Ухвала суду № 30324491, 27.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/91394/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Гудкова А.В.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_6

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011

у справі № 2а-10560/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_6

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва (надалі -позивач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_6 (надалі -відповідачі, СПД ФО ОСОБА_6), у якому просила суд стягнути податковий борг.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2010, залишеною без змін, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 адміністративний позов задоволено повністю: стягнуто з СПД ФО ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України податок з доходів фізичних осіб 203 544,33 грн., шляхом перерахування на бюджетний рахунок одержувача № 33210801700006 УДК у м. Києві, банк одержувач ГУ УДК у Оболонському районі м. Києва, МФО 820019, ідент. код 26077916; стягнуто з СПД ФО ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України податок на додану вартість -500,19 грн. шляхом перерахування на бюджетний рахунок одержувача № 31113029700006 УДК у м. Києві, банк одержувач ГУ УДК у Оболонському районі м. Києва, МФО 820019, ідент. код 26077916.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу підприємця, у яких наводить доводи у підтримку оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 15.04.2008 по 31.12.2008, за результатами якої 18.06.2009 складено акт № 338/17-4-НОМЕР_1 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення підприємцем приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.3 пункту 7.5 статті 7, підпунктів 9.4, 9.6 статті 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), у результаті чого донараховано податок на додану вартість у розмірі 135 719,00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 67 448,00 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2009 № 0002071704/0, яким визначено відповідачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 203 578,50 грн., у т.ч. 135 719,00 -основного платежу та 67 859,50 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем були залишені без задоволення скарги позивача, та прийняті аналогічні податкові повідомлення-рішення від 28.09.2009 № 0002071704/1, від 30.11.2009 № 0002071704/2, від 22.02.2010 № 0002071704/3.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час звернення податкового органу до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, податкові зобов'язання підприємця були узгодженими та позивачем було дотримано порядок досудового стягнення такого боргу, однак, відповідач свого обов'язку щодо його сплати не виконав.

Проаналізувавши висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, на час звернення позивача до суду за СПД ФО ОСОБА_6 обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 204 044,52 грн. та недоплачена сума авансового платежу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 500,00 грн.

Згідно даних облікової картки на початок періоду у відповідача існувала переплата з податку на додану вартість у сумі 49,47 грн. Також, згідно, облікової картки відповідачу було нараховану пеню у розмірі 15,30 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 цього ж Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Згідно встановлених судами обставин справи вбачається, що Державною податковою інспекцією направлялись відповідачу податкові вимоги у порядку та строки, визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Докази отримання підприємцем першої податкової вимоги від 19.02.2010 № 1/262 та другої податкової вимоги від 14.05.2010 № 2/2273, містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, незважаючи на проведені позивачем заходи, податковий борг відповідач не погасив.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності у СПД ФО ОСОБА_6 податкового боргу з податку на додану вартість, за яким було дотримано, законодавчо встановлені процедури узгодження податкового зобов'язання.

Однак, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що позовні вимоги податкового органу стосувалися стягнення з відповідача сум податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 500,19 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 203 544,13 грн., у той час як зі змісту податкових повідомлень-рішень від 25.06.2009 № 0002071704/0, від 28.09.2009 № 0002071704/1, від 30.11.2009 № 0002071704/2, від 22.02.2010 № 0002071704/3 та податкових вимог від 19.02.2010 № 1/262, від 14.05.2010 № 2/2273 розмір податкового боргу з податку на додану вартість становив не 500,19 грн., які просить стягнути позивач, а -203 578,50 грн.

Тобто, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи було залишено поза увагою відповідність задоволених вимог фактичним обставинам справи, а саме: стягнена судами сума податкового боргу з податку на додану вартість не відповідає сумі, узгодженій податковим органом у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази надсилання відповідачу податкових вимог на узгоджену суму податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 500,19 грн., що у свою чергу, не може свідчити про дотримання порядку стягнення боргу у відповідності до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що оскільки під час вирішення даної справи судами попередніх інстанцій не було надано обґрунтованої правової оцінки обставинам справи, а наявні матеріали справи не дають можливості суду касаційної інстанції прийняти остаточне рішення, дана справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_6 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 у справі № 2а-10560/10/2670 скасувати.

Справу № 2а-10560/10/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.