Рішення № 30327831, 20.03.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/399/2013 Головуючий у 1 інстанції - Плахотнюк К.Г.

Доповідач - Кулікова С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого - судді Кулікової С.В.

суддів - Нежура В.А., Панченко М.М.

при секретарі - Клінчук О.М.

за участю представника позивача Кузнецов І.В.,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені,

перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2012 року, позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість в сумі 132 386, 50 дол. США, що за курсом валют НБУ станом на 17.06.2010 року становить 1 047 562,15 грн., стягнуто судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700,00 грн. та інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн., а всього 1820,00 грн. У задоволені позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу відповідно до якої просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити в повному обсязі, покласти на ОСОБА_2, ОСОБА_3 витрати пов'язані з оплатою судового збору за подачу цієї апеляційної скарги.

У своїй скарзі ПАТ «УкрСиббанк» посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права, не присудивши стягнення боргу з відповідачів солідарно.

В подальшому, не погоджуючись з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2012 року, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу відповідно до якої просить суд скасувати рішення Голосіївського районного суду від 23.03.2012 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що вищезазначене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, умови Кредитного договору суперечать ч.1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Крім того зазначив, що визнання несправедливими вищезазначених положень кредитного договору, зумовить зміну інших положень договору, саме тому кредитний договір може бути визнаний недійсним в цілому, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, яка передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п 'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В судовому засіданні представник ПАТ «УкрСиббанк» доводи своєї апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, проти апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на її необґрунтованість.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, проти апеляційної скарги ПАТ «УкрСиббанк» заперечували в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню, проте апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд повинен встановити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, а у мотивувальній частині рішення, суд зобов'язаний зазначити мотиви, з яких вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази. Тобто рішення суду повинно бути належним чином обґрунтовано та мотивовано.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми боргу за кредитним договором № 11266415000 та кредитним договором № 11266415001, суд першої інстанції вірно керувався нормами ст.ст. 526, 1050,1054 ЦК України. Проте, суд безпідставно відмовив позивачу у стягненні боргу з відповідачів солідарно.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов»язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст. 614 ЦК Україниособа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11266415000 (а.с. 7-12).

Відповідно до умов зазначеного вище кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 отримав у АКІБ "Укрсиббанк" кредит в іноземній валюті в сумі 119 250, 00 доларів США, який зобов»язався повернути до 11 грудня 2017 року згідно з графіком та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 13,90 % річних.

Відповідач ОСОБА_2, на виконання умов кредитного договору, що був укладений 11.12.2007 року з позивачем, зобов'язався щомісячно не пізніше 11 числа вносити на рахунок позивача грошові кошти на погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, на підтвердження чого було встановлено і графік погашення кредиту, який підписано сторонами кредитного договору і який є його невід'ємною частиною (а.с. 13-15).

23.02.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту №11266415000, відповідно до якої сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме №11266415000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме №11266415001 та було змінено графік погашення кредиту та сплати відсотків (а.с. 17,18-21).

11.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №164582, за яким остання зобов'язалася відповідати перед АКІБ "Укрсиббанк" за виконання ОСОБА_2 його зобов'язань, за кредитним договором у повному обсязі (а.с.16).

За наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_2 станом на 17.06.2010 року по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за кредитним договором №11266415000 від 11.12.2007 р. становить 3 687, 65 дол. США, що за курсом НБУ станом на 17.06.2010 року складає 29 180, 01 грн., з яких: 3 495, 55 дол. США ( у гривневому еквіваленті - 27 659, 94 грн.) заборгованість по процентам; 192,10 дол. США (у гривневому еквіваленті - 1 520, 07 грн.) пеня за прострочення сплати процентів; кредитним договором №11266415001 від 23.02.2009 року становить 128 698, 85 дол. США, що за курсом НБУ України станом на 17.06.2010 року становить 1 018 381, 15 грн., з яких: 107 325, 00 дол. США ( у гривневому еквіваленті 849 251, 99 грн.) кредитна заборгованість; 19 245, 06 дол. США (у гривневому еквіваленті 152 284,24 грн.) заборгованість по процентам; 2 067, 61 дол. США (у гривневому еквіваленті 16 360,81 грн.) пеня за прострочення сплати процентів; 61,18 дол. США (у гривневому еквіваленті 484,11 грн.) пеня за прострочення повернення кредиту.

Вказана сума заборгованості була стягнута судом першої інстанції лише з ОСОБА_2, з чим колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

Таким чином, судом першої інстанції, внаслідок невірного застосування норми статті 559 ЦК України, не в повному обсязі досліджені матеріали справи та зроблено помилковий висновок про те, що Договори поруки -1,2 припинили свою дію в вересні 2009 року.

Відповідно до п. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Пунктом 1.2 Договорів поруки -1,2 визначений термін виконання основного зобов'язання, а саме 11 грудня 2017 р. Також п. 3.1 Договору поруки визначено строк його дії, а саме, договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором.

В п. 1.2.2 кредитного договору встановлений термін виконання основного зобов'язання - 11.12.2017 р. В п. 7.8 Кредитного договору визначено, що строк дії договору встановлюється з дати його укладення (дати підписання Договору Сторонами) до повного повернення Банку всієї суми кредиту за Договором та повного погашення плати за кредит і санкцій, у разі їх застосування.

Договорами поруки-1,2 встановлено строки дії, який на момент звернення позивача з позовною заявою до суду, не закінчився.

Згідно п. 5.1. Договорів поруки -1,2 уклавши договора, поручителі повністю розуміють усі умови основного договору та Договорів поруки-1,2, свої права та обов'язки за ними.

Таким чином, підписавши Договір поруки ОСОБА_3 погодилася на всі умови Кредитного договору та Договору поруки в тому числі і з умовами припинення дії даних договорів.

Виходячи з викладеного, та того, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання по Кредитному договору, дія Кредитного договору не припинилася, а отже і не припинилася дія договору поруки на момент звернення банку до суду про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитом, відсотками та пені.

Таким чином, при ухваленні рішення, суд першої інстанції вийшов за межі розгляду справи, звільнивши ОСОБА_3 від солідарного обов'язку по сплаті заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, колегія суддів вважає, що районний суд помилково дійшов висновку про настання строку негайного повернення кредиту на 30 -й день, рахуючи з дня отриманням ОСОБА_2 заяви, у зв'язку з чим невірно оцінив вказаний доказ.

Так, заявою, що була направлена, від 23.07.2009 року позивач, перш за все, вимагав від ОСОБА_2 усунення порушень умов договору, в частині необхідності своєчасного погашення простроченої заборгованості, а саме: вимагав погасити прострочену заборгованість по основному боргу та відсоткам, що утворилася.

В оскаржуваному рішенні суд, мотивуючи відмову в частині позовних вимог до ОСОБА_3 зазначив, що право пред»явления вимоги до поручителя у кредитора виникло після спливу 30 днів з моменту отримання вимоги позичальником.

Згідно умов Кредитного договору та умов Договору поруки, пред'явлення вимог про дострокове погашення заборгованості є правом, а не обов'язком позивача. Пред'явлення вимоги до ОСОБА_2 та непред'явлення вимоги до ОСОБА_3 не є перешкодою для звернення за судовим захистом порушеного права позивача та задоволення такого порушеного права.

Станом на дату звернення позивача до суду з позовними вимогами відповідачі не виконували належним чином взяті на себе зобов'язання за договорами, укладеними з позивачем, що є порушенням ст. 526 ЦК України.

Тобто, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в односторонньому порядку не виконують умови укладених з позивачем договорів (Кредитний договір та Договір поруки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідіність скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено з порушенням вимог ст.ст. 554,559 ЦК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» в повному обсязі.

Крім того, в порядку статей 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Будь-яких належних доказів на підтвердження обґрунтованості апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 суду надано не було. Таких висновків суд дійшов після повного, всебічного,і об'єктивного з»ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам та із застосуванням правових норм, які регулюють дані правовідносини, з огляду на що, колегія суддів вважає доводи ОСОБА_5 недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції.

На підставі ст.88 ЦПК України суд розподіляє в рівних частках між відповідачами понесені ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2012 року задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2012 року відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, виклавши резолютивну частину рішення наступним чином: я - стягнути з ОСОБА_3 в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (р\р №29090000000113 в AT «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код 09807750) заборгованість за договором кредиту: №11266415000 від 11.12.2007 року в сумі 3 687 (три тисячі шістсот вісімдесят сім) доларів США 65 центи, що за курсом валют НБУ, станом на 17.06.2010 року становить 29 180 (двадцять дев»ять тисяч сто вісімдесят) грн. 01 коп.; №11266415001 від 23.02.2009 року в сумі 128 698 (сто двадцять вісім тисяч шістсот дев»яносто вісім) дол. США 85 центів, що за курсом валют НБУ станом на 17.06.2010 року становить 1 018 381 (один мільйон вісімнадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 15 коп., а всього 132 386 (сто тридцять дві тисячі триста вісімдесят шість) дол. США 50 центів, що за курсом валют НБУ станом на 17.06.2010 року становить 1 047 562 (один мільйон сорок сім тисяч п»ятсот шістдесят одна) грн. 15 коп.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (р\р №29090000000113 в AT «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код 09807750) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700, 00 грн., інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120, 00 грн., всього 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн.00 коп.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2012 року в іншій частині залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: