Рішення № 30301662, 27.03.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 925/145/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: не з'явився, відповідача: Крупа Р.А. - за довіреністю, третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ"

до приватного сільськогосподарського підприємства "ВЕСЕЛИЙ ХУТІР",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Велика Бурімка"

про стягнення 55 353 грн. 47 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" заявлено позов про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "ВЕСЕЛИЙ ХУТІР" коштів в сумі 55 353 грн. 47 коп., зокрема 36 359 грн. 99 коп. 30 % річних, 663 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 18 329 грн. 91 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості отриманого у позивача товару в строки, встановлені в договорі № 13-03-2011ЛБ від 22.03.2011, господарським судом Черкаської області було повністю задоволено позов ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" та рішенням від 20.02.2012 у справі № 08/5026/98/2012, яке набрало законної сили, стягнуто з ПСГП "ВЕСЕЛИЙ ХУТІР" борг за товар, а також пеню, 30 процентів річних та індекс інфляції за прострочення розрахунку по 14.12.2011; однак кошти на виконання договору № 13-03-2011ЛБ від 22.03.2011 та вказаного рішення суду позивачу надішли в повній сумі лише 29.01.2013, тому позивач має право на стягнення з відповідача пені, індексу інфляції та 30 процентів річних за період з 15.12.2011 по 21.01.2013. У позові позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на сплату судового збору та 900 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 102-107) повністю заперечив проти позову з підстав, викладених у ньому та, зокрема, вказав на наступне: рішення у справі № 08/5026/98/2012 не може мати преюдиціального характеру для даної справи, оскільки в процесі розгляду вказаної справи представник відповідача не був присутній у засіданні суду і не міг заперечувати проти доводів позивача; позивач не надав первинні документи, отже, не довів факти виконання ним своїх зобов'язань за договором та невиконання зобов'язань відповідачем; основне зобов'язання по оплаті вказаної в рішенні суми боргу припинене виконанням, тому відповідно припинені додаткові зобов'язання; позивачем не доведено, що кошти стягнуті вказаним рішенням суду саме по 14.12.2011, а не по 20.02.2012, тобто, по дату ухвалення рішення суду; позивач не направляв відповідачу вимогу, про яку йдеться в частині 2 статті 625 ЦК України, тому позов у цій частині є безпідставним; відсутня вина відповідача, оскільки за заявою позивача ДВС було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на всі рахунки відповідача, який у зв'язку з цим був позбавлений можливості самостійно виконувати зобов'язання перед позивачем; вимога позивача про стягнення пені та відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України є безпідставною ще й тому, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.11.2012 у справі № 5026/1664/2012 за заявою ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" було порушено провадження у справі про банкрутство ПСГП "ВЕСЕЛИЙ ХУТІР", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно боржника та кошти на його рахунках, тому відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з відповідача неможливо стягувати неустойку, річні та інфляційні за період з 09.11.2012; встановлення у договорі 30% річних суперечить чинному законодавству, тому така вимога позивача не може бути задоволена. Відповідач у відзиві на позов просить врахувати обставини, що склалися для відповідача і зменшити розмір неустойки, якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість такої вимоги. Також відповідач у відзиві на позов просить суд вийти за межі позовних вимог і визнати спірний договір недійсним, з огляду на те, що він підписаний неповноважною особою, оскільки за контрактом директор мав право підписання договорів на суму більше 100 000 грн. лише за письмовим погодженням власника, а такого погодження не було, його умови не відповідають принципам розумності та справедливості, так як у ньому встановлені кабальні умови для відповідача, а пункти щодо відповідальності відповідача суперечать вимогам чинного законодавства.

05.03.2013 представник позивача надіслав до суду клопотання (а. с. 46), у якому заперечив проти зупинення провадження у справі з мотивів безпідставності такого клопотання, заперечив проти доводів відповідача щодо неправомірного нарахування пені в період дії мораторію, оскільки ухвалою суду від 04.02.2013 провадження у справі про банкрутство відповідача припинене з підстав відсутності ознак неплатоспроможності боржника, а мораторій скасований; також позивач та заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій.

За заявою ПАТ "Велика Бурімка" від 14.03.2013 (а. с. 62-64) суд ухвалою від 14.03.2013 залучив вказане товариство до участі у справу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Ухвалою від 14.03.2013 суд залишив без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 05.03.2013 та від 14.03.2013.

19.03.2013 ПАТ "Велика Бурімка" надало до канцелярії господарського суду позовну заяву як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 925/145/13-г, про визнання договору недійсним та визнання відсутності права вимоги за недійсним договором. Ухвалою від 19.03.2013 позовну заяву із доданими до неї документами було повернуто ПАТ "Велика Бурімка" без розгляду на підставі пунктів 1, 4, 6 частини 1 статті 63 ГПК України.

22.03.2013 до суду надійшло клопотання від 21.03.2013 за підписом представника ПГСГ "ВЕСЕЛИЙ ХУТІР", в якому представник повідомив про надіслання апеляційної скарги на ухвалу суду від 19.03.2013 та просить направити всі матеріали разом із апеляційною скаргою до апеляційного суду та зупинити провадження у справі до розгляду КАГС апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 19.03.2013, якою було повернуто позовну заяву ПАТ "Велика Бурімка" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання договору недійсним.

Судовий процес у даній справі фіксується за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду" на підставі клопотання відповідача від 05.03.2013, задоволеного судом.

11.03.2013 та 25.03.2013 представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника в установлений законом строк. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

27.03.2013 до початку судового засідання до суду надійшли наступні клопотання:

- від відповідача клопотання від 27.03.2013 про витребування у державного реєстратора Чорнобаївської районної державної адміністрації матеріалів реєстраційної справи ПСП "Веселий хутір", у якій містяться докази наявності у директора підприємства обмежень на підписання договорів, які відповідач не має можливості надати суду;

- від відповідача клопотання від 27.03.2013 про виклик у судове засідання в порядку статті 30 ГПК України колишнього директора, який підписував спірний договір, та колишнього власника підприємства Погорілу Л.А.;

- від ПАТ "Велика Бурімка" клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника та неможливістю заміни його іншим представником.

Розглянувши клопотання третьої особи - ПАТ "Велика Бурімка" про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на його необґрунтованість, до клопотання не подано доказів неможливості явки представника у засідання, не вказано, чому у дане засідання не подані докази, які третя особа мала намір подати, і яке значення вони мають для справи. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

У судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, просив повністю відмовити позивачу в позові, підтримав клопотання, подані перед початком судового засідання, просив витребувати у державного реєстратора Чорнобаївської РДА матеріали реєстраційної справи ПСП "Веселий хутір", оскільки на його усну вимогу державний реєстратор відмовив; просив викликати у судове засідання в порядку статті 30 ГПК України колишнього директора підприємства та колишнього власника підприємства Погорілу Л.А., яка стверджує, що згоди на підписання договору не надавала; просив зупинити провадження у справі, визнати недійсним договір від 22.03.2011.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив таке.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.02.2012 у справі № 08/5026/98/2012 було повністю задоволено позов ТОВ "Технік Енерджі" та стягнуто з ПСГП "Веселий Хутір" 110 540 грн. 71 коп. основного боргу, 2 018 грн. 50 коп. пені, 22 108 грн. 14 коп. штрафу, 3 902 грн. 25 коп. 30% річних, 110 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 2 773 грн. 60 коп. судового збору.

Вказане рішення суду набрало законної сили, на його виконання 03.03.2012 видано наказ, на підставі якого та заяви позивача державною виконавчою службою винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31787061 від 20.03.2012.

Із матеріалів справи вбачається, що в процесі виконання наказу, виданого господарським судом 03.03.2012 у справі № 08/5026/98/2011, відділом ДВС Чорнобаївського РУЮ були перераховані на розрахунковий рахунок позивача наступні кошти:

15 247грн. 51 коп. - 17.08.2012 року;

85 741грн. 14 коп. - 16.01.2013 року;

9 552 грн. 06 коп. - 29.01.2013;

30 913 грн. 03 коп. - 29.01.2013.

Дві останні суми були перераховані позивачу після подання позивачем позовної заяви.

Таким чином, в період з відкриття виконавчого провадження по 29.01.2013 на рахунок позивача надійшли кошти в загальній сумі 141 453 грн. 74 коп., що складає всю суму, стягнуту рішенням господарського суду у справі № 08/5026/98/2012 (довідка від 18.02.2013 - а.с. 37).

За доводами позивача, при отриманні коштів в рахунок погашення заборгованості відповідача, позивач врахував положення статті 534 Цивільного кодексу України та спочатку кошти направив на погашення інфляційних, 30% річних, штрафу, пені і судових витрат, при цьому залишок основної суми боргу 40 465 грн. 09 коп. було погашено при надходженні коштів 29.01.2013.

Позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 55 353 грн. 47 коп., зокрема: 36 359 грн. 99 коп. тридцять процентів річних за період з 15.12.2011 по 21.01.2013, 663 грн. 57 коп. індексу інфляції за період з 15.12.2011 по 30.05.2012, 18 329 грн. 91 коп. пені за період з 15.12.2011 по 21.01.2013 за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що відповідач не виконав зобов'язання, взяті на себе за Договором № 13-03-2011ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 березня 2011 року, не оплатив отриманий товар в установлений в договорі строк, а також не оплатив одразу після прийняття рішення господарським судом, у зв'язку з чим він просить стягнути з відповідача пеню, індекс інфляції та 30% річних.

Відповідач у відзиві на позов та представник відповідача у судовому засіданні стверджував про те, що вказаний договір не відповідає чинному законодавству та повинен бути визнаний судом недійсним з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи відповідача та заслухавши пояснення і доводи представників у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо недійсності договору від 22.03.2011 є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на таке.

В обґрунтування своїх заперечень щодо дійсності Договору, відповідач посилається на контракт, укладений із директором ПСГП "Веселий Хутір", в якому вказані обмеження повноважень директора, однак, відповідач не подав доказів внесення такого запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Відповідно до статті 17 Закону дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи відносяться до відомостей, які за законом повинні вноситися до Єдиного державного реєстру, а у статті 18 Закону вказано, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відповідач не довів також, що позивач знав або міг знати про якісь обмеження повноважень директора ПСГП "Веселий Хутір" на момент укладення договору.

Суд вважає необґрунтованим клопотання відповідача про виклик у судове засідання колишнього директора та засновника підприємства, оскільки за відсутності в ЄДР даних про наявність обмеження повноважень директора будь-які пояснення не будуть мати значення, тим більше, що в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України суд може заслухати спеціаліста підприємства, але не колишнього.

Відповідно до частини 1 статті 38 ГПК України сторона вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів у разі неможливості самостійно надати такі докази і у клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, про обставини, що перешкоджають його наданню. Відповідач не подав доказів неможливості отримання ним витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для підтвердження його доводів. З огляду на викладене та враховуючи закінчення встановленого законом 2-місячного строку розгляду спору і відсутність обґрунтованого клопотання сторони про продовження строку розгляду спору, суд відхиляє клопотання відповідача про витребування доказів у державного реєстратора.

Щодо позовних вимог позивача суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписом статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В статті 625 ЦК України вказано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень вказаної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому названа норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом спору про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність рішення суду про стягнення боргу не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таку правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України від 04.07.2011 у справі № 13/210/10 та від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду у справі № 08/5026/98/2012 у спорі між цими ж сторонами встановлені, зокрема, факти передачі позивачем та отримання відповідачем товару, часткової сплати відповідачем коштів за отриманий у позивача товар, наявності заборгованості за отриманий товар в сумі 110 540 грн. 71 коп., порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Виходячи із припису статті 35 ГПК України, встановлені рішенням господарського суду у справі № 08/5026/98/2012 факти не підлягають повторному доведенню у даній справі.

Доводи відповідача у цій частині про те, що представник відповідача не був присутній у засіданні суду і не міг надати заперечення проти позову, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки у рішенні суду від 20.02.2012 вказано про належне повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, рішення суду набрало законної сили, воно виконувалося і виконане повністю до подання даної позовної заяви до суду.

Вказане відповідає принципу правової певності, що є одним із основних елементів верховенства права згідно з практикою Європейського суду з прав людини, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Зокрема, вказаним рішенням суду стягнуто з відповідача 110 540 грн. 71 коп. основного боргу, 2 018 грн. 50 коп. пені, 22 108 грн. 14 коп. штрафу, 3 902 грн. 25 коп. 30% річних по 14.12.2011, 110 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 2 773 грн. 60 коп. судового збору, що складає загалом суму 141 453 грн. 74 коп., яка була погашена повністю 29.01.2013.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, що повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань в установлені договором строки.

Суд вважає правомірним зарахування позивачем коштів, які надходили на його рахунок, відповідно до статті 534 ЦК України, оскільки це відповідає припису вказаної норми, а в договорі не передбачено інше.

Нарахування позивачем індексу інфляції на прострочену суму боргу відповідає праву позивача, встановленому в частині 2 статті 625 ЦК України, період прострочення визначається позивачем; оскільки закон не вимагає пред'явлення окремої вимоги, тому вимогою у розумінні вказаної норми є вимога у позовній заяві. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції є обгрунтованою і правомірною, однак, при розрахунку індексу інфляції допущено помилку, тому з відповідача підлягають стягненню 663 грн. 24 коп. індексу інфляції.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 30 процентів підлягає до часткового задоволення в сумі 36 269 грн. 13 коп., виходячи із наступного.

В пункті 8.6. Договору вказано, що сторони згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних. Вказана умова Договору відповідає припису статті 625 Цивільного кодексу України, в якій надано право сторонам за договором встановлювати інший процент річних, ніж це вказано у названій статті, і розмір цих процентів законом не обмежується. В пункті 8.6. Договору чітко вказане посилання на статтю 625 ЦК України.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна керівництва підприємства чи його власника не може бути підставою для перегляду умов договору, які на думку нового керівництва є невигідними для нього. З огляду на викладене, доводи відповідача щодо недійсності цієї умови Договору суд вважає необґрунтованими та надуманими.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 30 процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідає праву позивача, однак при виконанні розрахунку процентів річних позивачем допущено помилку, оскільки не враховано те, що 2012 рік має 366 днів, тому з відповідача підлягають стягненню на підставі статті 265 ЦК України проценти річних в сумі 36 269 грн. 13 коп. за прострочення розрахунку по 21.01.2013.

Вимога позивача про стягнення пені також підлягає до часткового задоволення в сумі 15 102 грн. 19 коп., з огляду на таке. Розмір пені встановлений у договорі, прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором від 22.03.2011 судом встановлено і відповідачем не спростовано. Однак, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що пеня не може нараховуватися в період дії мораторію, який був введений ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.11.2012 у справі № 925/1664/2012 про банкрутство ПСГП "ВЕСЕЛИЙ ХУТІР". Вказане ґрунтується на припису частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за якою протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня). Суд не погоджується з доводами позивача в цій частині, оскільки Закон чітко вказує про заборону нарахування пені в період дії мораторію і не робить винятку на випадки припинення дії мораторію. Вказані відповідачем доводи не можуть бути підставою для зменшення розміру пені, а також не вказані законні підстави для ненарахування індексу інфляції і процентів річних, оскільки це не передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній станом на 09.11.212, а доводи відповідача про застосування нової редакції Закону в цій частині є безпідставними.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не спростував доводи позивача у позовній заяві, не підтвердив доказами свої заперечення проти позовних вимог позивача, заперечуючи проти доводів позивача про те, що рішенням суду у справі № 08/5026/98/2012 із відповідача стягнуто нараховані суми за прострочення розрахунку по 14.12.2011, відповідач не подав доказів іншого та не спростував доводи позивача в цій частині. Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення в загальній сумі 52 034 грн. 56 коп.

Клопотання від 21.03.2013 за підписом представника відповідача Литвина А.С. про направлення всіх матеріалів справи разом із апеляційною скаргою до апеляційного суду та про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається судом. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України суд, оцінюючи докази у справі, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Суд надіслав до Київського апеляційного господарського суду всі матеріали позовної заяви третьої особи, як то вимагається у статті 106 ГПК України, а надіслання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 19.03.2013 не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 617 грн. 27 коп.

Разом з цим, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у клопотанні про відшкодування з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на таке. Відповідно до статті 44 ГПК України до судових витрат відносяться витрати на оплату послуг адвоката, отже, виходячи із припису вказаної норми, витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною саме адвокату, на підставі укладеного з ним договору, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як доказ надання послуг адвокатом до позовної заяви додано копію договору № 16/2013 про надання адвокатських (правових) послуг від 21.01.2013, укладеного ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" та фізичною особою-підприємцем Бонтлаб Василем Васильовичем, а також акт здачі-приймання виконаних робіт від 28.01.2013, підписаний цими ж сторонами, копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Бонтлаб Василя Васильовича та копію платіжного доручення № 707 від 22.01.2013, по якому ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" перерахувало на рахунок ФОП Бонтлаб В.В. кошти в сумі 900 грн. Тобто, договір про надання адвокатських (правових) послуг від 21.01.2013 укладений не із адвокатом, а із фізичною особою-підприємцем і приєднання копії посвідчення адвоката Бонтлаб В.В. сторони не змінює, тим більше, що адвокат Бонтлаб В.В. не був присутній у жодному із судових засідань та не надавав суду оригінал посвідчення для огляду.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського товариства "ВЕСЕЛИЙ ХУТІР" (19923, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Веселий Хутір, вул. Радгоспна, 13, ідентифікаційний код 32402645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, ідентифікаційний код 35076670) 36 269 грн. 13 коп. (тридцять шість тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень 13 копійок) 30 % річних, 663 грн. 24 коп. (шістсот шістдесят три гривні 24 копійки) інфляційних втрат, 15 102 грн. 19 коп. (п'ятнадцять тисяч сто дві гривні 19 копійок) пені, 1 617 грн. 27 коп. (одну тисячу шістсот сімнадцять гривень 27 копійок) судового збору.

У решті позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, ідентифікаційний код 35076670) із спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 9 грн. 50 коп. (дев'ять гривень 50 копійок), сплачений по платіжному дорученню № 702 від 22.01.2013.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.04.2013

Суддя А.Д.Пащенко