Постанова № 30311464, 22.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 року справа №2а/0570/17771/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Святодух О.Б., з участю представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі № 2а/0570/17771/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВХ Базис" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "СВХ Базис" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2012 року № 0004021542, № 0004031542, № 0004041542.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми: пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1, п. 4.2, п. 4.7 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.23, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України; не враховано норми: п. 1, п. 2, п. З ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; порушено норми процесуального права - ст.ст. 11, 69, 79, 86, 159, 161, 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення незаконної постанови про задоволення позовних вимог ТОВ «СВХ БАЗИС».

З 20.07.2012 року по 26.07.2012 року податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ, податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП «Техно КМП» за період з 01.09.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якого складено акт позапланової невиїзної перевірки від 02.08.2012 року №2480/22-4/34705564, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

За період з 01.09.2009 року по 30.06.2012 року до бази оподаткування ПДВ вартість реалізованого за договором комісії товару не включена, податкові зобов'язання не нараховувались. Перевіркою зроблений висновок, що в жовтні 2011 року не включено до бази оподаткування вартість товару у сумі 13 954 280,88 грн., безоплатно переданого на адресу ПП «Техно КМП» за нікчемним правочином, що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 2 790 856 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання по комісійній винагороді проведені на суму 3 721 174,10 грн.

У третьому кварталі 2009 року включено до складу валових витрат комісійну винагороду у сумі 3 100 978,42 грн. за нікчемним правочином, укладеним з ПП «Техно КМП», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2009 року на суму 775 244 грн. У вересні 2009 року надлишково включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 620 195,68 грн. від вартості комісійної винагороди за нікчемним правочином, укладеним з ПП «Техно КМП» та не відображено у складі податкових зобов'язань ПДВ у сумі 2 790 856 грн. з вартості товару переданого на адресу ПП «Техно КМП».

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на податковому обліку платника податків у Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька з 26 січня 2010 року за №50, зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100242881 (а.с.131. 132).

Податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП "Техно КМП" за період з 01 вересня 2009 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 02 серпня 2012 року №2480/22-4/34705564, яким встановлено наступні порушення:

п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1., п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартали 2009 р. (2009 рік) на суму 775244,00 грн.;

п.4.1, п.4.2. ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.5, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 3409184,00 грн., у тому числі: листопад 2010 р. у сумі 307946,00 грн., березень 2011 р. у сумі 230313,00 грн., квітень 2011 р. у сумі 29681,00 грн., травень 2011 р. у сумі 27964,00 грн., червень 2011 р. у сумі 12248,00 грн., жовтень 2011 р. у сумі 2608010,00 грн., листопад 2011 р. у сумі 117358,00 грн., грудень 2011 року у сумі 69115,00 грн., травень 2012 р. у сумі 6548 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1868,00 грн., у тому числі: у червні 2012 р. у сумі 1868,00 грн. (а.с.3).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 23 серпня 2012 року:

№0004021542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибутку у загальні сумі 969055,00грн., з якої основний платіж 775244,00грн. та штрафна санкція у розмірі 193811,00грн. (а.с.25);

№0004031542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальні сумі 4186433,00грн., з якої основний платіж 3409183,00грн. та штрафна санкція у розмірі 777250,00грн. (а.с.26);

№0004041542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальні сумі 1868,00грн., з якої основний платіж 1868,00грн. (а.с.27).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Комітент) та Приватним підприємством "Техно КМП" (Комісіонер) укладено договір комісії №10/09-К/2009 від 10 вересня 2009 року (а.с.43).

Предметом договору є зобов'язання комісіонера за дорученням Комітента укласти від свого імені один чи декілька договорів купівлі-продажу товару комітента, а комітент зобов'язаний сплатити комісійну винагороду в розмірі 2500,00 грн. за тонну проданого товару. Комітент передає комісіонеру металопрокат (далі товар) в кількості, асортименті та на умовах, викладених в Додатках (специфікаціях) до цього Договору. Передача товару комітентом комісіонеру здійснюється в кількості та асортименті, узгодженим сторонами в додатках (специфікаціях) протягом 20 днів з моменту підписання додатку (специфікації). Факт приймання товару комісіонером від комітенту підтверджується актом приймання-передачі, який підписується сторонами цього договору.

В додаткових угодах №1 від 21 вересня 2009 року та №2 від 15 січня 2010 року сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 4.1 договору в наступній редакції: "При виконанні доручення у відповідності з умовами цього договору, комітент сплачує комісіонеру комісійну винагороду в сумі 2500,00 грн. за тону проданого товару (з урахуванням ПДВ 20%) при місячному обсязі не більш чи рівному 500 тон або в сумі 2350,00 грн. за тону проданого товару (з урахуванням ПДВ 20%) при місячному обсязі продажу більш 500 тон. Розрахунок розміру комісійної винагороди відображується у звіті комісіонеру та узгоджується сторонами в акті виконаних робіт"; та доповнення розділу 4 пунктом 4.5: "При сплаті комісійної винагороди допускається вексельна чи інша форма розрахунків, яка не противорічить діючому законодавству України".

На виконання умов договору комісії були оформлені специфікації, акти приймання-передачі, податкова накладна від 18 вересня 2009 року №310 на загальну суму 967430,00 грн., в тому числі ПДВ 161238,33 грн.(а.с.70); податкова накладна від 30 вересня 2009 року №431 на загальну суму 2753744,10 грн., в тому числі ПДВ 458957,35 грн. (а.с.71); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 (а.с.72); акт виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-31 від 18 вересня 2009 року (а.с.73); акт приймання-передачі векселя від 15 січня 2010 року №1 на суму 1261808,54 грн. (а.с.74); звіт комісіонера від 30 вересня 2009 року (а.с.75); звіт комісіонера від 18 вересня 2009 року (а.с.76), акти про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно звітів комісіонера товар, переданий за договором комісії було продано в повному обсязі. Сума комісійної винагороди склала 3721174.10 грн.

На суму комісійної винагороди ПП «Техно КМП» на адресу позивача були виписані податкові накладні та акти приймання-надання робіт: № 310 від 18.09.2009 року на суму 967430.00 грн., ПДВ -161238.23 грн.; № 431 від 30.09.2009 року на суму 2753744.10 грн., ПДВ - 620195.68 грн.

Сума ПДВ за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, розрахунки між сторонами проведені на суму 3721174.10 грн.

Відповідно до п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції, діючої на час спірних правовідносин) у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно абз.2 п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Згідно п.1.3 договору комісії від 10 вересня 2009 року, належним виконанням комісіонером своїх безпосередніх обов'язків по договору є продаж комісіонером товару по мінімальним цінам, зазначеним в додатках (специфікаціях).

За договором комісії, як встановлено статтею 1011 Цивільного кодексу України, одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 ст. 1022 цього Кодексу визначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно звіту комісіонера від 30 вересня 2009 року, від 18 вересня 2009 року, товар, переданий за договором комісії було продано в повному обсязі.

За умовами п.2.1.3, 4.4 договору комісії, комісіонер приймає на себе зобов'язання, а саме, не пізніше 2-х банківських днів після одержання оплати від покупця перерахувати її на поточний рахунок комітента.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 01.09.2009 року по 30.06.2012 року до бази оподаткування ПДВ вартість реалізованого за договором комісії товару включена не була, податкові зобов'язання не нараховувалися. В жовтні 2011 року не включено до бази оподаткування вартість товару у сумі 13954280.88 грн. за який не перераховано грошові кошти, що призвело до заниження податкового зобов'язання в жовтні 2011 року на суму 2790856 грн. (13954280.88 грн. хох 20%).

Таким чином, позивач не має права на включення до податкового кредиту ПДВ, до валових витрат сум по операціям з придбання робіт (послуг) по податкових накладних, актах виконаних робіт, отриманих від ПП «Техно КМП».

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Приписами п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обумовлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, одним з визначальних критеріїв валових витрат є їх господарський характер, що передбачає понесення таких витрат з діловою метою, відмінною від податкової економії.

У той же час діяння платника податків, спрямовані винятково на податкову економію, не можуть бути визнані економічно обґрунтованими та спричиняти зміни у податковому обліку такого платника. Тобто операція, яка не передбачає перспективи отримання прибутку, має бути розцінена як економічно необґрунтована, негосподарська, що, в свою чергу, виключає і законність податкової вигоди, одержаної платником за наслідками здійснення такої операції.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а в позовних вимогах позивачу слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі № 2а/0570/17771/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВХ Базис" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СВХ Базис" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 22 березня 2013 року, в повному обсязі складена 27 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок