Постанова № 30301443, 26.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р.Справа № 5017/2891/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Філінюка І.Г., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 1022 від 28.12.2012р.)

при секретарі: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Залеська Ю.С., довіреність № 5 від 02.01.2013р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 3356 від 01.11.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2012р.

по справі № 5017/2891/2012

за позовом Комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 15 178,65 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 05.03.2013р. оголошувалась перерва до 26.03.2013р.

Встановила:

У жовтні 2012р. Комунальне підприємство „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 15 178,65грн., з яких: 14 989,85грн. - заборгованість за поставлену теплову енергію, 188, 80грн. - сума втрат від інфляції, судовий збір у сумі 1 609,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, сторона посилається на приписи ст.ст.509, 525,526,625 ЦК України, ст.19, 25 Закону України „Про теплопостачання", ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", п. 23 Правил користування тепловою енергією, п.п. 12, 18 Правил надання послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Кабінетом міністрів України № 630 від 21.07.2005р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. (суддя Невінгловська Ю.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" 14 989,85грн. боргу за поставлену теплову енергію та 1 590,18грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач залишивши без відповіді пропозицію позивача, як постачальника теплової енергії, про укладення договору енергопостачання, засобами для одержання теплової енергії, споживав теплову енергію, що постачалась позивачем, у зв'язку з чим, зобов'язання по сплаті вартості отриманої теплової енергії в сумі 14 989,85 грн. підлягає задоволенню. Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 188,80 грн., посилаючись на п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Кабінетом міністрів України № 630 від 21.07.2005р.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Одеської області та постановити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що договір між сторонами не укладався, а факт постачання теплової енергії не є доказом її споживання, так як відповідач не одноразово інформував і запрошував з березня 2010р. уповноважених представників позивача для фіксації відключення від міської мережі теплопостачання.

Також, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про споживання енергії.

Відзив до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Законом України „Про теплопостачання" визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулюються відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір на поставку теплової енергії стосовно нежитлових підвальних приміщень загальною площею 110,0 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, з якого б вбачався обов'язок відповідача сплачувати позивачу кошти за послуги з теплопостачання, між сторонами н е у к л а д а в с я.

Адже, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено вчинення ним дій щодо підготовки проекту договору на постачання теплової енергії та направлення його на підписання споживачу, як і не доведено ухилення останнього від укладення такого договору в спірний період.

Суд першої інстанції зазначає, що позивачем було надіслано пропозицію про укладення договору на постачання теплової енергії. Між тим, в матеріалах справи докази про отримання або вручення під підпис відповідачем проекту вказаного договору відсутні.

Апеляційна інстанція вважає, що в основу оскаржуваного рішення помилково покладений висновок суду про існування між сторонами фактичних (позадоговірних) правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг (послуг з теплопостачання) та обумовлене цим виникнення у відповідача, як споживача цих послуг, обов'язку їх сплачувати.

Частиною 2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2-5 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п.п.1,5 ч.3 ст.20 та п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст.ст.11,509 ЦК України та ч.1 ст.19, п.п.1,5 ч.3 ст.20, п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору.

Враховуючи наведене та встановлені обставини у справі, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволенні позову, оскільки, враховуючи, що між сторонами спору відповідний договір на теплопостачання, який би відповідав вимогам чинного законодавства та містив усі істотні умови, не укладався, у відповідача не виникло зобов'язання по оплаті таких послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України № 54/105 від 08.05.2012р., № 5021/451/12 від 18.10.2012 р.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду в частині стягнення сум підлягає скасуванню, апеляційна скарга - задоволенню.

При прийнятті нового рішення судова колегія на підставі вищезазначеного відмовляє у задоволенні позову у цієї частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сума судового збору за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 99,101, 103 п.2, 104 п.3, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. по справі № 5017/2891/2012 частково скасувати в частині стягнення заборгованості, в решті - рішення залишити без змін.

Прийняти нове рішення, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції :

"У задоволенні позовних вимог відмовити повністю."

Стягнути з Комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а, Р/р 26009300170168 філія Одеське ОУ АТ „Ощадбанк", МФО 328845, Код ЄДРПОУ 05514413) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (68600, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 860 (вісімсот шістдесят) гривень 25 копійок.

Господарському суду Одеської області доручити видати наказ.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 01.04.2013р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя І.Г. Філінюк

Суддя А.І. Ярош