Ухвала суду № 30330561, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року м. Київ К-32198/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010

у справі № 2а-38635/09/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства „Харківський ювелірний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Харківський ювелірний завод" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення № 0000030818/0 від 30.04.2009.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством „Каф-Буд" за період грудень 2007 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, липень 2008 року та складено акт №1247/18-010/00227258 від 21.04.2009.

За результатами перервірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення №0000030818/0 від 30.04.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 10720, 29 грн.: основний платіж 7146,86 грн., штрафні (фінансові) санкції 3573,43 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4., пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 7146,86 грн., у тому числі за грудень 2007 року - на 105 грн., квітень 2008 року на 1102, 30 грн., травень 2008 року на 2499, 80 грн., липень 2008 року - на 3439, 76 грн.

Крім того, на думку відповідача діяльність позивач у відносинах з ПП „Каф-Буд" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, оскільки позивачем перераховувалися кошти на користь ПП „Каф-Буд" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим його дії призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету України, а тому відповідні правочини суперечать моральним засадам суспільства та в силу закону є нікчемними з моменту вчинення та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивачем з ПП „Каф-Буд" було укладено договір № 23 від 14.05.2007 на виконання проектних та монтажних робіт вентиляції. Сторонами було складено акти на проектні роботи № 1 та № 2 за квітень 2008 року та № 1, № 2 та № 3 прийому виконаних підрядних робіт за червень, та липень 2008 року. На виконання умов договору № 23 позивачем було перераховано відповідачу кошти згідно платіжних доручень № 1578 від 29.05.2007, № 424834 від 07.05.2007, № 424833 від 07.05.2007, № 6366 від 29.05.2008 та № 426057 від 29.08.2008 на загальну 42881, 16 грн. в тому числі податок на додану вартість 7146, 86 грн., що підтверджується податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що правочини, укладені між позивачем та ПП „Каф-Буд" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому встановлено, що за спірними угодами контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по проведенню робіт, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок.

Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Також, з посиланням на відповідні первинні документи, судами встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення та виконання угод між позивачем та ПП „Каф-Буд" з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі № 2а-38635/09/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі № 2а-38635/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко