Постанова № 30311947, 12.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. справа № А23/68

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Метал" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 01 березня 2012 року у справі № А23/68 за адміністративним позовом Прокурора міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі до Державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному будівництву і реконструкції шахт, кар'єрів "Кривбасшахтопроходка", Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Метал" про визнання угоди недійсною, стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Кривого Рогу звернувся до суду в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі з позовом, в якому просив визнати недійсним договір № 25/154 від 29.04.2004 року, укладений між Державним спеціалізованим будівельно-монтажним трестом по підземному будівництву і реконструкції шахт, кар'єрів "Кривбасшахтопроходка" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Метал"; стягнути з Тресту "Кривбасшахтопроходка" грошовий еквівалент належного стороні по договору № 25/154 від 29.04.2004 року товару у розмірі 546 960,00 грн. в дохід держави; стягнути з ТОВ НВП "Метал"одержані за договором № 25/154 від 29.04.2004 року кошти у розмірі 546 960,00 грн. в дохід держави.

В обґрунтування позову зазначено про те, що за вказаною угодою ТОВ НВП "Метал"зобов'язувалось передати у власність тресту "Кривбасшахтопроходка"товар - злитки нержавіючої сталі, виробником яких був зазначений ДНВП "Цирконій". Як встановлено під час перевірки, проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, ДНВП "Цирконій" не виробляло злитків з нержавіючої сталі марки 08Х18Н10 по ТУ У 27.3-25012091-001-2003, тому ТОВ НВП "Метал" не могло реалізовувати вказаний товар за спірним договором. Трест "Кривбасшахтопроходка"безпідставно відніс суми ПДВ до складу податкового кредиту за спірним договором, тобто незаконного сформував податковий кредит, чим зменшив суму податкових зобов'язань, належних до сплати в бюджет. Оскільки спірна угода укладена сторонами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зважаючи на наявність умислу в обох сторін, стягненню підлягає сума коштів, отримана за договором, з відповідачів в дохід держави.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 01 березня 2012 року позов задоволено. Визнано договір № 25/154 від 29.04.2004 року між Державним спеціалізованим будівельно-монтажним трестом по підземному будівництву і реконструкції шахт, кар'єрів "Кривбасшахтопроходка" та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством "Метал" - недійсним. Стягнуто з Державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному будівництву і реконструкції шахт, кар'єрів "Кривбасшахтопроходка" грошовий еквівалент належного стороні по договору № 25/154 від 29.04.2004 року товару у розмірі 546 960 грн. в доход держави. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Метал" одержані за договором № 25/154 від 29.04.2004 року кошти у розмірі 546 960 грн. в доход держави.

Не погодившись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Метал" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, помилковість висновків суду та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржену постанову і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 29 квітня 2004 року між Державним спеціалізованим будівельно-монтажним трестом по підземному будівництву і реконструкції шахт, кар'єрів "Кривбасшахтопроходка" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Метал" укладений договір № 25/154, предметом якого є купівля-продаж продукції - злитків нержавіючої сталі у кількості 21,200 тон вартістю 546 960 грн. На виконання умов спірного договору були оформлені: видаткова накладна № РН-0000058 від 29.04.2004 року, податкова накладна № 64 від 29.04.2004 р., платіжні доручення № 913 від 16.06.2004 року на суму 433365,0 грн., № 33072 від 24.06.2004 року на суму 208000,0 грн., № 3210 від 21.04.2004 року на суму 67 659 грн., № 1748 від 23.04.2004 року на суму 436 300 грн., № 2054 від 29.06.2004 року на суму 225113,48 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на факти, встановлені постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27.05.2011 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України. При цьому, суд керувався приписами частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи про обов'язковість вказаної постанови районного суду, прийнятою в порядку кримінального судочинства, щодо наявності події укладення спірної угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27.05.2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнені від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Таким чином, вказана постанова районного суду в кримінальній справі не є обов'язковою для адміністративного суду, а встановлені нею обставини не можуть вважатись преюдиційними, тобто такими, що не підлягають доказуванню відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, в якості доказів на підтвердження позовних вимог прокурором надані і судом першої інстанції прийняті копії документів, які містяться у вказаній кримінальній справі.

Відповідно до статті 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Отже, докази, здобуті при проведенні досудового слідства, підлягають дослідженню судом, який розглядає відповідну кримінальну справу із дотриманням приписів Кримінально-процесуального кодексу України щодо встановлення обставин наявності події злочину, винуватості особи, яка має статус обвинуваченої у вчиненні злочину, що їй інкримінується.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо доведеності умислу відповідачів на укладення договору, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27.05.2011 року та матеріалів кримінальної справи, не можна вважати обґрунтованими.

Щодо висновків суду першої інстанції про недійсність спірного договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути предметом позову, а отже провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з відповідачів на користь держави коштів у розмірі 546 960,00 грн., отримані по спірній угоді, колегія суддів зазначає, що санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Крім того, санкції, передбачені вказаною статтею, є за своєю правовою природою конфіскаційними, які стягуються за рішенням суду за порушення правил здійснення господарської діяльності, а відтак - є адміністративно-господарськими, застосування яких має відбуватись у строки, визначені статтею 250 цього ж Кодексу.

Зважаючи на те, що спірна угода виконана до 01.01.2012 року, санкція, передбачена статтею 208 Господарського кодексу України має застосовуватись протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року із дня його вчинення. Це законодавче правило кореспондується із приписами статті 41 Конституції України, відповідно до яких конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, об'ємі та порядку, встановлених законом.

Оскільки спірна угода виконана у 2004 року, строки застосування адміністративно-господарських санкцій у даному випадку порушені, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції надана неналежна оцінка обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржена постанова підлягає скасуванню. Провадження у справі в частині вимог про визнання угоди недійсною - закриттю, а у задоволенні решти позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Керуючись ст. 198, 202, 203, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Метал" - задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 01 березня 2012 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Прокурора міста Кривого Рогу в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі до Державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному будівництву і реконструкції шахт, кар'єрів "Кривбасшахтопроходка", Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Метал" про визнання угоди недійсною - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 14 лютого 2013 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим