Ухвала суду № 30323926, 01.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/7208/2012 Головуючий у І інстанції БатюкПровадження № 11/780/369/13 Доповідач у 2 інстанції Ященко І.Ю.Категорія 3 01.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

« 27 » березня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Габрієля В.О.

суддів - Ященко І.Ю., Дриги А.М.

з участю прокурора - Красківського В.П.

адвокатів - ОСОБА_2, ОСОБА_3

засудженого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями заст. Броварського міжрайонного прокурора Бургела О.В., адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_4 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Київ, українця, гр. України, з вищою освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого ПП «ОСОБА_4» проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого;

засуджено за ч.1 ст. 115 КК України до 13 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_4 остаточно засуджено до 14 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_10 4 266,38грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 100 000грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 486,77грн. судових витрат за проведення судово-дактилоскопічної експертизи, 1 216,16 грн. - за проведення судово-балістичної експертизи, 8 460грн. за проведення комплексної судово-медичної та балістичної експертизи.

По справі постановлена окрема ухвала на адресу прокурора Київської області.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_5, близько 11 год., відповідно до заздалегідь обумовленої усної домовленості з ОСОБА_4, ОСОБА_5 прибув до його домоволодіння АДРЕСА_1 на автомобілі марки «Опель», д.н.з. НОМЕР_1, за кермом якого знаходився ОСОБА_10

В той час коли ОСОБА_4 знаходився у будинку, ОСОБА_5, зайшовши на подвір»я через відставлену в сторону тимчасову дерев'яну загорожу та наблизившись до будинку, через вікно розпочав розмову з ОСОБА_4 вимагаючи вийти з будинку для досягнення домовленості щодо розрахунку за виконані роботи, пов'язані з будівництвом будинку. При цьому ОСОБА_5 мав при собі лише шкіряну папку з документами, чеками й розрахунками, якими мав намір підтверджувати перед ОСОБА_4 грошовий борг останнього.

Оскільки ОСОБА_4 не бажав залишати будинок та не реагував на висунуту вимогу, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що ОСОБА_4 уникає зустрічі, підняв з землі кусок цеглини та розбив ним скло в нижній частині металопластикового вікна будинку з метою бути почутим через отвір у вікні та словесного порозуміння з ОСОБА_4.

В подальшому ОСОБА_4, що не бажав дійти домовленості зі ОСОБА_5, на ґрунті тривалих особистих неприязних стосунків, які виникли між ним та останнім внаслідок конфліктів з приводу цивільно-правових відносин, пов'язаних з виконанням будівельних робіт та повнотою розрахунку за них, знаходячись на першому поверсі свого двохповерхового будинку, спорядивши гладкоствольну напівавтоматичну одноствольну рушницю марки «Бенеллі-М2» 12 калібру відповідними мисливськими патронами 12 калібру, через металопластикове вікно здійснив перший прицільний постріл в бік ОСОБА_5, який перебував ззовні на подвір'ї на відстані близько 2,5 м від ОСОБА_4 в положенні стоячи до нього лівим боком, унаслідок чого ОСОБА_5 впав на спину, при цьому подаючи ознаки життя.

В цей момент ОСОБА_10, який під час першого пострілу знаходився за кермом автомобіля, залишив транспортний засіб та зайшов на подвір'я вказаного домоволодіння ОСОБА_4, де побачив на землі пораненого ОСОБА_5.

В цей час ОСОБА_4 на грунті тривалих особистих неприязних стосунків, вважаючи ОСОБА_10 людиною з оточення ОСОБА_5 та причетним до виконання ремонтних робіт в його будинку, не з'ясовуючи причин перебування останнього на вказаній території, зсередини будинку з гладкоствольної напівавтоматичної одноствольної рушниці марки «Бенеллі-М2», 12 калібру із спорядженими мисливськими патронами 12 калібру, здійснив прицільний постріл в ОСОБА_10, який на той час знаходився на відстані близько 4-5 м від ОСОБА_4, в результаті чого заподіяв тому тілесні ушкодження у вигляді сліпого вогнепального дробового поранення лівого стегна з пошкодженням стегнової артерії, що згідно з висновком експерта № 162 від 14.09.2009р. відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя.

В подальшому ОСОБА_4, діючи умисно та маючи на меті довести свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5 до кінця, перебуваючи всередині будинку та утримуючи власну гладкоствольну напіавтоматичну одноствольну рушницю марки «Бенеллі-М2», 12 калібру зі спорядженими мисливськими патронами 12 калібру, здійснив другий прицільний постріл в бік пораненого ОСОБА_5, який подавав ознаки життя, в результаті чого останній помер на місці від отриманих вогнепальних поранень.

Згідно висновку експерта № 24/233 від 12.09.2009р. ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді двох ран з ознаками вхідних вогнепальних дробових в області живота та тазу зліва; ранового каналу, що відходить в напрямку зліва направо, попереду назад та декілька зверху вниз, довжиною приблизно 16 см, який закінчується в області крижово - куприкового зчленування зліва пластмасовим предметом білого кольору; по ходу ранового каналу відмічається багатоскольчатий перелом по верхньому краю крила лівої клубової кістки на ділянці 5*6 см; розтрощення лівої стегнової вени та стегнової артерії; наявність великої кількості деформованих металевих предметів темно-сірого кольору по ходу ранового каналу; недокрів»я внутрішніх органів, п'ятен Минакова під ендокардом лівого шлуночка серця.

Смерть ОСОБА_5 настала від сліпого вогнепального дробового поранення порожнини тазу з пошкодженням великих судин та розвитком крововтрати, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя та перебуває в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.

В апеляції прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочинів передбачених п.6 ч.2 ст.115 КК України та ч.2 ст. 15 п.9 ч.2 ст. 115 КК України та на підставі ст. 70 КК України призначити йому остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Обґрунтовуючи апеляцію, апелянт вважає, що суд невірно перекваліфікував дії ОСОБА_4 з п.6 ч.2 ст. 115 КК України та ч.2 ст. 15 п.9 ч.2 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 115 КК України та ч.1 ст. 121 КК України, оскільки наявність у ОСОБА_4 боргових зобов'язань перед ОСОБА_5 підтверджена показами свідків та наявними в матеріалах справи документами ОСОБА_5, а покази засудженого щодо відсутності в нього боргу перед ОСОБА_5, на думку апелянта, може розцінюватись лише як право засудженого на захист, крім того, на думку апелянта, показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 підтверджується умисел ОСОБА_4 спрямований саме на позбавлення життя ОСОБА_10 з метою приховати вчинений ним інший злочин відносно ОСОБА_5

Крім того суд, в порушення вимог ст. 65 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання не надав належної оцінки ступеню суспільної небезпечності вчинених ним злочинів та не врахував особу засудженого, який за місцем проживання характеризується негативно, внаслідок чого призначив занадто м'яке покарання.

Також апелянт вказує на порушення судом вимог ст.334 КПК України та п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином та стягнення безпідставно нажитого майна», оскільки в мотивувальній частині вироку не навів мотивів прийнятого рішення про часткове задоволення позову.

В апеляції адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого просить вирок скасувати та виправдати ОСОБА_4 за ч.1 ст. 115 та ч.1 ст. 121 КК України.

Обґрунтовуючи апеляцію апелянт вважає, що висновок суду про доведеність вини підсудного у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 та умисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 не знайшов свого підтвердження ні на досудовому слідстві, ні під час розгляду справи в суді та вважає доведеним те, що ОСОБА_5 протиправно вдерся на подвір'я засудженого, крім того апелянт вважає, що засуджений діяв в межах необхідної оборони або уявної оборони та в його діях відсутній склад злочину передбачений ч.1 ст. 115 та ч.1 ст. 121 КК України.

Також апелянт вважає вирок суду упередженим, а обвинувачення побудованим здебільшого на припущеннях, умовиводах та особистих судженнях слідчого та прокурора, а покази свідка ОСОБА_7, прийняті судом без відповідної перевірки та критичної оцінки - суперечливими непослідовними та такими, що не відповідають дійсності та суперечать показам потерпілого ОСОБА_10 та висновкам судових експертиз.

В апеляції адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого просить скасувати вирок в частині засудження за ч.1 ст. 115 КК України та в цій частині закрити відносно підсудного кримінальну справу, а в частині засудження ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України змінити вирок, перекваліфікувати його дії на ст. 124 КК України та призначити покарання в межах санкції даної статті.

Обґрунтовуючи апеляцію апелянт вважає вирок суду незаконним в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону, вважає, що обвинувачення не знайшло свого підтвердження в суді та дана кваліфікація дій ОСОБА_4 є невірною, оскільки ОСОБА_4 під час спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_10 перебував в стані необхідної оборони, а дії засудженого повністю відповідали вимогам ст. 36 КК України та виключають його кримінальну відповідальність за спричинення смерті ОСОБА_5, дії засудженого відносно ОСОБА_10 з врахуванням ч.3 ст. 36 КК України можливо було б кваліфікувати за ст. 124 КК України, як перевищення меж необхідної оборони.

Крім того апелянт зазначає, що покази засудженого послідовні, логічні та узгоджуються з доказами по справі. Також апелянт вважає висновок суду щодо відсутності події вимагання у ОСОБА_4 грошей та погроз застосувати фізичне насильство ОСОБА_5 та ОСОБА_10 таким, що не відповідає дійсності та зазначає, що досудовим слідством не приймалось жодного рішення та судом не дано жодної оцінки діям потерпілого ОСОБА_5.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, як незаконний, винесений з грубим порушенням кримінального та кримінально-процесуального закону, постановити вирок апеляційного суду.

Обґрунтовуючи апеляцію апелянт вважає, висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в його діях відсутній склад злочину, т.я. він діяв у стані необхідної оборони, а його вина у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 121 КК України та ч.1 ст. 115 КК України недоведена, вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів його невинуватості, які судом взяті до уваги не були та викривлено трактовані, а в основу вироку було покладено спотворені факти, припущення та помилкові висновки.

Крім того, на думку апелянта, суд не встановив мотив злочину та не врахував протиправні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_10, а також не врахував положення ст. 36 КК України та ч.3 ст. 27 Конституції України.

Також засуджений вважає, що суд переклав на нього тягар доказування його невинуватості, ігноруючи при цьому його позицію та докази законності його дій.

В запереченнях на апеляцію прокурора ОСОБА_4 просить відхилити апеляцію як необгрунтовану.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Красківського В.П., який підтримав апеляцію прокурора частково не підтримавши в частині м»якості призначеного засудженому покарання і частково підтримав апеляції засудженого та його адвокатів лише в частині необхідності скасування вироку, пояснення адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_4, який в дебатах та останньому слові підтримав свою апеляцію та апеляції своїх адвокатів та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, захисників, засудженого задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні зазначених злочинних дій, за обставин вказаних у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Так, сам ОСОБА_4, не визнавши себе винним за пред»явленими обвинуваченнями, фактично визнав, що саме він стріляв у бік потерпілих і від його дій ОСОБА_5 загинув, а ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Винність ОСОБА_4 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_5 та умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_10 підтверджується наступними зазначеними у вироку доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_10 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 він разом зі ОСОБА_5 приїхали до будинку ОСОБА_4, в той час коли він залишився в автомобілі, а ОСОБА_5 зайшов на подвір»я будинку ОСОБА_4 з метою з»ясування питання щодо розрахунку за будівельні роботи, він почув брязкіт скла, а потім хлопок схожий на постріл у зв»язку з чим зайшов у двір і побачив ОСОБА_5, який стояв на колінах, а потім впав і лежав на спині на землі, у нього із живота йшла кров; після того як він зробив пару кроків, відчув біль після хлопку і побачивши у себе рану і кров, впав; від шоку він нічого не чув, але намагався підлізти до ОСОБА_5, кричав йому, але той не реагував; коли він лежав, то до нього підходив ОСОБА_4 якого він попросив викликати швидку, але той тільки питав «Хто ти такий?»; показаннями свідка ОСОБА_7, який був очевидцем вчинених ОСОБА_4 злочинів та показав, що знаходячись під час вказаних подій на 2 поверсі свого будинку бачив, що до воріт господарства ОСОБА_4 під»їхав автомобіль з якого вийшов чоловік з папкою в руках і, зайшовши у двір, почав кликати ОСОБА_4 та стукати у вікно, просив, щоб той вийшов і поговорив з ним, при цьому чоловік не вламувався у вікно, а лише стукав, після чого розбив вікно у нижньому кутку і почав кричати ОСОБА_4 »Ти тепер добре мене чуєш?», в цей час він почув постріл і побачив як щось попало у папку, яку тримав чоловік, від чого чоловік впав; другий хлопець, який до цього знаходився в автомобілі підбіг до відкритого прольоту, оскільки паркану не було, і зупинившись не знав, що робити, а чоловік, який лежав на землі махав йому щоб він йшов звідти показуючи у бік, але хлопець забіг у двір і він почув другий постріл і цей хлопець впав, після цього першому чоловіку з вікна знову вистрелили в живіт, інших людей у дворі ОСОБА_4 не було; побачивши це все він побіг до сусідки , звідки викликав міліцію і швидку допомогу, приблизно через 20 хв. приїхали працівники міліції, у загиблому він впізнав чоловіка, який начебто був виконробом, якого раніше бачив у ОСОБА_4; показаннями свідка ОСОБА_8, про те, що під час подій, які відбувалися у дворі ОСОБА_4, він знаходився у своєму будинку, розташованому по сусідству, де почувши хлопок і подивившись у вікно, побачив хлопця, який тримаючись за бік, сунувся в сторону від воріт ОСОБА_4, потім у дворі побачив ОСОБА_4 у якого в руках була рушниця, всього він чув 3 хлопки схожі на постріли; даними протоколів огляду місця події ( т.1 а.с. 12-26, 33-37) згідно яких на території домоволодіння АДРЕСА_1 знаходився труп чоловіка з раною на животі, в одній з кімнат будинку виявлено рушницю, в патроннику якої знаходився один патрон і 2 патрони в магазині, в куті кімнати 3 стріляні гільзи мисливських набоїв калібру 12 мм, на момент огляду скло в двох з шести частин розбите; висновком експерта № 24/233 від 12.09.2009р. згідно якого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді двох ран з ознаками вхідних вогнепальних дробових в області живота та тазу зліва; ранового каналу, що відходить в напрямку зліва направо, попереду назад та декілька зверху вниз, довжиною приблизно 16 см, який закінчується в області крижово - куприкового зчленування зліва пластмасовим предметом білого кольору; по ходу ранового каналу відмічається багатоскольчатий перелом по верхньому краю крила лівої клубової кістки на ділянці 5*6 см; розтрощення лівої стегнової вени та стегнової артерії; наявність великої кількості деформованих металевих предметів темно-сірого кольору по ходу ранового каналу; недокрів»я внутрішніх органів, п'ятен Минакова під ендокардом лівого шлуночка серця; смерть ОСОБА_5 настала від сліпого вогнепального дробового поранення порожнини тазу з пошкодженням великих судин та розвитком крововтрати, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя та перебуває в прямому причинному зв'язку із настанням смерті ( (т.1 а.с.249-250); висновком експерта № 162 від 14.09.2009р. згідно якого ОСОБА_10 отримав тілесне ушкодження у вигляді сліпого вогнепального дробового поранення лівого стегна з пошкодженням стегнової артерії, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя ( т.2 а.с.5-6); висновком балістичної експертизи №589 від 4.09.2009р. згідно якого надана на дослідження рушниця, що належить ОСОБА_4 є мисливською гладкоствольною вогнепальною зброєю, напівавтоматичною, одностовольною рушницею марки «Бенели» калібру 12 мм НОМЕР_2 придатна для стрільби, трим предмети є стандартними мисливськими набоями 12 калібру, є боєприпасами, придатними для стрільби, надані на дослідження три предмети є частинами стандартного мисливського патрону 12 калібру, три гільзи від мисливського патрону 12 калібру були стріляні з наданої на дослідження рушниці «Бенели»М2 12 калібру ( т. 2 а.с. 11-26); висновком комплексної судово-медичної та балістичної експертизи №3638/11-33/59/к від 5.01.2012р. згідно якого місцезнаходження трьох стріляних гільз, трьох пижів-контейнерів та їх фрагментів, двох шротових снарядів у тілах потерпілих, шротові пошкодження на правому передпліччі ОСОБА_5 та на шкіряній папці не суперечить показанням ОСОБА_4 щодо місця, з якого він здійснював постріли ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме з кімнати назовні через вікно з розбитим склом на першому поверсі будинку( т.4 а.с. 80-94); даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 7.07.2009р. згідно якого ОСОБА_4 на місці показав та розповів про обставини завдання ОСОБА_5 та ОСОБА_10 з рушниці вогнепальних поранень( т.1 а.с. 179-184)); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 25.08.2009р. згідно якого ОСОБА_10 на місці показав та розповів про обставини отримання ним поранення у ногу( т.1 а.с.186-190); іншими зазначеними у вироку доказами.

Наведеним у вироку доказам суд дав належну юридичну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження , небезпечне для життя в момент заподіяння.

Доводи апеляцій засудженого, захисників в частині того, що ОСОБА_4 діяв в стані необхідної оборони захищаючи своє життя від неправомірного нападу трьох осіб, є надуманими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Суд у вироку ретельно проаналізував як докази по справі так і показання ОСОБА_4 дані ним як під час досудового, так і судового слідства, і обгрунтовано визнав його показання в частині знаходження під час вчинення злочинів в стані необхідної оборони пов»язаному з нападом на нього трьох осіб, неправдивими, оскільки вони є непослідовними і спростовуються сукупністю зібраних по справі доказів.

Зазначені показання ОСОБА_4 спростовуються наступними доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_10, свідка ОСОБА_7 про те, що спочатку у двір засудженого зайшов ОСОБА_5, який вимагав у ОСОБА_4 вийти з будинку для розмови і дійсно розбив скло у вікні, але не нападав на ОСОБА_4, і лише після пострілу у нього та першого поранення, у двір зайшов ОСОБА_10, який також нічого не сказавши і не зробивши ОСОБА_4, одразу ж був поранений, і після того, як і ОСОБА_5 і ОСОБА_10 були поранені ОСОБА_4 знову вистрелив у лежачого ОСОБА_5, ніякої третьої людини у дворі не було.

Також судом обгрунтовано визнані неправдивими показання ОСОБА_4 в частині того, що з трьох пострілів один він здійснив у повітря, оскільки судом об»єктивно встановлено, що ОСОБА_4 вчинив три постріли з рушниці саме в потерпілих. Це підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також висновками судово-медичних експертиз : № 24/233 від 12.09.2009р. згідно якого у ОСОБА_5 було виявлено дві рани з ознаками вхідних вогнепальних дробових в області живота та тазу зліва; №162 від 14.09.2009р. згідно якого ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді сліпого вогнепального дробового поранення лівого стегна з пошкодженням стегнової артерії.

Крім того, під час проведення відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_4 показав, що зробив перший попереджувальний постріл у верхнє скло віконної рами( т.1 а.с.181), але ці показання спростовуються висновком балістично-хімічної експертизи №649 ВКД від 15.10.2009р. та фототаблицею до нього( т.2 а.с.148-152) згідно яких в наданій на дослідження віконній рамі із зовнішньої сторони скла є два наскрізні пошкодження, які вогнепальними не являються, а отже були утворені не в наслідок пострілу з вогнепальної зброї, вказані пошкодження були виявлені на зовнішньому склі лівої середньої та нижньої рамки, на верхній рамці будь-які пошкодження відсутні.

Судом обгрунтовано визнані неправдивими і показання засудженого в частині того, що він спочатку подзвонив у міліцію і повідомив про напад, а тільки потім зробив постріли, оскільки з прослуханого судом аудіозапису з чергової частини Броварського МВ вбачається, що ОСОБА_4 спочатку повідомляв, що на нього нападають , лізуть в будинок, хочуть вбити, а згодом визнав, що вже стріляв по невідомих, одного поранив, а другий десь бігає.

Доводи апеляції засудженого щодо неправдивості показаній свідка ОСОБА_7 грунтуються лише на його припущеннях, ніяких доказів неправдивості цих показань чи зацікавленості вказаного свідка у дачі неправдивих показань засуджений не навів. З матеріалів справи вбачається, що слідству про існування вказаного свідка стало відомо з показань свідка ОСОБА_8, якому ОСОБА_7 розповів про те, що був очевидцем вчинених ОСОБА_4 злочинів.

Таким чином суд оцінюючи всі докази в їх сукупності дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 не перебував у стані необхідної оборони.

При цьому суд взяв до уваги те, що перебування ОСОБА_5 у дворі будинку засудженого було попередньо з ним обумовлено, поведінка ОСОБА_5 перед застосуванням вогнепальної зброї ОСОБА_4, який був у будинку, а у ОСОБА_5 в руках була лише папка з документами і він не намагався проникнути до будинку, а лише намагався викликати засудженого для розмови з приводу розрахунків за роботу, не становила жодної загрози для ОСОБА_4.

Також суд взяв до уваги те, що ОСОБА_10 зайшов у двір тільки після того як почув постріл, він також не намагався напасти на засудженого, не мав ніяких предметів у руках, не висловлював ніяких погроз, ОСОБА_5 вже поранений лежав на землі і теж не міг ніяким чином нести загрозу для ОСОБА_4 або для членів його сім»ї, які в момент події в будинку були відсутні, що підтвердив ОСОБА_4 в і суді апеляційної інстанції.

За таких обставин доводи апеляцій захисників та засудженого в частині перебування ОСОБА_4 під час подій в стані необхідної оборони є безпідставними.

Про умисел ОСОБА_4 саме на вбивство ОСОБА_5 свідчать його дії, а саме здійснення прицільних пострілів з рушниці у життєво-важливий орган - живіт, здійснення другого пострілу під час того, як ОСОБА_5 вже був поранений і знаходився на землі не маючи можливості захистити себе у будь-який спосіб.

Про вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 саме на грунті неприязних стосунків свідчать взаємини які склалися між ними, тривалий конфлікт з приводу розрахунків за виконання будівельних робіт, що частково підтверджується самим засудженим, а також показаннями потерпілого ОСОБА_10, свідка ОСОБА_8, який чув під час конфлікту , що ОСОБА_5 просив розрахуватися за роботу, показаннями свідка ОСОБА_9.

Суд обгрунтовано дійшов висновку про відсутність корисливого мотиву у засудженого на вбивство ОСОБА_5 вказавши, що вбивство вчинено на грунті особистих неприязних стосунків, які склалися внаслідок конфліктів з приводу цивільно-правових відносин, пов»язаних з розрахунками по будівництву. Тому доводи апеляції прокурора в частині наявності в діях ОСОБА_4 корисливого мотиву є безпідставними.

Про умисел на заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень також свідчать дії засудженого, який здійснив прицільний постріл з рушниці.

Разом з тим, суд вірно перекваліфікував дії ОСОБА_4 в частині заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 з ч.2 ст.15, п.9ч.2ст.115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_4 мав реальну можливість заподіяти смерть потерпілому, т.я. мав для цього достатньо часу, мав при собі вогнепальну зброю та набої до неї, потерпілий знаходився у зоні ураження, проте поранивши ОСОБА_10, не став виконувати дії на спричинення йому смерті.

Крім того, в пред»явленому ОСОБА_4 обвинуваченні не вказано з яких саме причин, які не залежали від воли засудженого, він не довів свій умисел на заподіяння смерті потерпілому.

Доводи апеляції прокурора про наявність в діях ОСОБА_4 щодо потерпілого ОСОБА_10 мотиву - з метою приховати інший злочин є необгрунтованими, оскільки як вбачається з аудіозапису із чергової частини Броварського МВ засуджений особисто дзвонив в міліцію із повідомленням про вчинення ним злочинів.

Доводи апеляції адвоката ОСОБА_3 про те, що досудовим слідством не дано оцінки діям потерпілого ОСОБА_5 на предмет вчинення ним злочинів є необгрунтованими.

Що стосується прийняття рішення по ст. 162 КК України, то постановою слідчого від 23.06.2012р. (т.4 а.с.294-299) матеріали виділені для проведення перевірки та прийняття рішення; за ст.296 КК України в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_10 відмовлено за відсутністю в їх діях складу вказаного злочину( т.4 а.с.294-299); за ст. 189 КК України в порушенні справи відмовлено на підставі п.2ст.6 КПК України.

Доводи апеляції захисника про необхідність прийняття рішення відносно ОСОБА_5 за ст.ст.190,355 КК України не впливають на правильність висновків суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за які він засуджений.

Доводи апеляції прокурора про м»якість призначеного ОСОБА_4 покарання , на думку колегії суддів, є безпідставними.

При призначенні покарання засудженому суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, особу засудженого, відсутність обставин, що обтяжують покарання і обгрунтовано призначив покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, визначаючи строк покарання суд не в повній мірі врахував вимоги закону.

З попереднього вироку суду 1 інстанції від 31.01.2012р. ( т.4 а.с.144-158) вбачається, що судом ОСОБА_4 було призначено покарання: за ч.1 ст.115 КК України - 12 років позбавлення волі; за ч.1 ст.121 КК України - 6 років позбавлення волі; на підставі ст. 70 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - 12 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду від 26. 04.2012р. ( т.4 а.с.207-210) вказаний вирок був скасований, а справа направлена на додаткове розслідування, при цьому така підстава як м»якість призначеного покарання апеляційним судом не зазначалася.

За таких обставин, суд першої інстанції не вправі був за обвинуваченням, яке за своїм обсягом не більш за раніше пред»явлене обвинувачення, призначати покарання більш ніж призначено за попереднім вироком. Тому вирок в частині призначеного засудженому покарання в порядку ст. 365 КПК України підлягає зміні.

Доводи апеляції прокурора щодо необгрунтованості зменшення суми заявленого потерпілим ОСОБА_10 цивільного позову є безпідставними, оскільки судом в достатній мірі обгрунтовано прийняте рішення з наведенням відповідних мотивів, крім того, сам потерпілий вирок не оскаржував, в тому числі і щодо вирішення цивільного позову.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляції заст. Броварського міжрайонного прокурора Бургели О.В., адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

В порядку ст. 365 КПК України вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2012 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.1 ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі; за ч.1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 вважати засудженим на 12 років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді _____ ______ _______