Постанова № 30321519, 06.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 березня 2013 р. Справа № 802/252/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова Михайла Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Віктора Володимировича,

представників позивача: Сологуба М. Ф., Пшика А. С., Іванчишиної О. І.,

представників відповідача: Островерха Р. В., Коченко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта"

до: Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося приватне сільськогосподарське підприємство "Еліта" (надалі - ПСП "Еліта", позивач) з адміністративним позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - Бершадська МДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Бершадської МДПІ від 12.09.2012 року № 0000562301, № 0000372308, № 0006311701, № 0000592301, № 0000572301, № 0000582301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, які покладені в основу акта перевірки, є необґрунтованими, оскільки прийняті без урахування порушеної процедури банкрутства відносно позивача, а відтак податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі акта перевірки № 257/22/31968683 від 30.08.2012 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечували, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у межах повноважень податкового органу у зв'язку з установленням порушень податкового законодавства зі сторони позивача. В обґрунтування правової позиції відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (вх. № 3030 від 08.02.2013 року).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини.

На підставі направлень, виданих Бершадською МДПІ від 14.08.2012 року, № 144, 145 146, 147 посадові особи відповідача провели позапланову виїзну перевірку ПСП "Еліта" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.08.2012 року № 257/22/31968683. На підставі вказаного акта відповідач 12.09.2012 року прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0006311701 про сплату 101448,95 грн. податку на доходи фізичних осіб та 2537,23 грн. штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб;

- № 0000372308 про сплату 8500 грн. штрафної (фінансової санкції) за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів (у розмірі сплачених коштів),

- № 0000562301 про сплату 44751 грн. податку на додану вартість та 55938,75 грн. штрафної санкції з податку на додану вартість;

- № 0000592301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку Устянської сільської ради в сумі 9614,22 грн. і штрафної санкції з орендної плати за земельну ділянку державної та/або комунальної власності в сумі 2403,55 грн.;

- № 0000582301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку Осіївської сільської ради в сумі 15367,32 грн. і штрафної санкції з орендної плати за земельну ділянку державної та/або комунальної власності в сумі 3841,83 грн.;

- № 0000572301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку Війтівської сільської ради в сумі 20269,44 грн. і штрафної санкції з орендної плати за земельну ділянку державної та/або комунальної власності в сумі 5067,36 грн.

Не погодившися з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач направив адміністративну скаргу до Державної податкової служби у Вінницькій області (надалі - ДПА у Вінницькій області). Рішенням ДПА у Вінницькій області про результат розгляду первинної скарги від 16.11.2012 року № 19077/10/10-02-11 залишила без змін податкові повідомлення-рішення Бершадської МДПІ № 0000592301, № 0000582301, № 0000372308; скасувала податкові повідомлення-рішення № 0006311701 в частині визначення суми грошового зобов'язання зі штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 774,06 грн. та № 0000562301 в частині визначення суми грошового зобов'язання зі штрафної санкції з податку на додану вартість в сумі 4720 грн., в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

За результатами розгляду повторної скарги ПСП "Еліта" Державна податкова служба України (надалі - ДПС України) залишила без змін податкові повідомлення-рішення Бершадської МДПІ від 12.09.2012 року № 0006311701, № 0000372308, № 0000582301, № 0000572301, № 0000562301 з урахуванням рішення ДПС у Вінницькій області від 16.11.2012 року № 19077/10/10-02-11.

Не погодившися з указаними податковими повідомленнями-рішеннями Бершадської МДПІ, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Суд зазначає, що предметом спору в цій адміністративній справі є правомірність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також донарахування грошових зобов'язань, що виникли до порушення справи про банкрутство.

Визнаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII (надалі - Закон України № 2343-XII).

Згідно з визначенням, наведеним в абзаці 24 статті 1 Закону України № 2343-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України № 2343-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 12 Закону України № 2343-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Суд зауважує, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Отже, до зобов'язань поточних кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов'язаннях, згідно загальних правил, застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Таким чином, із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, у підприємства не припиняється обов'язок сплачувати податки і збори у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії, і за порушення законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій. Натомість, нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію не відповідає вимогам законодавства, тобто є незаконним.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена при розгляді судових справ цієї категорії, зокрема у постановах від 23.05.2006 р. у справі № 21-104во05, від 07.11.2006 р. у справах № 21-772во06 і № 21-772во06, від 15.04.2008 р. у справі № 21-2114во07, від 25.06.2011 р. у справі № 21-113а11, від 04.07.2011 р. у справі № 21-144а11, від 05.12.2011 р. у справі № 21-348а11.

Крім того, вона викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", відповідно до якої зазначено, що згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону (2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом статті 12 Закону (2343-12) мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки дана норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.12.2011 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а. с. 36), порушено провадження у справі про визнання банкрутом ПСП "Еліта" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача (код ЄДРПОУ 31968683).

В свою чергу, відповідно до акта перевірки № 257/22/31968683 від 30.08.2012 року та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підставою прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000582301, № 0000572301, № 0000592301 слугував висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства за період до початку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а податкових повідомлень-рішень № 0000372308, № 0006311701, № 0000562301 - порушення позивачем податкового законодавства після встановлення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.3 ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій нарахована податковими повідомленнями-рішеннями № 0000372308, № 0006311701, № 0000562301 від 12.09.2012 року за період, що передував 22.12.2011 року (тобто до моменту порушення провадження у справі про банкрутство позивача та до початку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів), свідчить про належність її до категорії конкурсних вимог та, як наслідок відсутності у контролюючого органу встановлених законом підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання на підставі вказаних оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язань, донарахованих податковими повідомлення-рішеннями від 12.09.2012 року № 0000582301, № 0000572301, № 0000592301, настав у позивача після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, штрафні санкції за цими зобов'язаннями застосовані правомірно.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не у повній мірі виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок та не довів правомірності прийняття всіх податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000562301, № 0000372308, № 0006311701, прийняті 12.09.2012 р. Бершадською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби, в частині нарахування штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. 10 коп. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович