Ухвала суду № 30306065, 28.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/952/13 28.03.2013 28.03.2013 28.03.2013

Провадження № 22ц/784/1081/2013 Головуючий першої інстанції: Сябренко І.П.

Категорія 37 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х А Л А

іменем України

28 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Белевері В.А.,

за участі: відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 8 лютого 2013 року

за позовом

ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання свідоцтва недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

та за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8 про визнання протиправними нотаріальних дій та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и л а:

В вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулась в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_7 з позовом до ОСОБА_5 про визнання свідоцтва недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позивачка зазначала, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_7. 12 лютого 2009 року шлюб між ними було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер. Останньому на праві власності належала земельна ділянка площею 6,60 га, яка розташована в межах території Казанківської селищної ради Миколаївської області. 9 січня 2012 року відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку.

Позивачка просила суд визнати частково недійсним вказане свідоцтво та визнати за неповнолітнім ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування на ? частину спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач незаконно отримав свідоцтво про право власності на всю земельну ділянку, оскільки її неповнолітній син вважається таким, що прийняв спадщину після померлого батька з моменту відкриття спадщини.

В листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8 про визнання протиправними нотаріальних дій та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

ОСОБА_3 зазначала, після смерті сина - ОСОБА_9 вона домовилася з ОСОБА_6 про відмову від спадщини на користь ОСОБА_5, та написала заяву про відмову від прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що заяву про відмову від спадщини, а також заяву про відсутність інших спадкоємців рекомендувала написати їм нотаріус та писала вона цю заяву під диктовку нотаріуса, ОСОБА_3 просила суд визнати протиправними нотаріальні дії приватного нотаріуса Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8 та визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_9 на 1/3 частину спірної земельної ділянки.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 6 листопада 2012 року позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням того ж суду від 8 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено. Постановлено визнати частково недійсним (на 1/2) свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку розміром 6,60 га, виданого приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області 9 січня 2012 року на ім'я ОСОБА_5, визнати за неповнолітнім ОСОБА_7 право власності на ? частину спірної земельної ділянки. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Також суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального та матеріального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позову.

ОСОБА_3 рішення суду не оскаржувала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_9 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 615820 належала земельна ділянка площею 6,60 га, яка розташована в межах території Казанківської селищної ради Миколаївської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер та після його смерті відкрилася спадщина на вказану земельну ділянку.

Спадкоємцями першої черги є його мати - ОСОБА_3, дружина - ОСОБА_11 та два сина ОСОБА_5 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дружина та мати звернулися до нотаріальної контори в передбачений законом строк із заявами про відмову від прийняття спадщини.

ОСОБА_5 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та 9 січня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку.

ОСОБА_6 поставила питання про визнання частково недійсним вказаного свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_5, посилаючись на те, що її неповнолітній син ОСОБА_7 вважається таким, що прийняв спадщину, а тому відповідач незаконно отримав свідоцтво про право на спадщину на всю земельну ділянку.

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами друго-четвертою ст. 1273 цього Кодексу.

Отже, ОСОБА_7, як неповнолітня особа вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька - ОСОБА_9

Водночас, свідоцтво про право на спадщину за законом від 9 січня 2012 року видано лише на ім'я ОСОБА_5

Згідно з ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що син спадкодавця - ОСОБА_7 на час відкриття спадщини був неповнолітнім та не відмовлявся від прийняття спадщини, а тому ОСОБА_5 мав право на спадкування лише ? частини земельної ділянку. В зв'язку з цим, видане на його ім'я свідоцтво про право на спадщину є недійсним в частині 1/2 частини ділянки.

Рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_3 сторони не оскаржували, а тому колегія суддів рішення в цій частині не перевіряє.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не скористалися своїм правом на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, пропустили строк такого звернення та не зверталися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому втратили право на спадкове майно, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 відмовилась від спадщини, є необґрунтованими, оскільки належних доказів цього позивач суду не надав.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статями 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 8 лютого 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: