увійти
УКР
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
| "27" листопада 2006 р. | Справа № 9/162
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б.,розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 9/162 за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, до відповідача: Великоандрусівської сільської ради, Кіровоградська область, Світловодський район, с.Велика Андрусівка, вул. Леніна, про визнання недійсним договору,
Представники сторін: від позивача - ОСОБА_1 приватний підприємець; ОСОБА_2 , довіреність № б/н від 17.08.06 р., представник; від відповідача - Іващенко Н.І. посвідчення № 1, сільський голова; Чубара Н.В., довіреність № 2-1996 від 06.11.06 р., представник;
В судовому засіданні 15.11.2006 р., 17.11.2006 р. та 24.11.2006 р. оголошувалась перерва відповідно до 12 год. 30 хв. 17.11.2006 р., 14 год. 00 хв. 24.11.2006 р. та 10 год. 00 хв. 27.11.2006 р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Подано позов про визнання недійсним, укладеного сторонами, договору оренди техніки від 03.02.2004 р. з підстав невідповідності його нормам чинного законодавства. Відповідач вимоги заперечив, посилаючись на те, що договір укладено без будь-яких порушень. Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації та інші юридичні особи а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Одним із способів захисту порушених прав суб'єктів господарювання є визнання господарської угоди недійсною. В процесі розгляду даного спору господарським судом встановлено, що 03.02.2004 року мiж Великоандрусiвською сiльською радою Свiтловодського району Кiровоградської областi та суб'єктом пiдприємницької дiяльностi - фiзичною особою ОСОБА_1 було укладено договiр оренди технiки, за умовами якого орендодавець (Великоандрусiвська сiльська рада) передає, а орендар (суб'єкт пiдприємницької дiяльностi ОСОБА_1) приймає в тимчасове користування наступну техніку: автомобiль марки САЗ 35-07, вартiстю 3107,00 грн.; автомобiль марки ГАЗ 52-04, вартiстю 1763,00 грн.; автомобіль без зазначення його марки та вартості;трактор Т -40, вартiстю 1823,00 грн.; трактор П'Є вартiстю 5612,00 грн., причiп 2 ПТС - 4 вартiстю 1018,00 грн. (п. 1.1 договору). У п.1.2.договору оренди технiки вiд 03.02.2004 року зазначено, що технiчний стан та вартість технiки, що орендується, на момент передачi в оренду визначається експертним шляхом та вiдображається в актi технiчного стану (додаток №1), який є невiд'ємною частиною даного договору. Згiдно п. 3.2 цього договору передача технiки в оренду здiйснюється вiдповiдними фахiвцями сторін за актом приймання - передачi (додаток №2), який є невiд'ємною частиною даного договору. Термін оренди складає п'ять років з моменту прийняття технiки, що орендується, за актом приймання-передачi (п. 4.2 договору). Орендна плата, згiдно п. 5.1 договору, становить 100,00 грн. на мiсяць за одну одиницю технiки. Позивач вважає, що договip оренди технiки вiд 03.02.2004 року, укладений мiж Великоандрусiвською сiльською радою Свiтловодського району Кiровоградської областi та суб'єктом пiдприємницької дiяльностi ОСОБА_1, не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим пiдлягає визнанню недiйсним. Вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про мiсцеве самоврядування в Україні" сiльськi, селищнi, міські ради є органами мiсцевого самоврядування, що представляють вiдповiднi територiальнi громади та здiйснюють вiд їх імені та в їх інтересах повноваження мiсцевого самоврядування, визначенi Конституцiєю України, цим та iншими законами. Матерiальною i фiнансовою основою мiсцевого самоврядування, згiдно з ч. 3 ст. 16 цього Закону є рухоме i нерухоме майно, доходи мiсцевих бюджетiв, iншi кошти, земля, природнi ресурси, що є у комунальнiй власностi територiальних громад сiл, селищ, міст, районiв у містах, а також об'єкти їхньої спільної власностi, що перебувають в управлiннi районних i обласних рад. Пунктом 16 частини 3 статтi 42 вказаного Закону передбачено, що сiльський, селищний, мiський голова укладає вiд імені територiальної громади, ради та її виконавчого комітету договори вiдповiдно до законодавства, а з питань, вiднесених до виключної компетенцiї ради, подає їx на затвердження вiдповiдної ради. Слід зазначити, що Законом України "Про мiсцеве самоврядування в Україні" не віднесено до виключної компетенції сільської ради питання щодо передачі в оренду майна комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власностi, що перебувають в управлiннi районних i обласних рад. Таким чином, оспорюваний договір оренди техніки укладений сільським головою в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Вiдповiдно до положень частин 1 та 2 статтi 4 Закону України "Про власнiсть" власник на свiй розсуд володiє, користується i розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-якi дiї, що не суперечать закону. При цьому слід зазначити, що згідно ст. 49 цього Закону володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом. Відповідно до вимог ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні матеріали справи, зокрема, договір купівлі-продажу від 2002 року, згідно якого Великоандрусівською сільською радою придбано трактор Т-40, причіп 2ПТС-4, плуг ПЛН-3-35, автомобіль САЗ 3507 та автомобіль ГАЗ 52-04, господарський суд прийшов до висновку про правомірність володіння сільською радою автотранспортною технікою, яка передана в оренду відповідачу, а саме: автомобiлем марки САЗ 35-07, вартiстю 3107,00 грн.; автомобiлем марки ГАЗ 52-04, вартiстю 1763,00 грн.; трактором Т -40, вартiстю 1823,00 грн. та причiпом 2 ПТС - 4, вартiстю 1018,00 грн. Викладеним спростовуються доводи позивача про те, що вищезгадані автотранспортні засоби не є комунальною власністю територіальної громади Великоандрусівської сільської ради. Вiдносини щодо оренди державного майна та майна, що перебуває в комунальнiй власностi, регулюються договором оренди, Господарським кодексом України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено iстотні умови договору оренди, якими є: об'єкт оренди (склад i вартість майна з урахуванням її iндексації); строк, на який укладається договiр оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизацiйних вiдрахувань; вiдновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Вказанiй правовiй нормі кореспондує ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". У п. 1.1.спірного договору оренди техніки від 03.02.2004 р. сторонами визначено об'єкт оренди: автомобiль марки САЗ 35-07, вартiстю 3107,00 грн.; автомобiль марки ГАЗ 52-04, вартiстю 1763,00 грн.; автомобіль без зазначення його марки та вартості;трактор Т -40, вартiстю 1823,00 грн.; трактор П'Є вартiстю 5612,00 грн., причiп 2 ПТС - 4 вартiстю 1018,00 грн. Оскільки сторонами в підпункті 3 пункту 1.1. договору не визначено чітко об'єкт оренди та його вартість, а в підпункті 5 пункту 1.1. , як встановлено в судовому засіданні, зазначено неіснуючу марку трактора, господарський суд прийшов до висновку, що в цій частині договір не відповідає вимогам ст.284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підпункти 3 та 5 пункту 1.1. слід визнати недійсними. Посилання позивача на те, що в договорі оренди технiки вiд 03.02.2004 року вартість майна, що є об'єктом оренди, визначена без врахування її iндексації; орендна плата визначена без врахування її індексації; в порушення ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцiнка майна, що є об'єктом оренди, не здiйснювалася за методикою, затвердженою Кабiнетом Міністрів України, спростовується наступним. Методика оцінки об'єктів оренди затверджена постановою Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995 року з послідуючими змінами і доповненнями. Відповідно до пункту 20 цієї Методики у разі оренди окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) за заявою підприємства - орендодавця комісією, що утворюється органом, уповноваженим управляти майном цього підприємства, здійснюється самостійна оцінка майна на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням всіх передбачених законодавствством переоцінок і дооцінок. Поряд з цим, частина друга цього пункту не виключає можливість використання незалежної оцінки цього майна. За викладених обставин господарський суд приймає до уваги експертну оцінку вартості переданого в оренду майна, зазначеного в підпунктах 1, 2, 4, 6, пункту 1.1. договору, здійснену судовим експертом-автотоварознавцем згідно актів НОМЕР_1 -НОМЕР_2 (а.с. 51-55). Поряд з цим позивачем не доведено, що незазначення в спірному договорі вартості майна та орендної плати з урахуванням індексації, та відсутність визначеної сільською радою методики розрахунку пропорції розподiлу мiж вiдповiдним бюджетом, орендодавцем i балансоутримувачем та порядку використання орендної плати для об'єктiв, що перебувають у комунальнiй власностi, як то передбачено ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" призвели до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Щодо технічного стану техніки, яка передана в оренду, то він підтверджується актом від 09.10.2003 р. та актами судового експерта-автотоварознавця згідно актів НОМЕР_1 -НОМЕР_2 , тому відсутність окремого додатку до договору, щодо визначення технічного стану переданої техніки не може бути підставою для визнання недійсним договору оренди техніки від 03.02.2004 р. За викладених обставин в задоволенні позову щодо визнання недійсним договору оренди техніки від 03.02.2004 р. в частині оренди техніки: автомобiля марки САЗ 35-07, вартiстю 3107,00 грн.; автомобiля марки ГАЗ 52-04, вартiстю 1763,00 грн.; трактора Т -40, вартiстю 1823,00 грн.; причiпа 2 ПТС - 4 вартiстю 1018,00 грн. слід відмовити. Державне мито в розмірі 42 грн. 50 коп. та інформаційно-технічні витрати в сумі 59 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, в іншій частині - на позивача. Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково. Визнати недійсними підпункти 3 та 5 пункту 1.1. договору оренди техніки від 03.02.2004 р., укладеного Великоандрусівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з Великоандрусівської сільської ради (с. Велика Андрусівка, Світловодського району, Кіровоградської області ідентифікаційний код 04364294) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3) - 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили. Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Копію рішення направити сторонам.
|
