Ухвала суду № 30313611, 12.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/5585/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Ральченка І.М. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Кішко Д.О., представника відповідача Вербицької І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-1670/5585/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС № 0004992301 та № 0004982301 від 18.07.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (далі - позивач) , не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нове рішення, яким позов задовольнити, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Сканія плюс" за серпень 2010 року та з ТОВ "П.С.В." за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої та складено акт перевірки від 07.07.2012 р. № 1786/22-2/05581898 (т.1, а.с. 11-33).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку із завищенням позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в розмірі 332 961 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: квітень 2010 року в сумі 6 059 грн., серпень 2010 року в сумі 3961 грн., вересень 2010 року в сумі 69 440 грн., жовтень 2010 року в сумі 172 195 грн., грудень 2010 року в сумі 81 306 грн.;

- п.п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок завищення позивачем показника ряд. 26 декларації "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на суму 35 491 грн. за грудень 2010 року.

18.07.2012 р. ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0004982301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 332 961 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 83 240 грн. (т.1, а.с. 34);

-№ 0004992301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35 491 грн., у тому числі за 12 міс. 2010 р. - 35 49 грн. (т., 1 а.с. 35).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з висновку, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень про застосування відповідач діяв на підставі, в порядку та межах передбачених законом повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова суду переглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України "Про ПДВ") встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні бухгалтерські документи і облікові документи можуть бути складені на паперових чи машинних носіях і повинні мати наступні реквізити: назва документа (форма); дата і місце складання: назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст і обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В суді першої та апеляційної інстанції позивач стверджує, що 10.08.2012 р. ним та ТОВ "Сканія Плюс" укладено угоду купівлі-продажу , за умовами якої позивач придбав листи ПВЛ, труби, уголки та швелери, поставка товару здійснювалася продавцем ТОВ "Сканія Плюс".

Ні до перевірки, ні до суду позивачем письмового договору, укладеного з ТОВ "Сканія Плюс" не надано.,з посиланням на його втрату.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції з ТОВ "Сканія Плюс" позивачем надано копію видаткової накладної № 0811 від 13.08.2010 р. (т. 5, а.с. 155), копію податкової накладної № 0811 від 13.08.2010 р. (т. 1, а.с. 198) та копію платіжного доручення № 2596 від 12.08.2010 р. (т. 1, а.с. 199).

Згідно пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, (далі Правила перевезення) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Пунктом 11.4, 11.5 Правил перевезення передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 10.5. Правил перевезення встановлено, що місце фактичної здачі - приймання вантажу точно зазначається в Договорі з наступним уточненням у заявці.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем не було надано до перевірки та до суду товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на підтвердження факту перевезення товарів згідно договору з ТОВ "Сканія Плюс".

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо зазначення місця фактичної здачі-приймання продукції (заявки, тощо), з огляду на вимоги, встановлені пунктом 10.5. Правил перевезення, та відсутність укладених у письмовій формі договорів.

Факт відвантаження, перевезення товарно-матеріальних цінностей за угодою з ТОВ "Сканія Плюс" позивачем не підтверджено.

Апеляційна скарга не містить посилань на подібні документи, відповідних доказів не надано також на вимогу апеляційного суду в порядку ст. 11 КАС України.

Надані позивачем накладні не містять відомостей про прізвище особи, яка отримувала товар та підстави для отримання ТМЦ, у зв'язку із чим неможливо встановити місце отримання товару, особу, яка здійснювала отримання товару та підстави (доручення, тощо) для отримання ТМЦ.

Позивачем так само не надано суду доказів оприбуткування товарів, придбаних згідно видаткової накладної, виписаної ТОВ "Сканія Плюс", по бухгалтерському обліку та їх зберігання. Копію витягу з робочого проекту та копія акту списання від 24.09.2010 р. (т. 5, а.с. 156, 159-162) колегія суддів не вважає беззаперечним доказом, того що товарно-матеріальні цінності та матеріали, використані позивачем при проведенні будівельних робіт з модернізації робочої башти на Новомосковській дільниці Полтавського ХПП, були отримані саме від ТОВ "Сканія Плюс". Доводи апеляційної скарги вище вказаних обставин не спростовують.

Колегія суддів також приймає до уваги акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.01.2011 року № 78/23-3/35542787, яким встановлено відсутність у ТОВ "Сканія Плюс" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, відсутність ТОВ "Сканія Плюс" за зареєстрованим місцезнаходженням.

З врахування наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведення належними доказами реальності операції з придбання у ТОВ "Сканія Плюс" ТМЦ згідно угоди, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту серпня 2010 р. на суму 3961 грн. по господарській операції з ТОВ "Сканія Плюс". З даного приводу висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи.

Також судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 364491 грн. 09 коп. (квітень 2010 р. - 6058,80 грн., вересень 2010 р.- 69439,94 грн., жовтень 2010 р. - 172194,97 грн., листопад 2010 р. - 35491,02 грн., грудень 2010 р. - 81306,36 грн.).

Приписами підпунктів 14.1.181 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідач пов'язує встановлені перевіркою порушення за відповідні звітні періоди з безтоварністю господарських операцій позивача з ТОВ «Фірма П.С.В.» щодо постачання сільськогосподарської продукції в 2010 році, у тому числі, з ненаданням до перевірки документів щодо зберігання, транспортування, складського переоформлення чи інших документів, що підтверджують фактичний рух сільськогосподарської продукції (т.1, а.с. 30).

Судом встановлено, що 01.04.2010 р. між позивачем та ТОВ "Фірма П.С.В." укладено договір № 130ПК, предметом якого є поставка товару (ячмінь у кількості 45 т) українського походження врожаю 2009 року (п. 1.1, 2.3 договору), умови поставки: місце - смт. Запепилівка, спосіб - правила "Інкотермс-2000".(т. 3, а.с. 199)

На виконання умов договору ТОВ "Фірма П.С.В." позивачем надано податкову накладну № 0604 від 06.04.2010 року на суму ПДВ 6058,80 грн. (т. 3, а.с. 202).

З пояснень позивача, які підтверджено його представником в апеляційному суді, за договором поставки № 130ПК від 01.04.2010 р. позивач отримав продукцію, що згідно договору складського зберігання сільськогосподарської продукції № 19с від 20.09.2010 р., укладеного з ТОВ "Фірма П.С.В.", знаходилася на зберіганні у позивача, а тому не перевозилася.

Умовами вказаної угоди передбачено, що ТОВ "Фірма П.С.В." (поклежодавець) передає, а ВАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (зерновий склад) приймає на зберігання сільськогосподарську продукцію у термін до 01.03.2011 р. (т.1, а.с. 231-236). Позивачем не доведено існування інших аналогічних правочинів між сторонами договору поставки від 01.04.2010 р.

Згідно пункту 2.7 договору зберігання № 19с від 20.09.2010 р. продукція передається поклажодавцем на збереження та приймається зерновим складом за адресою: м. Карлівка, вул. Заводська, 1а, тоді як у договорі поставки № 130ПК від 01.04.2010 р. поставка передбачена за адресою: смт. Зачепилівка.

У матеріалах справи відсутні як акт здачі - прийняття робіт (наданих послуг) щодо зберігання продукції, так і складська квитанція.

Договір складського зберігання сільськогосподарської продукції № 19с укладено 20.09.2010 р., поставка ТМЦ на підставі договору № 130ПК від 01.04.2010 р. згідно копії видаткової накладної № 0604 (т. 3, а.с. 200) здійснена 06.04.2010 р.

Тобто, факт купівлі-продажу передує моменту передачі на зберігання, що зумовлює сумнівність тверджень позивача про один і той самий об'єкт (сільськогосподарська продукція за родовими ознаками, у відповідній кількості та якості) за наведеними угодами між цими сторонами.

Крім того, позивачем не надано ні до податкової перевірки ні до суду товарно-транспортної накладної, необхідність якої передбачена пунктом 2.7 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 р. № 661. Факт відвантаження, перевезення та оприбуткування продукції позивачем є непідтвердженим.

Надані апеляційному суду копії книги реєстрації зважування на автомобільних вагах не є достатнім доказом на спростування висновків акту перевірки, з огляду на положення ч. 4 ст. 70 КАС України.

Доводи апелянта про неправильну оцінку судом першої інстанції обставинами того, отриманий у квітні 2010 року ячмінь був реалізований позивачем Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" (договір поставки № 4500535977 від 30.03.2010 року) колегія суддів відхиляє, оскільки згідно умов даного договору позивач зобов'язується продати та поставити товар "Кукурудза" урожаю 2009 року (т. 3, а.с. 207), що не є безпосереднім предметом угоди між позивачем та ТОВ "Фірма П.С.В.".

При цьому можливість технічних помилок, допущенних в документах первинної бухгалтерської звітності, колегія суддів оцінює критично, оскільки невідповідність в даному випадку йдеться про різнорідність родових ознак предмету поставки окремими угодами.

Доказів внесення виправлень до будь-яких документів або визнання їх такими, що містять технічні описки позивачем не надано.

Надані позивачем копії видаткової накладної та податкової накладної від 09.04.2010 р (т. 3, а.с. 209, 210) також не є беззаперечним доказом поставки Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" того ячменю, що отриманий позивачем саме від ТОВ "Фірма П.С.В.". Тим більше, ячмінь згідно даних накладних передано позивачем у кількості 271,2 т., тоді як згідно договору поставки з ТОВ "Фірма П.С.В." № 130ПК від 01.04.2010 року придбано 45 т ячменю.

Ні до перевірки відповідача, ні до судів обох інстанцій позивачем не надано належних доказів реальності постачання придбаного товару по поставки (09.04.2010 р.) від ТОВ "Фірма П.С.В.". Висновки суду першої інстанції з даного приводу є обґрунтованими.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню по господарським операціям позивача з ТОВ "Фірма П.С.В.", за результатами яких позивачем включено до складу податкового кредиту: вересня 2010 року ПДВ в сумі 69 439,94 грн.; жовтня 2010 року - 172 194,97 грн.; листопада 2010 року - 35491,02 грн.; грудня 2010 року - 81 306,36 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Фірма П.С.В." в період з вересня по грудень 2010р. укладено договори: № 66ПК від 28.09.2010 р. (т. 1, а.с. 200), № 67ПК від 28.09.2010 р. (т. 2, а.с. 23), № 64ПК від 28.09.2010 р. (т. 2, а.с. 40), № 70ПК від 30.09.2010 р. (т. 2, а.с. 52), № 71ПК від 04.10.2010 р. (т. 2, а.с. 83), № 72ПК від 04.10.2010 р. (т. 2, а.с. 108), № 78ПК від 11.10.2010 р. (т. 2, а.с. 123), № 76ПК від 08.10.2010 р. (т. 2, а.с. 156), № 75ПК від 08.10.2010 р. (т. 2, а.с. 203), № 77ПК від 11.10.2010 р. (т. 2, а.с. 214), № 79ПК від 12.10.2010 р. (т. 2, а.с. 228), № 80ПК від 19.10.2010 р. (т. 2, а.с. 245), № 81ПК від 19.10.2010 р.(т. 3, а.с. 13), № 84ПК від 20.10.2010 р. (т. 3, а.с. 43), № 85ПК від 20.10.2010 р. (т. 3, а.с. 56), № 91ПК від 28.10.2010 р. (т. 3, а.с. 77), № 92ПК від 28.10.2010 р. (т. 3, а.с. 99), № 94ПК від 01.11.2010 року (т. 3, а.с. 135), № 98ПК від 09.11.2010 р. (т. 3, а.с. 169), №101ПК від 18.11.2010 р. (т. 3, а.с. 183), № 109ПК від 23.12.2010 р. (т., 3 а.с. 223), № 102ПК від 15.11.2010 р. (т. 3, а.с. 237) та договір поставки № 108ПК від 22.12.2010 р., зальним предметом яких є поставка позивачу товару українського походження врожаю 2010 року, а саме: соняшник, соя, пшениця.

До судів обох інстанцій та до перевірки податкового органу позивачем не надано доказів на підтвердження фактичного перевезення продукції від ТОВ "Фірма П.С.В.", а саме товарно-транспортних накладних та дорожніх листів. Відсутність даних документів обґрунтовано тим, що за договорами поставки передано продукцію, яка попередньо знаходилася на зберіганні у позивача згідно договору складського зберігання сільськогосподарської продукції № 19с від 20.09.2010 р., укладеного з ТОВ "Фірма П.С.В.".

Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на вказану обставину.

Так, за умовами пункту 2.6 договору № 19с від 20.09.2010 р. при надходженні продукції на зберігання, зерновий склад одержує від власника продукції, зокрема:

- товарно-транспорту накладну за формою № 1-СГ або іншою формою, підписану уповноваженим представниками Сторін;

- карантинний сертифікат (при надходженні з інших областей);

Пунктом 2.8 цього договору передбачено, що датою доставки продукції автомобільним транспортом на зерновий склад вважається дата відмітки про заїзд транспортного засобу на територію складу, зробленої відповідальним працівником Зернового складу на товарно-транспортній накладній.

Процедура ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (далі - зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах (далі - підприємства) незалежно від їх форм власності встановлена Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 р. № 661 (надалі - Інструкція № 661).

Відповідно до пункту 2.7 Інструкції № 661 при доставці зерна автомобільним транспортом поклажодавця товарно-транспортні накладні виписуються ним на кожну партію в трьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий і третій примірники повертаються власнику. При перевезенні зерна поклажодавця автомашинами транспортного перевізника на підставі договору товарно-транспортна накладна виписується в чотирьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий примірник повертається поклажодавцю, третій і четвертий примірники направляються через водія перевізника для розрахунків з клієнтом за доставку вантажу згідно з договором (наказ Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N 128/2568).

Пунктом 2.8 Інструкції № 661 передбачено, що у разі доставки зерна без товарно-транспортної накладної підприємство складає у присутності представника поклажодавця акт, у якому вказуються такі дані: найменування поклажодавця, номер автомашини, вид зерна, установлена маса вантажу і вид надходження. Акт є підставою для оприбуткування зерна. Акт підписується вагарем, представником поклажодавця та матеріально відповідальною особою підприємства.

Таким чином, реальне проведення операцій за вище вказаним типом угод із сільськогосподарською у відповідності до положень Інструкцією № 661 мають супроводжуватися товарно-транспортними накладними, необхідність складення яких передбачено так само і умовами договору № 19с від 20.09.2010 р.

За відсутності таких документів, не можливо підтвердити факт відвантаження та перевезення від ТОВ "Фірма П.С.В." продукції, яка за твердженням позивача у подальшому була передана позивачу у власність на підставі договорів поставки. Те саме стосується і процедури оприбуткування такої.

Колегія суддів вважає правильною оцінку судом першої інстанції доводів позивача про підтвердження прийняття позивачем на зберігання продукції від ТОВ "Фірма П.С.В." з посиланням на копії складських квитанцій.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 24 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 року № 510, бланк складської квитанції повинен містити зокрема дані про номер і дату накладної та вказівку про знеособлене або відокремлене зберігання зерна, найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, рік збирання урожаю, посилання на державний стандарт або нормативний акт, якому відповідає прийняте на зберігання зерно, якісні характеристики зерна з посиланням на документ, що їх засвідчує.

Надані позивачем копії складських квитанцій не містять відомостей про дату та номер накладної, а у реєстрах накладних, на які посилаються складські квитанції, відсутні відомості про належність автомобіля, номер, райони власника і постачальника, сорт, назву і № сортового документа, номеру квитанції та інші.

Позивачем не надано доказів, що придбана продукція вироблена в цій області, а не завезена з іншої, а у випадку іншого не надано карантинні сертифікати на продукцію, завезену з іншої області, необхідність яких передбачено умовами договору зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Копії накладних, не підтверджують факт придбання продукції саме у ТОВ « Фірма П.С.В.», тому як виписані не ТОВ "Фірма П.С.В.", який у реєстрах накладних зазначений як власник продукції, іншими особами, прізвища яких без ініціалів вказані у лівому верхньому кутку накладних у графі "Постачальник".

Згідно даних накладних як одержувач товару вказане ТОВ "Фірма П.С.В.", а не позивач.

Копії накладних не містять відомостей про місце їх складення та підставу складення. На копіях накладних відсутня дата їх складання (т. 1, а.с. 206, 212-215, 217, т. 2, а.с.58, 62, 142, 174, 182, 192, 209, т. 3, а.с. 21, 24, 32, 34, 64, 120, 122, 125, 126, 151, 243); графи накладних про реквізити довіреності особи, через яку передано товар та одиницю виміру товару не заповнені.

Надані копії накладних не відповідають вимогам, які встановлені для первинних бухгалтерських документів Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не підтверджують факт отримання позивачем зернових культур від ТОВ "Фірма П.С.В.".

Відповідно до пунктів 2.18, 2.22 Інструкції № 661 на СЗС ведеться реєстр складських документів на зерно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 N 1569 "Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Вагар, а за його відсутності матеріально відповідальна особа, одержує від водія або від представника поклажодавця всі примірники товарно-транспортної накладної і після зважування автомобіля із зерном заносить у журнал зважування вантажів (форма N ЗХС-28) масу брутто, зазначає на зворотному боці першого примірника товарно-транспортної накладної номер запису в журналі (форма N ЗХС-28), масу брутто та ставить свій підпис.

Пунктом 2.28 цієї Інструкції № 661 встановлено, що журнали форми N ЗХС-28 ведуться окремо: за парними і непарними числами місяця.

До суду першої інстанції позивачем надано оригінали парного та непарного журналів по Божківській дільниці, які не містять інформації щодо предмету доказування, оскільки згідно письмових пояснень позивача та умов договору зберігання продукція зберігалася Зерновим складом за адресою: м. Карлівка, вул. Заводська, 1а, тобто на Карлівській дільниці.

Надані апеляційному суду копії книги реєстрації зважування на автомобільних вагах не є достатнім доказом на спростування висновків акту перевірки, з огляду на положення ч. 4 ст. 70 КАС України. Також позивачем не обґрунтовано в порядку ч. 4 ст. 187 КАС України неможливість надання відповідного доказу до суду першої інстанції.

У журналі типової форми № 3ХС-28 відсутні записи про зважування продукції за 27.09.2010 року, що суперечить відомостям зазначеним у: складських квитанціях про прийняття на зберігання продукції від ТОВ "Фірма П.С.В." 27.09.2010 р. (т.1, а.с. 220-222), у складській квитанції № 640 від 27.09.2010 р. (т. 2, а.с. 27), № 668 від 29.09.2010 р. (т. 2, а.с. 59), № 667 від 29.09.2010 р. (т. 2, а.с. 65), № 699 від 03.10.2010 р. (т. 2, а.с. 95), № 792 від 09.10.2010 р. (т. 2, а.с. 146), № 800 від 11.10.2010 р. (т. 2, а.с. 155), № 804 від 11.10.2010 р. (т. 2, а.с. 224), № 798 від 11.10.2010 р. (т. 2, а.с. 227), № 791 від 09.10.2010 р. (т. 2, а.с. 236), № 828 від 15.10.2010 р. (т. 3, а.с. 30), № 869 від 19.10.2010 р. (т. 3, а.с. 62), № 942 та № 946 від 27.10.2010 р. (т. 3, а.с. 86), № 895 та № 896 від 21.10.2010 р. (т. 3, а.с. 103), № 897 від 21.10.2010 р. (т. 3, а.с. 108) та інші.

Щодо наявних у журналі відомостей про отримання продукції від ТОВ "Фірма П.С.В." колегія суддів не вважає їх такими, що спростовують висновки перевірки, оскільки вбачається, що 07.10.2010 р. позивачем прийнято від ТОВ "Фірма П.С.В." та зважено соняшник на загальну вагу нетто 1070 кг, проте, згідно наданих складських квитанцій № 755 від 07.10.2010 р. (т. 2, а.с. 175), № 763 від 07.10.2010 р., № 762 від 07.10.2010 р. (т. 2, а.с. 178) залікова вага соняшника складає 6650 кг.

Так само, вбачається невідповідність запису у журналі за 25.10.2010 р. про прийняття від ТОВ "Фірма П.С.В.", зваження соняшнику на загальну вагу нетто 1480 кг, однак, відповідно до складських квитанцій за 25.10.2010 р. до зберігання позивачем прийнято не соняшник, а сою, загальна залікова вага якої складає 9501 т.

Посилання позивача на наявність технічних помилок в документах, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки невідповідність в даному випадку полягає в абсолютній відмінності родових ознак продукції за угодами. Доказів внесення виправлень до будь-яких документів або визнання їх такими, що містять технічні описки позивачем не надано.

Згідно договору поставки № 70ПК від 30.09.2010 р. постачальник (ТОВ "Фірма П.С.В.") зобов'язується поставити та позивач оплатити та прийняти сою врожаю 2010 року (т. 2, а.с. 52). Надані позивачем видаткова та податкова накладні, копія заяви на переоформлення, копії накладних та складських квитанцій на зерно, складні ТОВ "Фірма П.С.В." на поставку соняшника (т. 2, а.с. 53,55). так само містять відомості про соняшник, а не про сою, що суперечить умовам договору.

Крім того, позивачем надано копію заяви на переоформлення продукції від 30.09.2010 р. (том 2 а.с. 75) згідно договору № 70ПК від 30.09.2010 року на соняшник вагою 38980 кг, тоді як предметом договору поставки є соя вагою 39800 кг.

Суд зазначає, що згідно з копії складської квитанції на зерно № 485 від 15.09.2010 року (том 2 а.с. 48), ВАТ "Полтавське ХПП", прийняв на зберігання від ВАТ "Полтавське ХПП" пшеницю, хоча позивач стверджує, що товар було прийнято на зберігання від ТОВ "Фірма П.С.В." за договором складського зберігання, укладеним з ТОВ "Фірма П.С.В." 20.09.2010 року. З цих підстав, вказана квитанція не є належним доказом у справі.

У матеріалах справи відсутня заява ТОВ "Фірма П.С.В." на переоформлення продукції згідно договору № 64ПК від 28.09.2010 року, акт приймання-передачі продукції та довіреність на переоформлення, а наявні документи аналогічного зміту містяь відомостя, що унеможливлюють ідентифікацію ТМЦ за угодами зберігання та поставки.

Суд також звертає увагу на той факт, що письмові заяви на переоформлення продукції не містять відомостей про осіб, якими вони складені (т. 1, а.с. 223, т. 2, а.с. 32, 75, 100, 152, 195, 210, 221, т. 3, а.с. 5, 35, 69, 91, 127, 152, 161, 176, 192, 244), відтак неможливо ідентифікувати зазначених осіб та їх причетність до діяльності ТОВ "Фірма П.С.В.".

Таким чином, факт попереднього знаходження продукції предмету поставки на зберіганні у позивача не є підствердженим. Надані до апеляційного суду зведені таблиці по завезенню зерна від ТОВ «Фірма П.С.В.» не спростовують вказаної обставини.

Позивачем не надано до суду доказів відвантаження та перевезення продукції як за договором зберігання, так і на виконання умов договорів поставки.

Доводи апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції на цій підставі надано передчасну оцінку відсутності факту приймання та оприбуткування ТМЦ від контрагентів колегія суддів відхиляє, оскільки обставина неможливості встановити факт передання ТМЦ на зберігання зумовлює неможливість підтвердження всіх наступних операцій, пов'язаних із зерновими культурами.

Лише факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка дійсно проведена.

Окремо колегія суддів бере до уваги акт перевірки № 807/23-3/36053958 від 16.03.2011 р., проведеної Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська, в яких викладено висновок про відсутність у постачальника ТОВ "Фірма П.С.В." необхідних трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності у зазначеному об'ємі, оскільки згідно звіту 1-дф за І, ІІ, ІІІ та ІУ квартали 2010 року у ТОВ "Фірма П.С.В." працює одна особа, за сумісництвом працюючі відсутні (том 1 а.с. 85); відсутнє виробниче, складське обладнання, необхідне для здійснення господарської діяльності; підприємство відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

Надані позивачем копії договорів купівлі-продажу зернових культур третім особам, копії податкових і видаткових накладних, складених на їх виконання, не дають змоги ідентифікувати зернові культури, що продавалися позивачем, на предмет їх походження придбані саме від ТОВ "Фірма П.С.В.".

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що позивачем сформовано податковий кредит у листопаді 2010 року за рахунок господарських операцій з ТОВ "Фірма П.С.В." на загальну суму 35 491,01 грн., що також підтверджується додатком № 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року (т. 5, а.с. 90).

На підтвердження надано до суду податкові накладні, виписані ТОВ "Фірма П.С.В.", на загальну суму ПДВ - 34 197,94 грн. (т. 3, а.с. 138, 139, 171, 185,239).

Різниця ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту листопада 2010 року не підтверджена податковими накладними, що є порушенням п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача винесені правомірно, і скасуванню не підлягають. Вимоги позову не обґрунтовані доказами, крім відхилених судами обох інстанцій.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-1670/5585/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судд Ральченко І.М. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.03.2013 р.