Постанова № 30321656, 12.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 березня 2013 р. Справа № 802/456/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова Михайла Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Віктора Володимировича,

представника позивача: Широкого С. В.,

представників відповідача: Баранюка І. Г., Надкерничної Р. Ф., Стройної Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 123)

до: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Літинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 123) (надалі - Літинська ВК (№ 123), позивач) з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - Тростянецька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 09.01.2013 року № 0000021701, 000081701, № 0000011502, податкової вимоги від 21.01.2013 року № 2 та визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пені в сумі 7975,40 грн. згідно з актом від 28.12.2012 року № 75/17/08562625.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення ним п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п.п.168.1.1, 168.1.2 , 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачу протиправно нараховано суму основного платежу податку на доходи фізичних осіб, що утриманий та не перерахований до бюджету із доходу засуджених, застосовано штрафні санкції та нарахована пеня.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Також додатково зазначив, що до суми податкового зобов'язання протиправно включено кредитоване сальдо станом на 01.12.2009 року, оскільки відповідач вийшов за межі періоду, що перевірявся.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях (вх. № 5487 від 06.03.2012 р.)., в яких зазначено про правомірність проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та нарахування пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини справи.

На підставі направлень від 11.12.2012 року № 368, № 369 на виконання наказу Хмільницької ОДПІ від 10.12.2012 року № 579 посадові особи Хмільницької ОДПІ провели документальну позапланову виїзну перевірку Літинської ВК (№ 123) з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2009 року по 30.11.2012 року.

За результатами проведеної перевірки посадові особи Хмільницької ОДПІ склала акт № 75/17/08562625 від 28.12.2012 року (а. с. 9-13), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889 - ІV; п. 51.1 ст. 51, п. 54.2 ст. 54, п.п.168.1.1, 168.1.2 , 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- ІV.

На підставі вказаного акта перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000081701 від 09.01.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 452049,18 грн., № 0000021701 на суму штрафних санкцій в розмірі 113012,29 грн., № 000011502 на суму 5010 грн. штрафних санкцій. 21.01.2012 року Хмільницька ОДПІ вручила відповідачу податкову вимогу № 2 на суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 121497,69 грн., з них 113522,29 грн. - штрафні санкції, 7975,40 грн. - пеня.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до ст. 18 Податкового Кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Пунктом 176.1 "е" ст. 176, п. 176.2 "а" ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Податковий агент відповідно до положень абз. 2 п. 57.1 ст. 57 ПК України зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Крім того, норми Кримінально-виконавчого кодексу України регламентують порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Відповідно до норм ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування. Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Підпунктом 1.1 пункту 1 Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.10.2004 № 191 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.10.2004 за № 1328/9927 (надалі - Інструкція № 191), встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах або в майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. При цьому, праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Інструкції №191 встановлено, що із заробітної плати, отриманих пенсій та інших доходів засуджених здійснюються утримання відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб (крім сум отриманих пенсій); аліменти; вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецодягу і спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

На думку представника позивача засуджені, які відбувають покарання у Літинській ВК (№ 123) не є платниками податку на доходи фізичних осіб, оскільки з ними не укладаються трудові договори або цивільно-правові угоди, а засуджені відбувають покарання із залученням до праці.

Однак, як установив суд, та не заперечував представник позивача відповідно до вимог податкового законодавства позивачем сума податку з доходів фізичних осіб самостійно нараховувалась, утримувалась, але не перераховувалась до бюджету.

Таким чином, суд доходить висновку, що податковий орган правомірно встановив порушення позивачем податкового законодавства щодо несвоєчасного перерахування до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з засуджених, проте не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.

Відповідно до п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Так, згідно з актом перевірки, період, що перевірявся - з 01.12.2009 року по 30.11.2012 року. Отже, якщо податковий орган чітко встановлює період перевірки, він позбавлений права перевіряти період, який невизначений наказом про проведення перевірки та направленням на перевірку.

Однак, незважаючи на вказане, податковий орган вийшов за межі вказаного періоду та при обчисленні грошового зобов'язання врахував суму, яка виникла до 01.12.2009 року. Більш того, підстави її виникнення та період податковим органом не досліджувались.

Згідно з пунктом 78.7 статі 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки;. судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В свою чергу, згідно положень пункту 44.1 статі 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В порушення наведених норм, відповідач первинні документи, які б підтверджували суму грошового зобов'язання, яке існувало станом на 01.12.2009 року та період його виникнення не досліджував. Відтак, зазначена у акті сума (що існувала станом на 01.12.2009 року) не може вважатись доведеною, а враховуючи період, що входить за межі перевірки - є безпідставно визначеною податковим органом.

За таких обставин, податковий орган протиправно включив до розрахунку суму кредитованого сальдо у розмірі 184973,40 грн., тому така сума не являлась наслідком порушення позивачем норм законодавства станом на 01.12.2009 року.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. В цьому випадку, суд вважає, що неправильно нараховану суму податкового зобов'язання не можливо виокремити.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання податку з доходів найманих працівників за основним платежем - 452049,18 грн. та за штрафними санкціями - 113522,29 грн. є необґрунтованими та безпідставними, як наслідок прийняті податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Оскільки податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню, то і сума нарахування пені є такою, що не підлягає сплаті.

Щодо оскаржуваної податкової вимоги суд зазначає таке.

Підпунктом 59.1. ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, то орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 14.1.153 ПК України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 14.1.175 статті 14ПК України передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, що зазначені у податковій вимозі як податковий борг скасовані, податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірністьоскаржуваних рішення, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2294 грн., сплачений за подання цього адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 123) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000081701, № 0000021701, № 0000011502 від 09.01.2013 року та податкову вимогу № 2 від 21.01.2013 року, прийняті Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби.

3. Визнати протиправними дії Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби щодо нарахування пені в сумі 7975 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 40 коп. згідно акта від 28.12.2012 року № 75/17/08562625.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 123) понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович