скоригував суми податку на додану вартість за грудень 2004 року та відобразило суму коригування в рядку 16.1 декларації за листопад 2005 року "самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації" з поданням розрахунку коригування сум податку на додану вартість за грудень 2004 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час отримання податкової накладної в грудні 2004 року у ТОВ „Амальгама Люкс" виникло на віднесення суми податку на додану вартість 366666, 67 грн., вказаної в податковій накладній № 25/1201 від 25 грудня 2004 року, до складу податкового кредиту.

Первинні бухгалтерські документи по операціям з ТОВ „Маркетинг Юг" с листом ТОВ „Амальгама Люкс" направлені на адресу відповідача, з якого вбачається, що оригінали цих документів було надано співробітникам податкового органу в процесі проведення перевірки.

Стосовно порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 10652 грн. по податковим накладним, які не містять податковий номер продавця ТОВ „Типографія „Новий мир".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних ТОВ „Типографія „Новий мир", в яких зазначено невірний податковий номер продавця - ТОВ „Типографія „Новий мир".

Також судами встановлено реальне придбання ТОВ „Амальгама Люкс" товарів за вказаними вище господарськими операціями та подальшого використання цих товарів у господарській діяльності позивача, що підтверджується податковими накладними з податку на додану вартість і оплати позивачем на користь контрагента вартості набутого товару, складовою якої є податок на додану вартість.

Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про невірне зазначення ТОВ „Типографія „Новий мир" у податкових накладних податкового номеру продавця товару відповідачем не надано.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що неналежне виконання контрагентом свого зобов'язання по правильному зазначенню в податковій накладній податкового номеру продавця товару, за умови необізнаності про це покупця, є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000382401/0 від 12.01.2007.

Перевіркою встановлено порушення пп. "а" пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що виявилося в здійсненні відчуження нерухомого майна (основних фондів) на загальну суму 110339 грн. без попереднього узгодження з податковим органом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відчуження позивачем майно (товарів і товарних запасів), яке не підпадає під визначення "основних фондів", що виключає необхідність попереднього узгодження відчуження такого майна з податковим органом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно відсутності у позивача порушень положень підпункту "а" пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Стосовно рішення № 0000302200/2 від 12.06.2007.

Між позивачем та ТОВ „Тиглета" укладено експортний контракт № К-390 від 30.07.2004, на виконання умов якого підприємством відвантажено ТОВ „Тиглета" косметичну продукцію на загальну суму 41997,35 дол. США (222960, 43 грн.).

Перевіркою встановлено прострочену дебіторську заборгованість у сумі 11997, 35 дол. США / 63671,14 грн., яка з 17.01.2005 прострочена внаслідок пропуску 90-денного терміну розрахунків за експортними операціями.

20.06.2005 позивачем подано до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України позовну заяву про стягнення зазначеної суми заборгованості, яку прийнято до провадження ухвалою суду від 25.06.2005.

Відповідачем нараховано пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 17.01.2005 по 25.06.2005 в сумі 30356, 25 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт порушення позивачем терміну розрахунків за експортними операціями з 17.01.2005 по 25.06.2005 було виявлено актом перевірки від 27.12.2006, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте відповідачем 12.06.2007.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що застосовані штрафні (фінансові) санкції знаходиться за межами строку притягнення до відповідальності встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Стосовно рішення № 0000312200/0 від 12.01.2007.

Перевіркою встановлено недекларування підприємством майна, вивезеного за кордон, ненадання позивачем до податкового органу декларацій про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що неподання позивачем декларацій про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, було встановлені актом перевірки від 27.12.2006, а спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте відповідачем 12.01.2007, визначення позивачу до сплати штрафу в сумі 3400 грн. (1122 грн. + 1139 грн. + 1139 грн.) в період з 25.04.2005 по 25.10.2005.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що застосування штрафних (фінансових) санкцій знаходиться за межами строку притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 22.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 у справі № 6/525/07 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 22.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 у справі № 6/525/07 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко