Постанова № 30301053, 29.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.03.2013 р. справа №29/5014/2462/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М.за участю представників сторін: від позивача за первісним позовом: від відповідача за первісним позовом: від третіх осіб:Чех С.М. - за дов., не з'явився, не з'явилися, розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Краснодон Луганської області на рішення господарського судуЛуганської областівід11.12.2012р.у справі№29/5014/2462/2012 (суддя Якушенко Р.Є.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" м.Луганськ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Краснодон Луганської області про та за зустрічним позовом до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом про стягнення 63780грн.00коп. фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Краснодон Луганської області товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" м.Луганськ 1) публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" м.Київ в особі Луганської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" м.Луганськ; 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" м.Луганськ визнання недійсним договору суборенди

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.12.2012р. по справі №29/5014/2462/2012 первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" м.Луганськ (далі - ТОВ «ТК «Содружество») задоволено та стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Краснодон Луганської області (далі - ФОП ОСОБА_5) заборгованість з орендної плати за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 за період серпень -жовтень 2012 року в сумі 63 780 грн. 00 коп., витрати з оплати судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп. В задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_5 відмовлено з підстав недоведеності.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ФОП ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, а в первісному позові відмовити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

Зокрема апелянт заперечує проти задоволення первісного позову з тих підстав, що він як суборендар не мав можливості використовувати суборендоване приміщення за призначенням через відключення позивачем енергопостачання до вказаного об'єкту, що звільняє його від виконання зобов'язань зі здійснення орендних платежів відповідно до ч.4 ст.762 ЦК України.

Натомість заявник наполягає на визнанні недійсним договору суборенди, що є предметом зустрічного позову, з посиланням на ст.229, 230 ЦК України та ч.3 статті 12 Закону України "Про іпотеку".

У відзиві на апеляційну скаргу від 11.02.2013 року представник позивача за первісним позовом просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд справи апеляційним судом неодноразово відкладався у зв'язку з необхідністю витребування від сторін та третіх осіб документів по справі (т.2: а.с.70-71, 74-75).

В судових засіданнях 13.02.2013 року та 13.03.2013 року представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

Треті особи наданим законом правом щодо участі в судовому засіданні не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не надали, вимог апеляційного суду в частині надання додаткових документів не виконали.

Представник відповідача до судового засідання 27.03.2013 року не з'явився, однак надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в підтвердження факту відключення енергопостачання на об'єкт суборенди (копії запиту від 15.02.2013 року до УДСО при ГУМВС України в Луганській області, відповіді №479 від 19.02.2013 року, договору на охорону об'єкту №18-А/598 від 26.03.2012 року), яке судовою колегією задовольняється відповідно до приписів ст.101 ГПК України.

В судовому засіданні 27.03.2013 року представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додатку до відзиву на апеляційну скаргу (прибуткові касові ордери тощо), оригінали листів: УДСО ГУМВС України в Луганській області №572 від 15.03.2013 року, ТОВ «Технонорма» №15/13 від 25.03.2013 року, копію акту звірення взаєморозрахунків від 31.12.2012 року. Вказане клопотання судова колегія задовольняє частково, оскільки наданий представником акт звірення взаєморозрахунків від 31.12.2012 року не відповідає приписам ст.36 Господарського кодексу, оскільки не є належним чином завіреним документом, а решту документів колегія суддів долучає до матеріалів справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.11.2011р. між позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом, та ТОВ "ТФ "Сота" укладено договір № 1/11 на оренду нежитлового приміщення, відповідно до умов пунктів 1-4 якого ТОВ "ТФ "Сота" як Орендодавець передає, а ТОВ "ТК "Содружество" як Орендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (об'єкт оренди), розташований за адресою: АДРЕСА_1, площею 1063 м2, строком користування до 15.11.2012р.

Об'єкт оренди є власністю Орендодавця на підставі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна серія САВ № 895497, виданого 11.04.2008р. Управлінням комунальним майном Луганської міської ради (пункт 4 цього договору).

За умовами пункту 2 розділу "Умови передачі та повернення орендованого приміщення" цього договору Орендар, позивач у даній справі за первісним позовом, має право передавати приміщення в подальше користування (суборенду) без отримання письмової згоди Орендодавця (а.с.42,43).

За актом приймання-передачі від 01.03.2012р. Орендодавець передав Орендарю об'єкт оренди (зворот а.с.43).

Також з матеріалів справи вбачається, що 01.03.2012р. між ТОВ "ТК "Содружество" як Орендарем, позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом, та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 як Суборендарем, відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом, був укладений договір суборенди нерухомого майна б/н (а.с.7-9), відповідно до пункту 1.1 цього договору Орендар передав, а Суборендар прийняв у тимчасове платне користування (далі - оренда) частину приміщення, загальною площею 1063 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі -Об'єкт оренди) на умовах визначених цим договором. Всі площини вказуються в Додатку № 1 до даного Договору із зазначенням місця їх розташування.

Власником Об'єкту оренди є Орендодавець (Договір оренди нежитлового приміщення № 1/11 від 07.11.2011р.), Суборендар тимчасово користується Об'єктом оренди протягом строку, обумовленим цим Договором (пункт 1.2 договору).

За умовами пункту 1.3 договору, строк користування Суборендарем Об'єктом оренди відповідно до договору - з 05.03.2012р. по 31.10.2012р. включно.

Згідно пункту 1.4 договору, Об'єкт оренди передається Орендарем Суборендарю на підставі Акту прийому -передачі 05.03.2012р. В акті прийому -передачі сторони фіксують стан будівлі, в який знаходиться Об'єкт оренди.

Відповідно до пункту 2.2 договору орендна плата за використання Об'єкту оренди починає нараховуватися через 20 днів з моменту підписання обома сторонами акта прийому -передачі Об'єкта оренди.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що щомісячна орендна плата встановлюється в розмірі 21 260,00 грн. (з ПДВ); з розрахунку за 1 м2 площі Об'єкту оренди - 20,00 грн. (з ПДВ) на місяць.

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що авансовий внесок в розмірі 40 000,00 грн., який Суборендар сплатив Орендарю в листопаді 2011 року буде зарахованим в рахунок орендної плати за перший та другий місяці оренди.

Відповідно до пункту 2.5 договору, до наставання 20-го числа кожного поточного календарного місяця оренди Орендар виставляє суборендарю рахунок за оренду приміщення за поточний календарний місяць. Суборендар має сплатити орендну плату протягом 3-х днів від дати отримання рахунку від Орендаря, але у будь -якому разі не пізніше 25 числа поточного місяця.

12.03.2012р. між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 1 до договору суборенди нерухомого майна від 01.03.2012р., якою пункт 1.4 договору викладено в наступній редакції:

"Об'єкт оренди передається Орендарем Суборендарю на підставі Акту прийому -передачі 12.03.2012р."(а.с.10).

Позивач за первісним позовом передав орендоване майно відповідачу за первісним позовом за актом прийому - передачі від 12.03.2012р. (а.с.11).

Починаючи з серпня по жовтень 2012 року відповідач за первісним позовом не вносив орендну плату, у зв'язку з чим за ним обліковується борг у сумі 63 780 грн. 00 коп., що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з первісним позовом.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач звернув увагу на те, що 14.09.2012 позивач за первісним позовом припинив енергопостачання на об'єкт оренди, не зважаючи на наявність своєчасних оплат по цих витратах відповідно до підпункту 2.6 договору суборенди, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що позбавило його можливості використовувати орендоване приміщення за його призначенням згідно пункту 1.6 договору суборенди від 01.03.2012р. -для розміщення магазину будівельних матеріалів, товарів промислової та господарської діяльності.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом звернувся з зустрічними позовними вимогами про визнання недійсним договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012р. та стягнення з ТОВ "ТК "Содружество" орендних платежів в сумі 85 040 грн. 00 коп. за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012, нормативно обґрунтовуючи їх посиланням на норми статей 11, 203, 215, 216, 761, 769 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статей 1, 9, 12 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, позивач за зустрічним позовом вважає, що договір суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012р. укладений під впливом обману, оскільки ТОВ "ТК "Содружество" замовчувало обставини, що могли перешкодити вчиненню правочину, а саме: не повідомило позивача за зустрічним позовом про те, що об'єкт оренди знаходиться в іпотеці у ПАТ "Банк "Київська Русь". Вимоги в частині повернення орендної плати мотивовані заявником тим, що він не використовував орендоване приміщення у період з 14.09.2012р. по 30.12.2012р. внаслідок відключення позивачем за первісним позовом енергопостачання.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України, на яку як на підставу своїх вимог посилався позивач за зустрічним позовом встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

В порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів в підтвердження наявності умислу в діях відповідача за зустрічним позовом та самого факту обману, як і доказів, які б підтверджували те, що ФОП ОСОБА_5 не мала можливості використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням, у зв'язку з тим, що об'єкт оренди знаходився в іпотеці у ПАТ "Банк "Київська Русь", який став його власником після укладення спірного договору.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Луганської області від 22.12.2011р. у справі № 14/184пн/2011, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "ТФ "Сота", визнано за ПАТ "Банк "Київська Русь"(м. Київ, вул. Хорива, буд.11-А, код за ЄДРПОУ 24214088) право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: магазину (літ. А1) площею 6044,20 м2, замощення (літ. 1).

Отже, на дату укладення 07.11.2011р. договору № 1/11 на оренду нежитлового приміщення між ТОВ "ТФ "Сота" та ТОВ "ТК "Содружество", а також на дату укладення договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 власником предмету оренди було ТОВ "ТФ "Сота" згідно свідоцтва на право власності серія САВ № 895497 від 11.04.2008р., яке цілком правомірно, як того вимагає стаття 761 ЦК України, передало в оренду частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та надало згоду ТОВ "ТК "Содружество", позивачу за первісним позовом, передавати його в подальшому користування (суборенду).

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ТФ "Сота"та ПАТ "Банк "Київська Русь" 26.10.2007р. укладено договір іпотеки, за яким предметом іпотеки є: нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, частина якого є предметом спірного договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012р.

Частиною 3 статті 12 Закону України встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача за зустрічним позовом про його неповідомлення щодо наявності згоди іпотекодержателя -ПАТ "Банк "Київська Русь" на передачу об'єкту в оренду з правом укладання договорів суборенди і відсутність додатку до договору суборенди про наявність такої згоди, з чим погоджується колегія суддів, оскільки з матеріалів справи вбачається надання такої згоди ПАТ "Банк "Київська Русь" (лист № 84-1347 від 19.11.2012р.: а.с.89), а відсутність додатку до спірного договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012р. про наявність згоди іпотекодержателя не може бути підставою для визнання договору суборенди недійсним.

Відмовляючи в задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення отриманих за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012р. орендних платежів в сумі 85 040 грн. 00 коп., суд першої інстанції виходив з недоведеності факту неможливості користування об'єктом суборенди з вини орендаря, через відключення енергопостачання, протягом періоду, за який ним внесені орендні платежі в заявленій сумі 85 040 грн. 00 коп.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову ФОП ОСОБА_5

Задовольняючи первісний позов ТОВ "ТК "Содружество" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012р. за період серпень -жовтень 2012 року в сумі 63 780 грн. 00 коп., суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Положеннями статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що позивач за первісним позовом як Орендар за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012р. виконав свої зобов'язання у повному обсязі, передавши 12.03.2012р. ФОП ОСОБА_5 як Суборендарю в платне користування об'єкт суборенди -нежитлове приміщення площею 1063,0 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, відповідач за первісним позовом не виконав зобов'язання по внесенню орендної плати в сумі 63 780 грн. 00 коп. за період серпень -жовтень 2012 року.

Частиною 6 статті 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Матеріали справи свідчать, що строк дії договору суборенди закінчився 31.10.2012.

Доводи відповідача за первісним позовом про неможливість використання орендованого приміщення за призначенням з 14.09.2012 Орендар через припинення електропостачання на об'єкт суборенди вірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки відповідачем за первісним позовом всупереч ст.ст.33,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити факт відключення електропостачання на об'єкті суборенди. Так, жодних актів на відключення електропостачання, складених сторонами за договором суборенди чи Постачальником електроенергії суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано.

Натомість, позивач за первісним позовом надав докази, які спростовують доводи відповідача за первісним позовом щодо відключення енергопостачання та невикористання орендованого приміщення з 14.09.2012 року, зокрема:

- прибуткові касові ордери в підтвердження здійсненних ФОП ОСОБА_5 оплат витрат з водопостачання та енергопостачання за період жовтень-листопад 2012 року (а.с.46,47,т.1);

- лист ТОВ «Технонорма» №15/3 від 25.03.2013 року, зміст якого свідчить про відсутність збоїв в роботі пожежної автоматики, обслуговування яких здійснюється на виконання договору №040412-1 від 04.04.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Технонорма»;

- листи ФОП ОСОБА_5 з повідомленням щодо встановлення певних лімітів споживання електроенергії на об'єкт оренди на вересень, жовтень 2012 року.

З огляду на те, що вищезазначені факти порушення умов договору суборенди відповідачем за первісним позовом не спростовано та суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором щодо сплати заборгованості у повному обсязі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 63 780 грн.00 коп.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2012р. по справі №29/5014/2462/2012 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Краснодон Луганської області - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 8 прим.

1. позивачу

2.відповідачу

3,4. третій особі-1

5. третій особі-2 .6. у справу

7. апеляційному суду

8. ГСЛО