Постанова № 30324529, 20.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10064/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000788823 від 14.08.2012 р., -

в с т а н о в и в :

27 серпня 2012 року Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Дніпроводоканал») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) № 0000788823 від 14.08.2012 р., яким КП «Дніпроводоканал» зобов'язано сплатити штраф за порушення граничних строків сплати податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води у розмірі 20% в сумі 1 894 549 грн. 20 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки штрафні санкції були нараховані підприємству в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів в межах справи про банкрутство КП «Дніпроводоканал». При цьому, позивач посилається на ч. 1 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника, щодо нього вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. У свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: а) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; б) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» визначено, що згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону № 2343, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом даної статті, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю. Посилаючись на зазначене нормативне обґрунтування, позивач вважає неправомірними висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про те, що нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань повинно здійснюватись незалежно від дії мораторію, а податкове повідомлення-рішення № 0000788823 від 14.08.2012 року - незаконним.

В судовому засіданні 02.10.2012 р. представник позивача за довіреністю Слєпкова М.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково також зазначила, що інших підстав оскарження, крім нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію, позовна заява не містить.

Представники відповідача Стоілова І.О., Смирнова І.В. в судовому засіданні 02.10.2012 р. позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що в ході перевірки позивача було встановлено порушення граничного строку сплати ним узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води. У зв'язку з цим, податковим органом застосовані штрафні санкції за затримку граничного строку сплати узгоджених зобов'язань з цього податку у розмірі 20 % на загальну суму 1 894 549 грн. 20 коп. При цьому, відповідач стверджує, що мораторій слід вважати заходом забезпечення цілісності майна боржника, який полягає в зупиненні виконання боржником своїх зобов'язань, а не в припиненні їх існування. Таким чином, нарахування санкцій, застосування заходів за невиконання зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. Відповідач також зазначив, що відносно КП „Дніпроводоканал" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2012 р. відкрито провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення кредиторських вимог, який не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після 29.03.2012 року, та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Штрафні (фінансові) санкції за результатами проведення планової виїзної перевірки позивача за період з 01.04.2010 року по 01.04.2012 року за порушення граничного терміну сплати платником узгоджених самостійно податкових зобов'язань визначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, таким чином, їх застосування є правомірним. При цьому, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань повинно здійснюватись по всім несвоєчасно погашеним зобов'язанням за період перевірки з 01.04.2010 року по 01.04.2012 року, що виникли незалежно від дії мораторію. Посилаючись на вищевикладені обставини, відповідач вважає, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки КП „Дніпроводоканал" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства № 274/24-0/03341305 від 31.07.2012 р. є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 р. № 0000788823 на суму 1 894 549 грн. 20 коп., прийняте на підставі зазначених висновків, є правомірним.

В судове засідання 30.10.2012 р. представник позивача не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі, та про підтримання позовних вимог в повному обсязі (т. 2 а.с. 26).

За викладених обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

В період з 14.05.2012 р. по 25.06.2012 р. на підставі направлень від 14.05.2012 р. № 56/24-0, від 05.06.2012 р. № 109/24-0, від 14.05.2012 р. № 60/24-0, від 14.05.2012 р. № 58/24-0, від 14.05.2012 р. № 61/24-0, від 14.05.2012 р. № 59/24-0, від 14.05.2012 р. № 69/24-0, посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р., про що складено Акт перевірки від 31.07.2012 р. № 274/24- 0/03341305 (т. 1 а.с. 38-189).

Перевіркою встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми зобов'язань по податку на прибуток (пункт 3.9 розділу 3 акту перевірки).

За результатами перевірки до КП „Дніпроводоканал" застосовані штрафні санкції за порушення граничного терміну сплати вищезазначеного податку з визначенням суми штрафної санкції відповідно до п. 126.1 ст.126 ПК України та п.7 підр.10 р.ХХ Податкового кодексу України у розмірі 20 %:

- за затримку граничного строку сплати (09.12.2009) узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 636 835,38 грн. за поданим податковим розрахунком від 27.10.2009 № 15792 на суму 107 367,08 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (10.12.2009) узгодженої суми податкового зобов'язання 910 852,15 грн. за поданим податковим розрахунком від 27.01.2009 № 16384 на суму 182 170,43 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (10.12.2009) узгодженої суми податкового зобов'язання 766 590,38 грн. за поданим податковим розрахунком від 12.05.2009 № 5595 на суму 153 318,08 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (21.12.2009) узгодженої суми податкового зобов'язання 368 688,70 грн. за поданим податковим розрахунком від 10.08.2009 № 12008 на суму 73 737,01 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (24.12.2009) узгодженої суми податкового зобов'язання 636 835,38 грн. за поданим податковим розрахунком від 27.10.2009 р. № 15792 на суму 127 367,08 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (19.02.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 2 437 424,78 грн. за поданим податковим розрахунком від 29.01.2010 р. № 20628 на суму 487 484,96 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (10.09.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 120 483,57 грн. за поданим податковим розрахунком від 29.01.201о р. № 20628 на суму 24 096,71 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (10.09.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 143 747,86 грн. за поданим податковим розрахунком від 20.04.2010 № 3186 на суму 28 749,57 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (08.10.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 12 132,84 грн. за поданим податковим розрахунком від 22.07.2010 № 8608 на суму 2 426,57 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (11.10.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 300 000 грн. за поданим податковим розрахунком від 29.01.2010 № 20628 на суму 60 000 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (11.10.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 171 524,33 грн. за поданим податковим розрахунком від 20.04.2010 № 3186 на суму 34 304,87 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (01.12.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 715 166,97 грн. за поданим податковим розрахунком від 05.11.2010 № 9004830930 на суму 143 033,39 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (09.12.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 300 000 грн. за поданим податковим розрахунком від 29.01.2010 № 20628 на суму 60 000 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (09.12.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 171 524,33 грн. за поданим податковим розрахунком від 20.04.2010 № 3186 на суму 34 304,87 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (09.12.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 347 125,86 грн. за поданим податковим розрахунком від 22.07.2010 № 8608 на суму 69 425,17 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (10.12.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 300 000 грн. за поданим податковим розрахунком від 29.01.2010 № 20628 на суму 60 000 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (10.12.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 171 524,33 грн. за поданим податковим розрахунком від 20.04.2010 № 3186 на суму 34 304,87 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (10.12.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 347 125,86 грн. за поданим податковим розрахунком від 22.07.2010 № 8608 на суму 69 425,17 грн.;

- за затримку граничного строку сплати (24.12.2010) узгодженої суми податкового зобов'язання 715 166,97 грн. за поданим податковим розрахунком від 05.11.2010 № 9004830930 на суму 143 033,39 грн.

Загальна сума застосованих до позивача штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 р. № 0000788823 складає 1 894 549,20 грн.(т. 1 а.с. 33).

Розрахунок штрафних санкцій на суму 1 894 549,20 грн. наведений у додатку № 17 до акту перевірки (т. 1 а.с. 213-217).

При цьому, позивачем не заперечуються фактичні обставини, встановлені перевіркою, а отже, факт порушення ним п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з порушенням граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань зі сплати збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства за період перевірки, не потребує додаткового доказування.

Натомість, спір між сторонами виник виключно з приводу законності нарахування податковим органом штрафних санкцій під час дії мораторію по справі про банкрутство боржника - платника податків.

Вирішуючи зазначений спір по суті, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області відносно КП „Дніпроводоканал" ДМР неодноразово порушувалось провадження у справах про визнання банкрутом (ухвали від 05.11.2010 року по справі № Б38/276/10, від 26.04.2011 року по справі № 5005/5436/2011, від 02.08.2011 року по справі № 29/5005/9730/2011, від 16.11.2011 року по справі № 34/5005/16036/2011, від 29.03.2012 року по справі № 34/5005/2917/2012), та вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року по справі № Б38/276/10, від 21.07.2011 року № 5005/5436/2011, від 10.11.2011 року по справі № 29/5005/9730/2011, провадження у справах про банкрутство припинялося, а ухвалою від 27.03.2012 р. по справі № 34/5005/16036/2011 заяву ініціюючого кредитора залишено без розгляду (т. 1 а.с. 9-32, т. 2 а.с. 27).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-ХП „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-ХП) (в редакції, яка діяла станом на час проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться господарським судом одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Про введення мораторію суддя вказує в ухвалі, якою порушується провадження за справою (ч. 1 ст. 11, ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ).

Положеннями ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ також передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (ч. 7 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ).

Отже, сутність мораторію полягає в зупиненні виконання боржником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і зупиненню заходів, спрямованих на забезпечення цих зобов'язань. Застосування цих заходів пов'язано з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, та спрямовано на відновлення платоспроможності боржника, або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Мораторій закінчується, коли припиняється провадження по справі про банкрутство.

Разом з тим, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене, можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

В даному випадку, податковим органом за результатами проведення перевірки КП «Дніпроводоканал», висновки якої викладені в акті від 31.07.2012 року, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000788823 від 14.08.2012 р., яким визначено грошові зобов'язання позивача по податку на прибуток на суму 1 894 549,20 грн.

Так, виходячи з положень пп.14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, штрафні санкції, нараховані платнику податків за порушення ним вимог податкового законодавства, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Виходячи з викладеного, штрафні санкції, як грошове зобов'язання, визначаються в податковому повідомленні-рішенні, що і було зроблено відповідачем у податковому повідомленні-рішенні № 0000788823 від 14.08.2012 р.

Розмір застосованих до позивача у зазначеному повідомленні-рішенні штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи, що строк виконання грошових зобов'язань, визначених платнику податків оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000788823 від 14.08.2012 р., настав у позивача після 29.03.2012 року, тобто, після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширюється.

Цей висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою, нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому, доводи позивача про те, що застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство, свідчить про неправомірність їх застосування в період дії мораторію, викладених вище висновків суду не спростовують, з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, провадження у справі про банкрутство КП "Дніпроводоканал" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2012 р. по справі № 34/5005/2917/2012. Водночас, штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань застосовані до позивача згідно податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 р. Отже, податкові зобов'язання у вигляді сплати штрафних санкцій виникли у позивача після введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відповідно, введений мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після 29.03.2012 р., та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що рішення по даній справі приймається з урахуванням правової позиції Верховного Суду України за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладеної у постанові від 07.05.2012 року по справі за позовом дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, згідно якої, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Відповідно, невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), ґрунтується на законі.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 01.10.2012 року по справі за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про скасування рішення. Слід також зазначити, що зі змісту даного рішення випливає, що штрафні (фінансові) санкції та пеня були застосовані до відповідача рішенням управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси від 17 жовтня 2008 року за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 24 січня 2007 року по 17 жовтня 2008 року, в той час, коли мораторій на задоволення вимог кредиторів введено ухвалою господарського суду черкаської області від 23 березня 2007 року (тобто, Верховним Судом України визнано правомірним після винесення господарським судом ухвали про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, застосування контролюючими органом штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство).

При цьому, у відповідності до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Щодо доводів позивача про те, що положення Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього, що передбачено ч. 8 ст. 5 Закону № 2343, суд зазначає наступне.

Відповідно п.1.1, 1.2 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, затвердженого Рішенням міської ради від 25.07.2012 р. за № 36/26 та зареєстрованого 13.08.2012р., Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради є комунальним унітарним комерційним підприємством та правонаступником міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал», яке було правонаступником Державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Дніпропетровська. Власником підприємства є територіальна громада міста Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради.

Рішенням Дніпропетровської міської ради V скликання від 25.03.2009 р. № 2/44 дійсно було визначено, що до МКВП "Дніпроводоканал" не застосовуються положення Закону України № 2343.

Проте, рішенням Дніпропетровської міської ради VІ скликання від 29.07.2011 р. № 39/14, визнано таким, що втратило чинність, в тому числі рішення від 25.03.2009 р. № 2/44.

З урахуванням сукупності встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську № 0000788823 від 14.08.2012 р. на суму 1 894 549,20 грн.

Відповідно, адміністративний позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В.Чорна