Ухвала суду № 30324843, 13.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К/9991/7166/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Островича С.Е.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012

у справі № 2-а-4307/11/2070 (2а-4307/11/2070)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПИГ»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПИГ»(надалі -позивач, ТОВ «ЕВРОПИГ») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області (надалі -відповідач, Нововодолазької МДПІ в Харківській області, МДПІ), у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 № 0001001503/0 та податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 № 1/15-03.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 адміністративний позов ТОВ «ЕВРОПИГ»до Нововодолазької МДПІ в Харківській області задоволено у повному обсязі: скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ в Харківській області №0001001503/0 від 29.03.2011 та №1/15-03 від 29.03.2011.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «ЕВРОПИГ»відмовити повністю.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень на касаційну скаргу, позивач проти заявлених вимог відповідача заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить скаргу відхилити.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до акта перевірки № 313/15-0-21/36563284 від 04.03.2011 Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області встановлено порушення ТОВ «ЕВРОПИГ»підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження суми податкового зобов'язання на 161 919,00 грн., а також порушення вимог заповнення рядків 23.4 та 23 Декларації з податку на додану вартість, за формою, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 № 0001001503/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202 398,75 грн., у т.ч. 161 919,00 грн. за основним платежем та 40 479,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 № 1/15-03, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на суму 9 609,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання позивача сплатити до бюджету суми, які не є податковими зобов'язаннями, а є лише сумами податкового кредиту (за сутністю рядка 26), вже сплаченого постачальнику у складі платежів за товари, роботи, послуги призведе до повторної сплати податку, а тому дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем зменшено значення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 171 528,00 грн. Фактично відповідач вважає, що результатом перевірки -є акт перевірки від 18.11.2010 № 2473/07-0-12/36563284, яким зменшено значення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 171 528,00 грн.

Судами встановлено, що на момент звернення до суду, висновки податкової інспекції, викладені в акті № 2473/07-0-12/36563284 від 18.11.2010, які взяті за основу під час складання акта перевірки № 313/15-0-21/36563284 від 04.03.2011, були оскаржені позивачем до суду разом із податковим повідомленням-рішенням № 0000181600/0 від 30.11.2010, що свідчило про відсутність узгодження даного податкового повідомлення до набрання законної сили рішенням суду, яке, до речі, на час розгляду даної справи було відсутнє.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове зобов'язання визначено як загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому судами попередніх інстанцій в судових засіданнях було встановлено, а відповідачем не спростовано, що відповідно до декларації за листопад 2010 року, рядок 26 відображений у сумі 232 050,00 грн. - повністю сплачений постачальнику, що кореспондується з пунктом 3.1.2 акта № 2473/07-0-12/36563284, у якому, по кожному контрагенту позивача констатується: «…заборгованість по розрахункам відсутня».

Крім того, згідно даних рядка 27 податкової декларації (сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду) рядок 20(0) рядок 23(241659) = 0.

За вказаних обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у позивача відсутнє зобов'язання щодо сплати до бюджету сум, які не є його податковими зобов'язаннями, а є сумами податкового кредиту (згідно рядка 26), вже сплаченого постачальнику у складі платежів за товари, роботи, послуги.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень -без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 у справі № 2-а-4307/11/2070 (2а-4307/11/2070) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Острович С.Е.