Рішення № 30301543, 28.03.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Справа № 925/118/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: не з’явився, відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Уманьгаз"

про стягнення 75 032 грн. 23 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 75032 грн. 23 коп., зокрема 18 287 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 10 574 грн. 36 коп. три проценти річних, 46 170 грн. 58 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до укладеного між сторонами договору № 14/2144/11 від 30.09.2011 купівлі - продажу природного газу.

У письмових запереченнях проти позовної заяви (а.с. 51) відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що нарахування пені здійснено позивачем безпідставно з огляду на період її нарахування, нарахування інфляційних втрат є невірним, а отже незаконним, борг виник не з вини ПАТ "Уманьгаз", а у зв’язку з тим, що кошти поступали несвоєчасно від споживачів - бюджетних організацій.

У судове засідання 28 березня 2013 року представники позивача та відповідача не з’явилися. Відповідач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства з урахуванням попередньо наданих заперечень. Представник позивача надіслав до суду клопотання від 25.03.2013 про відкладення розгляду справи на інший день у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання через складні погодні умови.

Розглянувши клопотання сторін, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, виходячи з того, що встановлений статтею 69 ГПК України 2 - місячний строк розгляду спору закінчився, сторони не заявляли клопотання про його продовження, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами, виходячи із того, що згідно частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами, неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.

Між публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець за договором, позивач у справі) та публічним акціонерним товариством "Уманьгаз" (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір на купівлю - продаж природного газу № 14/2144/11 від 30.09.2011 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах цього Договору.

Згідно пункту 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 8390,000 тис.куб.м. відповідно до графіка, вказаного в цьому пункті Договору.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3 023,50 грн., крім того, ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 628,20 грн.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

У пункті 7.2 Договору сторони визначили, що за невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Додатковими угодами № 1 від 30.09..2011 року, № 2 від 30.12.2011 року, сторонами внесені зміни до умов Договору зокрема щодо ціни газу.

На виконання Договору та додаткових угод до нього, протягом жовтня 2011 року - лютого 2012 року позивач передав відповідачу природний газ в обсязі на загальну суму 17 704 804 грн. 92 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011 на суму 1 226 099,46 грн., від 30.11.2011 на суму 3 100 264,52 грн., від 31.12.2011 на суму 3 868 125,97 грн., від 31.01.2012 на суму 4 276 147,40 грн., від 29.02.2012 на суму 5 234 167,57 грн. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками, належним чином засвідчені їх копії містяться в матеріалах справи.

Відповідач повністю оплатив вказану суму коштів за отриманий в цей період природний газ, однак, кошти відповідачем сплачені із порушеннями строків їх сплати, в зв’язку з чим позивач пред’явив до стягнення з відповідача пеню, три проценти річних та індекс інфляції за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на наступне.

Договір на купівлю - продаж природного газу № 14/2144/11 від 30.09.2011 підписаний повноважними представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, він містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем підтверджено, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав природний газ на загальну суму 17 704 804 грн. 92 коп., про що сторони підписали акти приймання-передачі природного газу від 30.10.2011, 30.11.2011, 31.12.2011, 31.01.2012, 29.02.2012, і вказана сума була перерахована відповідачем на рахунок позивача повністю.

Однак, із розрахунку позивача (а. с. 8-11) вбачається, що не всі суми були перераховані із дотриманням строків, встановлених Договором. Зокрема,

- за жовтень 2011 року кошти повинні бути перераховані до 10.11.2011, однак, кошти сплачені відповідачем повністю до 29.11.2011;

- за листопад 2011 року при строку сплати коштів до 10.12.2011 фактично кошти перераховані в повній суми до 26.12.2011;

- за грудень 2011 року при строку сплати коштів до 10.01.2012 фактично кошти перераховані в повній суми до 01.02.2012;

- за січень 2012 року при строку сплати коштів до 10.02.2012 фактично кошти перераховані в повній суми до 29.02.2012;

за лютий 2012 року при строку сплати коштів до 10.03.2012 фактично кошти перераховані в повній суми до 30.03.2012.

Договір на купівлю - продаж природного газу № 14/2144/11 від 30.09.2011 за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 та 6.2. Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пеня в сумі 46 170 грн. 58 коп. нарахована позивачем окремо по кожному акту, в розмірі, встановленому за згодою сторін, на кожну із прострочених сум та за періоди, коли фактично існувала заборгованість. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він виконаний вірно. Зазначене в пункті 7.2 Договору положення про те, що неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, судом не застосовується з огляду на те, що вказане положення суперечить вимогам частини 6 статті 232 ГК України, частини 2 статті 260, статті 261 ЦК України, оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Таку правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України від 04.12.2012 № 17/034-11, від 11.12.2012 № 10/065-11, від 11.12.2012 № 15/065-11.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасному виконанні умов договору суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. В статті 617 Цивільного кодексу України вказано, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічна норма виписана і в Господарському кодексі України, в частині 2 статті 218 якого встановлено, що суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 46 170 грн. 58 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню, виходячи із такого.

В статті 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три проценти річних застосовуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки.

Розрахунок трьох процентів річних позивачем виконаний вірно, відповідачем не спростований, всі сплачені відповідачем суми у розрахунку враховані, тому вимога позивача про стягнення трьох процентів річних підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі 10 574 грн. 36 коп.

Розрахунок інфляційних втрат в сумі 18 287 грн. 29 коп. виконаний позивачем також окремо по кожному акту приймання-передачі природного газу із врахуванням здійснених відповідачем оплат. Відповідачем заперечується виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат, однак, він не надав свій контррозрахунок цих сум, а його необґрунтовані доводи про те, що розрахунок інфляційних втрат невірний, отже незаконний, є безпідставними та необґрунтованими. Проаналізувавши розрахунки позивача, проплачені суми відповідачем та їх дати, суд приходить до висновку, що розрахунок інфляційних втрат позивачем виконано вірно.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення у заявленій сумі.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Уманьгаз" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 19, ідентифікаційний код 03361419) на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 18 287 грн. 29 коп. (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят сім гривень 29 копійок) інфляційних втрат, 10 574 грн. 36 коп. (десять тисяч п’ятсот сімдесят чотири гривні 36 копійок) три проценти річних, 46 170 грн. 58 коп. (сорок шість тисяч сто сімдесят гривень 58 копійок) пені, 1 720 грн. 50 коп. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.04.2013

Суддя А.Д. Пащенко