Ухвала суду № 30311660, 12.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. справа № 2а-2290/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижьодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2011 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижьодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок одноразової щорічної допомоги на оздоровлення з розрахунку п'ять мінімальних заробітних плат у відповідності зі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік та забезпечити виплату цих сум.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2011 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижьодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради у частині не нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розрахунку 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат за 2010 рік. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижьодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 передбачену ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат з урахуванням фактично виплачених сум.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, в якому повністю відмовити в позовних вимогах позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом 2 групи.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону №796 учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до довідки від 24.01.2011 року № М-42, яка міститься в матеріалах справи, відповідачем щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік була виплачена позивачу у серпні 2010 року в розмірі 120,00 грн. (а.с.8). При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.

В 2010 році нормативні акти Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не приймалося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у 2010 році нарахування одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону № 796 та не може бути віднесено до реалізації права визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у 2010 році в розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином висновки суду першої інстанції щодо виплати одноразової допомоги у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік є обґрунтованими.

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснювати виплати у майбутньому є безпідставними оскільки завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав позивачів, а не тих прав, які виникнуть в майбутньому.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижьодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради - залишити без задоволення.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2011 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко