Постанова № 30321043, 28.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:08

28 січня 2013 року Справа № 2а-4625/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Будинок торгівлі "Південний Буг", вул. Леніна, 61, смт.Макарів, Київська область, 08000

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м.Миколаїв, 54028

провизнання протиправним і скасування податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012р. №0001712301, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001712301 прийнятого 21 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, яким товариству з додатковою відповідальністю «Будинок торгівлі «Південний Буг» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів» (код платежу 11020300) на загальну суму 158 196,31грн., з яких 126 557,05грн. - сума збільшення грошового зобов'язання за основним платежем, а 31 639,26грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що акт №2077/22-200/02770535 від 12 серпня 2012 року, який став підставою для прийняття оскаржуваного Податкового повідомлення-рішення, складений з грубими порушенням пунктів 2, 5 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України №984 від 22 грудня 2010 року. Висновки акту перевірки про нікчемність правочинів між Позивачем та ТОВ "Вераніка" є необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, а податкове повідомлення-рішення №0001712301 від 21 серпня 2012 року вважає правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Суд заслухав думку представників сторін, встановив фактичні обставини справи, перевірив їх доказами та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

12.08.2012 року Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено Акт №2077/22-200/02770535.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення Позивачем п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. 2 п. 123.1. ст.123 розділу II Податкового кодексу України, - внаслідок чого було занижено податок на прибуток підприємств за IV квартал 2010 року на загальну суму 126 557,05 грн.

Висновок про порушення ґрунтується на тому, що документування поставок товару та включення відповідних сум до складу валових витрат за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року відбувалося на підставі договору та документів, які є недійсними згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України і в силу ст. 216 згаданого кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. При цьому підставою для визнання згаданих договорів та документів недійсними є сумніви щодо можливості ТОВ «Вераніка» виконувати свої господарські зобов'язання, оскільки воно станом на час проведення перевірки не знаходиться за своєю адресою, не має в штаті значної кількості працівників та не має основних засобів.

Зазначені доводи відповідача були спростовані в ході судового розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідачем під час перевірки та винесення спірного рішення надано не вірну оцінку нормам частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

В даному випадку Акт перевірки не містить жодних доказів того, що договір Позивача з ТОВ «Вераніка» був спрямований на протизаконне використання об'єктів майна будь-якої форми власності (в тому права власності Українського народу) або укладений стосовно викраденого майна чи майна, вилученого (обмеженого) в обігу.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Посилання відповідача на ту, обставин, що в діях посадової особи ТОВ «Вераніка» вбачаються ознаки злочину передбаченого ч.2 ст.212 КК України, судом не можуть бути прийняти до уваги оскільки не відповідають вимогам статті 70 КАС України, оскільки такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Норма ст. 9 згаданого закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

В судовому засіданні було досліджено факт здійснення Позивачем господарських операцій з ТОВ «Вераніка» в листопаді 2010 року, на підставі вивчення: Договору поставки продовольчих товарів №096-10 Ц/н від 30 жовтня 2010 року, видаткові та податкові накладні виписані ТОВ «Вераніка» за фактами здійснення господарських операцій з поставки товару за Договором поставки продовольчих товарів №096-10 Ц/н від 30 жовтня 2010 року, Договору №0-17-10 на організацію транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом від 27 жовтня 2010 року на перевезення товарів, придбаних у ТОВ «Вераніка», товарно-транспортні накладні за фактами доставки на склад Позивача товару, придбаного у ТОВ «Вераніка», які містять передбачені законодавством обов'язкові реквізити.

Також під час судового розгляду справи судом було детально досліджено товаро-транспортні накладні (а.с.32-45) та встановлено на підставі дослідження копії договору №0-17-10 на організацію транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом, що доставка товару здійснювалась за допомогою залучення автотранспорту ФОП Абрамова Ф.А. за рахунок Позивача.

Судом на підставі дослідження первинних документів встановлено, що предметом договору між Позивачем та ТОВ «Вераніка» були фрукти і овочі (видаткові накладні а.с. 18-31, податкові накладні а.с.46-59), які були реалізовані через власну роздрібну торгівельну мережу.

Таким чином господарські операції між Позивачем та ТОВ «Вераніка» є реальними, товарними, мають відношення до господарської діяльності Позивача (оскільки предметом поставки були фрукти і овочі, які були реалізовані через власну роздрібну торгівельну мережу), спрямованими на досягнення економічного ефекту та отримання прибутку.

Крім того, згідно із п.п. 5.2., 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України № 984 від 22.12.2010 року, акт документальної перевірки повинен містити чіткий, систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Що ж стосується посилань Відповідача на відсутність у ТОВ «Вераніка» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, що нібито свідчить «проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання» то вони по своїй суті є не більше а ніж припущеннями. Відсутність у ТОВ «Вераніка» основних засобів чи трудових ресурсів (яка, до речі, з'ясовувалася виключно на підставі «наявної податкової інформації»), не впливає на дійсність укладеного між Позивачем та ТОВ «Вераніка» договору та можливість реального та якісного виконання передбачених у ньому зобов'язань, оскільки ТОВ «Вераніка» не є виробником товару, що поставлявся (фрукти та овочі) Позивачу, а транспортування товару на склад Позивача, згідно умов договору здійснювалося Позивачем із залученням інших осіб за власний рахунок.

Факт наявності господарських відносин між ТОВ «Вераніка» та іншими контрагентами, що не виконують податкових зобов'язань не можуть бути підставою для висновку про неправомірне віднесення Позивачем до складу валових витрат вартості придбаних у ТОВ «Вераніка» товарів, адже Позивач не мало безпосередніх відносин з такими особами. Оскільки юридична відповідальність відповідно до норм ст. 61 Конституції України носить індивідуальний характер, порушення іншими суб'єктами господарювання в ланцюгах постачання своїх податкових зобов'язань не може мати наслідком застосування штрафних санкцій до Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним рішення №0001712301 від 21 серпня 2012 року.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0001712301 від 21 серпня 2012 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001712301 від 21 серпня 2012 року, яким товариству з додатковою відповідальністю «Будинок торгівлі «Південний Буг» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів» (код платежу 11020300) на загальну суму 158 196,31грн., з яких 126 557,05грн. -сума збільшення грошового зобов'язання за основним платежем, а 31 639,26грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби код ЄДРПОУ 34034404 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Будинок торгівлі «Південний Буг» судовий збір в розмірі 1581, 97 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник