Рішення № 30303146, 21.03.2013, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Радянська, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/80/13

1027/6344/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 р. Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого Зуй Т.С.,

при секретарі: Антощенко Г.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна ,-

В С Т А Н О В И В:

Сторони звернулися з зазначеними позовами до суду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна, посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. перебували в зареєстрованому шлюбі і в період шлюбу придбали 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартість якої становить 294890 грн. На даний час в квартирі проживає відповідач, а ОСОБА_1 з дочкою проживає у чужих людей, оскільки, він створив такі умови, що спільне проживання в квартирі є неможливе, не впускає її в житло, виганяє, змінив замки, тому ОСОБА_1 просить, з урахуванням інтересів неповнолітньої дочки, яка знаходиться на її повному утриманні, часто хворіє, розподілити спірну квартиру таким чином, що визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири, а за відповідачем визнати право власності на 1/3 частину вказаної квартири, виділити в натурі їй та дочці кімнату площею 17,4 м2, а відповідачу залишити кімнату площею 11,1 м2, що становить 1/3 частину вказаної квартири та зобов»язати ОСОБА_2 не чинити їй та дочці перешкод в користуванні квартирою.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пославшись на вищезазначені обставини.

Відповідач позов визнав частково, вказавши, що не чинить ніяких перешкод ні ОСОБА_1 ні, тим більше, їхній дочці ОСОБА_4 в користуванні квартирою.В свою чергу подав зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власноті на ? частину вказаної квартири.

Сторони просять стягнути на їхню користь понесені судові витрати.

Вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає часковому задоволенню, а позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.10.1996 року. 24.11.2009 р.шлюб між ними розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу ( а.с. 5).

Від вказаного шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою ОСОБА_1

В період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 26.07.2002 р., право власності зареєстровано на ОСОБА_1.( а.с. 9). Ринкова ціна квартири складає 294890 грн. Квартира складається із кімнат площею 11,10 м2 та 17,40 м2, жила площа квартири складає 28,5 м2, а загальна - 49,2 м2.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві сумісної спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку ( доходу).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.Як передбачено ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Така ж норма втановлена ст. 370 ЦК України та передбачено, що співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечується сторонами, квартира АДРЕСА_2 придбана сторонами в період шлюбу за спільні кошти і є їх спільною сумісною власністю. ОСОБА_4 є дочкою сторін, має право на проживання та користування квартирою, як член сім»ї сторін, але права власності на частку в квартирі, тобто у спільній сумісній власності бувшого подружжя вона не має, тому вона не може бути позивачем по справі і не має права вимоги.

Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об»єтом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина і чоловік не домовились про порядок поділу майна спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Піднімаючи питання про розділ квартири в натурі та визначення часток відповідно 2/3 та 1/3 позивачка ОСОБА_1 просила врахувати інтереси неповнолітньої дочки, яка проживає з нею, часто хворіє, потребує додаткових витрат для забезпечення її фізичного та духовного розвитку і лікування та виділити їй та дитині вказану частку в натурі у вигляді кімнати площею 17,4 м2 у вказаній квартирі, а за відповідачем визнати право власності на 1/3 частину квартири, виділивши йому вказану частку в натурі у вигляді кімнати площею 11,1 м2 у вказаній квартирі.

На думку суду, вказана квартира є об»єктом неподільним. В ній не можливо утворити дві ізольовані квартири та визначити в натурі частки 2/3 та 1/3. Тому у суду відсутні підстави на розподіл вказаної квартири в натурі.

Суд критично відноситься до тверджень позивачки, що відповідач не надає достатньої допомоги на утримання дитини та бере до уваги пояснення відповідача та дочки ОСОБА_4, яка пояснила, що батько купує їй речі, приймав активну участь у її лікуванні, дає кишенькові гроші. За рішенням суду з нього стягнуто додаткові витрати на утримання дитини. Він несе матеріальні витрати на утримання квартири. Суд не бере до уваги твердження відповідача, що позивачка викрала автомобіль і розпорядилась спільною власністю подружжя, оскільки вказане питання вирішується в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 66 СК України подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності, але вказане питання сторонами не ставилось та не було предметом спору, тому визначати якими кімнатами повинні користуватись співвласники суд не має можливості.

В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт того, що відповідач вигнав позивачку з дочкою з квартири, не впускає їх, змінив замки та чинить перешкоди в користуванні квартирою. Позивачка не надала суду доказів у підтвердження вказаних вимог. А допитана в судовому засіданні дочка сторін пояснила, що вона може безперешкодно потрапити в квартиру, коли є батько, то він відкриває двері, коли його немає, то вона відкриває квартиру своїми ключами, вони з мамою самі добровільно пішли з квартири, так як батьки сварились і в них була маленька кімната, яку до розлучення батьків займала вона, а потім почала нею користуватись і мама.

Позивачка не надала суду підтвердження суттєвих обставин, які мають істотне значення для того, щоб відступити від засад рівності часток подружжя. Тому суд вважає, що їх частки у спільній сумісній власності на майно є рівними.

Позовні вимоги сторін про стягнення судових витрат з протилежної сторони суд вирішує шляхом взаємозарахування сплаченого кожною з сторін судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 63, 66, 68, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 368-370, 372 ЦК України, Постановою Пленуму ВС України № 11 від 21грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя та Постановою Пленуму ВС України № 20 від 22 грудня 1995 року « Про судову практику у справах про захист права приватної власності « , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Позов ОСОБА_2 задоволити.

Визнати квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю бувшого подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Розподілити квартиру АДРЕСА_3 між сторонами, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по ? частині вказаної житлової квартири.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити .

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення судових витрат задоволити шляхом взаємозарахування сплаченого ними судового збору .

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: