Постанова № 30330425, 28.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Справа № 5023/4234/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівФролової Г.М., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.02.13у справі№ 5023/4234/12 Господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Близнюківського району Харківської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській областідо1) Близнюківської районної державної адміністрації 2) Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія"проскасування рішення та визнання недійсним договоруза участю представників сторін від:

прокурора: Сайтарли І.М. (посв. № 014716),

відповідача 2: Походенко А.В. (дов. від 27.03.13).

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Близнюківського району Харківської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області звернувся з позовом до Близнюківської райдержадміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія", в якому просив: скасувати розпорядження Близнюківської райдержадміністрації від 10.11.11 № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільради Близнюківського району Харківської області". Також прокурор просив визнати недійсним укладений 01.12.11 між відповідачами у справі договір оренди земельної ділянки загальною площею 54,7801 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб. В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що оспорюване розпорядження було прийняте райдержадміністрацією, а договір укладений на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.11 у справі № 5023/2195/11. Однак вказане рішення суду було скасовано судом апеляційної інстанції, постанова якого була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.04.12. Водночас прокурор вказував на те, що укладення спірного договору оренди землі без проведення земельних торгів не відповідає вимогами закону та завдає істотну шкоду державним інтересам. При цьому прокурор посилався на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 123, 124, 125 Земельного кодексу України, статті 85 Водного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.12, ухваленим суддею Светлічним Ю.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про невідповідність укладеного відповідачами договору оренди вимогам законодавства щодо передачі в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів. Водночас судом враховано те, що оспорюване розпорядження було прийнято, а договір укладений на підставі скасованого судового рішення. При цьому суд керувався приписами статей 203, 207 Цивільного кодексу України, статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України, статті 85 Водного кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бондаренко В.П. - головуючого, Ільїн О.В., Россолова В.В., постановою від 04.02.13 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив повністю. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у Державної інспекції сільського господарства в Харківській області відсутнє право на звернення з позовами про скасування рішень органів виконавчої влади та визнання договорів оренди землі недійсними або внесення клопотання до органів прокуратури про подання таких позовів. Водночас апеляційним судом враховано те, що позивачем та прокурором не надано доказів порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття розпорядження та укладення договору. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 21, 215 Цивільного кодексу України, статті 188 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою апеляційного суду, заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням уточнень, просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду про неправомірність звернення прокурора із позовом до суду в інтересах Держсільгоспінспекції. Водночас скаржник вказує на неврахування апеляційним судом Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, відповідно до якого остання входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 47 Господарського процесуального кодексу України. Отже, постанова у справі переглядається лише в межах вимог та доводів касаційної скарги.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника відповідача-2, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимоги прокурора Близнюківського району Харківської області, заявлені в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській до Близнюківської райдержадміністрації та ТОВ ім. газети "Ізвєстія" про скасування розпорядження Близнюківської райдержадміністрації від 10.11.11 № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільради Близнюківського району Харківської області" та визнання недійсним укладеного 01.12.11 між відповідачами договору оренди земельної ділянки. Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. З матеріалів справи убачається, що прокурором заявлено позов в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Харківській області. За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України, державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Це правило повною мірою стосується й звернень до господарського суду державних органів з питань, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель. Згідно зі статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону. Законом, яким передбачені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Відповідно до статті 5 названого Закону державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 10 цього Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Відповідно до пункту 4.10. Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.11 № 770, Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства; припинення будівництва та експлуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону. Пунктом 6.3. цього Положення встановлено, що Держсільгоспінспекція та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. З правового аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством не передбачено право Держсільгоспінспекції звертатися з позовами про скасування рішень органів виконавчої влади та визнання договорів оренди землі недійсними або вносити клопотання про подання таких позовів до органів прокуратури. Враховуючи наведене, визнається правомірним висновок апеляційного суду про те, що Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, виступаючи як позивач, діяла не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених Конституцією та діючим законодавством України. Водночас апеляційним судом установлено, що оспорюваним розпорядженням № 629 від 01.11.11 та укладеним на його підставі договором оренди землі від 01.12.11 не було порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача, з огляду на що апеляційний суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм чинного законодавства не виявлено, і цього не спростовано скаржником, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.13 у справі Господарського суду Харківської області № 5023/4234/12 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Г. Фролова

В. Швець