Постанова № 30324598, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2013 року 08:20 № 826/2553/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Солар-Груп»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 19.02.2013 № 0001732208, № 0001742208 та № 0001752208.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

27.03.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.12.2012 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Солар-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «А.Нет» за період з 01.01.2010 по 31.07.2012 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складено Акт № 1160/22-08/36845889 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 246452 грн., а також порушення ст. 185, п. 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 170721 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду на суму у розмірі 43585 грн.

19.02.2013 на підставі Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0001732208, яким у зв'язку з порушенням ст. 185, п. 198.6 ст. 198 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму у розмірі 43585 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10896 грн.;

№ 0001742208, яким у зв'язку з порушенням ст. 185, п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170721 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42680 грн.;

№ 0001752208, яким у зв'язку з порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 246452 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 246452 грн., а також порушення ст. 185, п. 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 170721 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду на суму у розмірі 43585 грн. стала встановлена ним нікчемність договорів купівлі-продажу між ТОВ «Солар-Груп» та ТОВ «А.Нет» від 25.11.2011 № 25/11-АН та від 28.11.2011 № 28/11-АН внаслідок:

- анулювання 21.02.2012 свідоцтва платника ПДВ ТОВ «А.Нет»;

- внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «А.Нет» за місцезнаходженням;

- показань при допиті в якості свідка директора та засновника ТОВ «А.Нет» гр. ОСОБА_1 стосовно того, що він прийняв участь у реєстрації на своє ім'я підприємства ТОВ «А.Нет» на прохання малознайомих йому осіб за обіцяну ними грошову винагороду у розмірі 800 грн. На прохання малознайомих осіб він підписав статут підприємства ТОВ «А.Нет», протокол загальних зборів та інші документи суть яких він не зрозумів. Після реєстрації на його ім'я ТОВ «А.Нет», жодних документів, що стосуються діяльності даного підприємства він не підписував, а саме: він не підписував ані договорів, ані контрактів, також він не підписував податкові чи видаткові накладні, доручення на підписання фінансово-господарських документів ТОВ «А. Нет» нікому не давав;

- висновку експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Оболонського РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві від 15.08.2012 № 722, відповідно до якого підпис в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-Ш квартали 2011 року з відповідними додатками, в податкових деклараціях з податку на додану вартість з червня по грудень 2011 року, з відповідними додатками та в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з березня по жовтень 2011 pоку з відповідними додатками в графі «керівник платника податку ОСОБА_1» виконано не ОСОБА_1, а іншою невстановленою особою.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, 25.11.2011 та 28.11.2011 між ТОВ «А.Нет» (продавець) та ТОВ «Солар-Груп» (покупець) укладено договори купівлі-продажу № 25/11-АН та № 28/11-АН (далі - Договори), а саме поставку різноманітних товарів, зокрема, блоки контролю, антени, сирени, розмикачи, оповіщувачі, компресори, шафи тощо. На підтвердження факту виконання умов вказаних Договорів складено відповідні рахунки-фактури та видаткові накладні, а також ТОВ «А.Нет» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1285834,32 грн. (в тому числі ПДВ 214305,72 грн.).

Водночас, як видно з матеріалів справи, при допиті в якості свідка 24.07.2012, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, гр. ОСОБА_1 показав, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «А.Нет» не має ніякого відношення, зокрема, він жодних документів, що стосуються діяльності даного підприємства не підписував, а саме: він не підписував ані договорів, ані контрактів, також він не підписував податкові чи видаткові накладні, доручення на підписання фінансово-господарських документів ТОВ «А. Нет» нікому не давав, всі взаємовідносини між ТОВ «А.Нет» та іншими контрагентами є фіктивними.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2012 у справі № 2610/21362/2012, у якій встановлено, зокрема, що: «Судом встановлено, що підсудний ОСОБА_1, в червні 2011 року, перебуваючи в м. Києві на площі Перемоги, біля «Цирку», познайомився з чоловіками, які представився йому «ОСОБА_3» та «ОСОБА_4», особу яких слідством не встановлено, останні запропонували громадянину ОСОБА_1 заробити гроші в розмірі 800 гривень шляхом реєстрації на своє ім'я підприємства ТОВ «А.НЕТ», а також вони зазначили, що підприємство створюється з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, а до фінансово-господарської діяльності цього підприємства ОСОБА_1 відношення мати ніякого не буде. В зв'язку із скрутним матеріальним становищем, ОСОБА_1 погодився на пропозицію випадкових знайомих на ім'я на «ОСОБА_3» та «ОСОБА_4», після чого надав номер свого мобільно телефону та домовився з останніми про те, що йому зателефонують. 03.06.2011, ОСОБА_1 зателефонував чоловік та повідомив, що ОСОБА_1 має приїхати до нотаріальної контори, розташованої в м. Київ, вул. Інститутська, 13-А. Того ж дня, з метою підписання необхідних для перереєстрації на своє ім'я підприємства ТОВ «А.НЕТ» документів, ОСОБА_1, приїхав до шостої Київської державної нотаріальної контори, офіс якої розташований за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 13-А, біля її входу його зустріли чоловіки «ОСОБА_4 та ОСОБА_3», після чого вони разом зайшли до нотаріальної контори, в приміщенні якої, достовірно знаючи, що ТОВ «А.НЕТ» перереєструється на його ім'я для прикриття незаконної діяльності та він, в цілому, набуває право власності на ТОВ «А.НЕТ», у присутності нотаріуса шостої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, попередньо ознайомившись зі змістом підготовлених «ОСОБА_3 та ОСОБА_4» документів підписав їх, а саме: статут ТОВ «А.НЕТ», довіреність та інші документи пов'язані з перереєстрацією на його ім'я підприємства ТОВ «А.НЕТ», суть яких ОСОБА_1 не пам'ятає. Крім того, 03.06.2011 року в офісному приміщенні шостої Київської державної нотаріальної контори, на вимогу невстановлених осіб, усвідомлюючи, що ТОВ «А.НЕТ» реєструється на його ім'я для прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 підписав підготовлений невстановленими особами: протокол загальних зборів учасників ТОВ «А.НЕТ» № 01/11 від 03.06.2011, наказ № 5 згідно якого ОСОБА_1 було призначено директором ТОВ «А.НЕТ», чим також вчинив дії направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - ТОВ «А.НЕТ». Після підписання ОСОБА_1 статуту ТОВ «А.НЕТ», довіреності, протоколу загальних зборів № 01/11, ці документи, а також нотаріально посвідчені фотокопії, були передані ним невстановленій особі, після чого вказаних документів він більше не бачив. 03.06.2011, ОСОБА_1, на прохання чоловіків «ОСОБА_3» та «ОСОБА_4», звернувся до банківської установи ПАТ «Індекс-Банк», в якій, виступаючи директором ТОВ «А.НЕТ», підписав документи по відкриттю рахунку ТОВ «А.НЕТ». 06.06.2011 невстановленою слідством особою було здійснена перереєстрація статут ТОВ «А.НЕТ» в Шевченківській районній державній адміністрації у м. Києві, за реєстраційним номером 10741050008009775, після чого, здійснити перереєстрацію ТОВ «А.НЕТ», як платника податків в ДПІ Шевченківського району м. Києва, а також здійснено перереєстрацію вказаного підприємства в державних цільових фондах. В судовому засіданні підсудний вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що, дійсно, на пропозицію малознайомих йому людей, які слідством не встановлені, через скрутне матеріальне становище, погодився за винагороду придбати шляхом перереєстрації на своє ім'я ТОВ «А.НЕТ», розуміючи при цьому, що підприємство створюється без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством, а з метою прикриття незаконної діяльності, про що йому перед перереєстрацією у нотаріуса повідомили, невстановлені слідством особи.».

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Оболонського РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві від 15.08.2012 № 722, підпис в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-Ш квартали 2011 року з відповідними додатками, в податкових деклараціях з податку на додану вартість з червня по грудень 2011 року, з відповідними додатками та в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з березня по жовтень 2011 pоку з відповідними додатками в графі «керівник платника податку ОСОБА_1» виконано не ОСОБА_1, а іншою невстановленою особою.

Судом не можуть бути прийняті до уваги похідні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Солар-Груп» з третіми особами, які, на думку позивача, підтверджують виконання спірних Договорів з ТОВ «А.Нет», оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що складені з ТОВ «А.Нет» на підставі Договорів рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, які є доказами реальності купівлі-продажу товарів, підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «А.Нет» гр. ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт, що гр. ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати та не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ «А.Нет», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Солар-Груп» податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 N 969 (далі - Порядок № 969) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Водночас, відповідно до п.п. 1, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судом, податкові накладні виписані ТОВ «А.Нет» на користь позивача, з урахуванням обставин встановлених, зокрема, Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 2610/21362/2012, фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку № 969, № 1379 підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_1, а не останнім, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище останнього, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи, що, по-перше, податкові накладні на загальну суму 1285834,32 грн. (в тому числі ПДВ 214305,72 грн.) фактично є недійсними та виписані позивачу на підставі нікчемних Договорів, по-друге, ТОВ «А.Нет», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Солар-Груп» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемних Договорів між позивачем та ТОВ «А.Нет», а також те, що видаткові накладні виписані ТОВ «А.Нет» на користь позивача, з урахуванням обставин встановлених, зокрема, Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 2610/21362/2012, фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_1, а не останнім, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище останнього, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим вказані документи за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування валових витрат, суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «Солар-Груп» у розмірі 246452 грн. на порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0001732208, № 0001742208 та № 0001752208 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар-Груп» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко