Рішення № 30307792, 27.03.2013, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №1806/10190/12

Провадження №2/592/135/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2013 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Катрич О.М.

при секретарі - Гробовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1976 року 2008 рік знаходився у трудових відносинах з ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе". В зв'язку з важкими умовами праці він отримав професійне захворювання, в результаті якого висновком МСЕК від 08.10.2008 року йому встановлено 65 % стійкої втрати професійної працездатності, а 23.09.2011 року було встановлено 85 % стійкої втрати працездатності та встановлено 2 групу інвалідності. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 74 від 24.07.2008 року причиною захворювання стало проведення робіт в умовах підвищених рівнів шуму, пилу. Вважає, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду в розмірі 146586,34 грн. за те, що професійне захворювання спричиняє йому страждання, порушує нормальні життєві звички, постійно хворіє, оскільки з вини заводу, який не створив безпечних умов праці він хворіє на хронічне обструктивне захворювання легень ІІ стадії пилової етнології у фазі загостення, емфізему легень ІІ ступеню та рядом супутніх захворювань.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 вимоги підтримали повністю та просять позов задовольнити, додавши, що позивач знав про свою тяжку та небезпечну для здоров'я роботу, однак потрібно було заробляти кошти на утримання сім'ї і до того ж це єдина робота за його кваліфікацією та спеціальністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та просить відмовити у задоволенні позову, пояснюючи, що чинне законодавство не передбачає порядку стягнення моральної шкоди з товариства, а також зазначає, що моральна шкода позивачу виключно з вини відповідача завдана не була, жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивач не надав, останній виконував роботу добровільно, усвідомлюючи при цьому можливі негативні наслідки для свого здоров'я. Окрім цього, позивач пропустив без поважних причин 3-х місячний строк звернення до суду, передбачений нормами КЗпПУ.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані докази по справі в їх сукупності, вважає, що позов позивача обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1976 року по 2008 року знаходився у трудових відносинах з ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.4-7). 24.07.2008 року було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання № 74 за формою П-4, в якому зазначено, що воно у ОСОБА_1 виникло у зв'язку з неефективністю використання засобів індивідуального захисту, недосконалістю технологій. Причина професійного захворювання - проведення робіт в умовах підвищених рівнів шуму, пилу (а.с.8). При цьому ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами робочого місця, вказані обставини позивачем не заперечувалися. Перебуваючи неодноразово на обстеженні та лікуванні в клініці Харківського НДІ гігієни та профзахворювань, позивачу було встановлений діагноз: «ХОЗЛ пылевой этиологии второй стадии в фазе обострения. Эмфизема легких второй степени. Хроническое легочное сердце, субкомпенсированное, НК первой ст., ЛН второй ст. Заболевание профессиональное. Вегетативно-сенсорная полиневропатия верхних конечностей со стойкими вегетативно-трофическими нарушениями на кистях, двухсторонний плечелопаточный периартроз, деформирующий остеоартроз локтевых и лучезапястных суставов с ограничением функции верхних конечностей. Заболевание профессиональное (от воздействия физических перегрузок и вибрации). Нейросенсорная тугоухость третьей ст. профессионального характера» (а.с.8)

Висновком МСЕК від 08.10.2008 року позивачу вперше встановлено 65 % стійкої втрати професійної працездатності , а 23.09.2011 року, встановлено 85 % стійкої втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності, з черговим переоглядом 23.09.2014 року (а.с.9-13).

Відповідно до ст.ст. 1,3,21,43 ч.4, 46 ч. 1 Конституції України , Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної , часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Так, ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» створило неналежні умови праці позивача, внаслідок яких позивач отримав професійне захворювання зі стійкою втратою непрацездатності, що призвело його до моральних страждань і є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Положеннями 2 ст.4 Закону України „ Про охорону праці" встановлено, що державна політика в галузі охорони праці базується зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних , безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законом порядку. У статті 237-1 даного кодексу зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно до ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, сума 8 500 грн., буде достатньою для компенсації позивачу фізичного болю, фізичних та душевних страждань, які він зазнав в результаті професійного захворювання.

Що ж стосується посилання відповідача на пропущення позивачем 3-х місячного строку звернення до суду з позовом, суд вважає їх помилковими, оскільки згідно з п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, а тому ОСОБА_1 процесуальні строки звернення до суду не порушив.

Керуючись Конституцією України, ч.2 ст.4 Закону України „ Про охорону праці" , ст.ст. 173, 237-1 Кодексом Законів про працю України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214-215, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 500 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» » на користь держави судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Катрич