Постанова № 30320995, 21.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

21 січня 2013 року Справа № 2а-2792/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянув адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сила росту", садиба Сільська, 1, смт.Казанка, Казанківський район, Миколаївська область,56000

доБаштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. М.Аркаса, 2, м.Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область,56101

провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.12.2011р. № 0001052301, податкового повідомлення-рішення від 01.03.2012 р. №0000012301, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 22.12.2011р. № 0001052301, податкового повідомлення-рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 01.03.2012 р. №0000012301.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки фактично позивач з 2009 року є платником ПДВ з спеціальним режимом оподаткування та реалізує більше 90% власної продукції.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, вважає, актом встановлено факт порушення податкового законодавства з боку позивача з дотриманням усіх необхідних вимог законодавства, тому прийняті за висновками перевірки спірні рішення не підлягають скасуванню.

Суд заслухав думку представників сторін, встановив фактичні обставини справи на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

09.12.2011 року Відповідачем проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ „Сила Росту" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.10.2009 р. по 30.09.2011 р. За наслідками перевірки складено акту № 180/23/13871446. Перевіркою встановлено порушення ТОВ „Сила Росту" п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями (далі Закон №168/97), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 166773,0.

На підставі висновків перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0001052301 від 22.12.2011 року яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 204489,00 грн. всього (основний платіж:166773 грн. штрафна санкція:37716 грн.)

01.03.2012 року за наслідками адміністративного оскарження, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000012301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 202392,50 грн. всього (основний платіж:166773 грн. штрафна санкція:35622,5 грн.).

Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктами 56.8, 56.9 ст. 56 Податкового кодексу передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Рішення Державної податкової служби України прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення-рішення, які є підставою для сплати податкового зобов'язання.

При цьому підпунктом 4 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу визначено, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Рішення ДПС України за наслідками розгляду повторної скарги нє обов'язковим до виконання, тому знайшло своє відображення в рішенні №0000012301.

Таким чином, рішенням №0000012301 було скасовано рішення №0001052301.

Як вбачається зі змісту акту перевірки підставою для висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" є твердження відповідача про те, що ТОВ «Сила росту» протиправно включено до сум податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування суми по операціях з реалізації продукції отриманої в зв'язку з розведенням великої рогатої худоби, свиней, виробництвом м'яса, жира та реалізацією продукції без заміни свідоцтва спеціального режиму оподаткування з ПДВ у зв'язку із зміною даних про види діяльності.

З такою позицією суд не погоджується з огляду на таке.

Суд зазначає, що з 01.01.2009 р. на підставі Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» введений в дію Спеціальний режим оподаткування ПДВ діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства за статтею 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.8-1.2. ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») сутність Спеціального режиму полягає у тому, що ПДВ, нарахований за таким режимом, не сплачується до бюджету, а залишається у платника для відшкодування сум ПДВ, сплачених при придбанні виробничих факторів.

Обрати Спеціальний режим може лише сільськогосподарське підприємство, яке відповідає критеріям, встановленим п.8-1.6. ст.8-1. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

- основною діяльністю такого підприємства повинна бути поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах;

- питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) повинна становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 8-1.10 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування здійснюється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» для реєстрації платників податку на додану вартість, та засвідчується свідоцтвом про реєстрацію суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Згідно з п. 27.1 Наказу ДПАУ «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 01.03.2000 р. №79 заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість має бути подана (надіслана) сільськогосподарським підприємством до органу державної податкової служби згідно з додатком №6 (форма N 1-РС) не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи бажають перейти на застосування спеціального режиму оподаткування, та у місяці, який передує початку такого податкового періоду.

Відповідно до абз.1 п. 27.3 Наказу ДПАУ «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 01.03.2000 р. №79 заява має містити виключний перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства, що підпадають під дію статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» та входять до переліку таких видів діяльності, визначеного та оприлюдненого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз.2 п. 27.3 Наказу ДПАУ «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 01.03.2000 р. №79 достовірність відомостей про види діяльності сільськогосподарського підприємства підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який містить відомості про основні види діяльності сільськогосподарського підприємства за КВЕД та який сільськогосподарське підприємство додає до заяви.

Відповідно до п. 27.4 Наказу ДПАУ «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 01.03.2000 р. №79, абз.2 п. 8-1.10 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» за результатами розгляду заяви про реєстрацію за формою №1-РС орган державної податкової служби протягом 10 робочих днів видає Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою №2-РС, у якому повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Судом встановлено, що ТОВ „Сила Росту" Казанківським відділенням Новобузької МДПІ 10.02.2009 року видано Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 09.02.2009 р. № 100193862. У цьому свідоцтві вказано від діяльності як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарського підприємства - код КВЕД 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур.

Спеціальний режим оподаткування ПДВ за статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» розповсюджується виключно на ті види діяльності, що входять до переліку, який затверджений Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п.8-1.15.7. п.8-1.15. ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість».

На виконання п.п.8-1.15.7. п.8-1.15. ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» КМ України 21.01.2009 р. затвердив Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 р. №23 «Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість».

В редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 р. №23, що діяла до 03.07.2009 р., до Переліку були включені всі види діяльності, що пов'язані з обробкою чи переробкою продукції, одержаної в результаті діяльності у сфері сільського господарства за умови, що така продукція вирощується безпосередньо платником ПДВ.

Суд зауважує, що станом на 10.02.2009 року зазначені у заяві види діяльності входили до переліку видів діяльності, на які розповсюджується дія ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно п.п.8-1.15.7 п.8-1.15 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» та Постанови КМ України від 21.01.2009 р. №23 «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що вказані види діяльності є основними видами діяльності позивача.

Згідно з п. 8-1.2 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 8-1.6 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Норми п.8-1.15.2 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають, що діяльністю у сфері сільського господарства є виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація, а також виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація

Відповідно до п.п.8-1.15.6. п.8-1.15. ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

Отже, норми п.8-1.15. ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» однозначно свідчать про те, що будь-яка діяльність з обробки та переробки продукції рослинництва і тваринництва є діяльністю у сфері сільського господарства за умови, що така продукція вирощується безпосередньо платником податку.

Будь-які інші обмеження в пункті 8-1.15. ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні.

Більш того, інші пункти ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджують саме таку позицію.

Так, відповідно до п.8-1.7. ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником».

Аналіз вищезазначених норм податкового законодавства, дозволяє зробити висновок про те, що позивачем при відображення сум ПДВ в спеціальних податкових деклараціях дотримано необхідні вимоги податкового законодавства.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, позовні вимоги не були спростовані доводами Баштанської МДПІ, тому податкове повідомлення-рішення 01.03.2012 року №0000012301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 01.03.2012 року №0000012301.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник