Рішення № 30301015, 28.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2013 р. Справа № 917/282/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз", пров. Героїв Бресту, буд. 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

про стягнення 2391,66 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Єфременко О. О. (за дов. № 14-3 від 08.09.2013р.);

від відповідача: Сиротенко В. В. (за дов. № 14-3 від 08.09.2013р.).

Розглядається позовна заява про стягнення 2391,66 грн., у тому числі 1592,71 грн. - пені, 489,45 грн. - інфляційних, 309,50 грн. - 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату природного газу, поставленого згідно договору купівлі-продажу природного газу № 2325-21 від 30.09.2011р.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що у позивача існує зустрічна заборгованість за договором № 14/3414/12 від 05.06.2012р. на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами); наявність значної за розміром зустрічної заборгованості позивача призвело до нестачі коштів та несвоєчасного здійснення розрахунків за поставлений природний газ; прострочення виконання зобов'язання не настало, так як існувало прострочення кредитора; зазначене також є підставою для зменшення розміру санкцій чи звільнення від них на підставі ст. 219 ГК України; позивачем при обчисленні санкцій не взято до уваги, що останнім днем платежу є 10 число наступного місяця, прострочення виникло з 11 числа, а в березні 2012р. останній день сплати припав на вихідний день.

Відповідач надав також заяву про застосування позовної давності (а.с.49).

В судовому засіданні 28.03.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз Україні (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Кременчукгаз" (відповідачем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2325-21 від 30 вересня 2011 року (далі - Договір; а.с. 9-13).

Відповідно до п.1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 11.10.2011р.) позивач як постачальник зобов'язався передати покупцеві (відповідачу) IV у кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору (а.с.14).

За п. 1.2 Договору газ використовуюється покупцем виключно для подальшої реалізації релігійні організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Додатковою угодою № 3 від 31.01.2012р. сторони внесли зміни до Договору в частині встановлення ціни газу з 01.01.2012р. (а.с.15).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 20 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 291,000 тис. куб. м.

На виконання Договору позивач поставив протягом жовтня 2011р. - лютого 2012 р., а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 239395,99 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011р. на суму 5 761,13 грн., від 30.11.2011р. суму 38 266,20 грн., від 31.12.2011р. на суму 51 618,78 грн., від 31.01.2012 на суму 50 799,08 грн., від 29.02.2012р. на суму 92 950,80 грн. (а.с.16-20).

Пунктом 6.1 та 6.2. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покут виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця постає Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати природного газу виконав повністю, сплативши 239 395,99 грн. Але при цьому відповідач порушив строки оплати, встановлені пунктами 6.1 та 6.2. Договору. Зазначене підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях (а.с.21, 22). Суми та дати здійснення проплат за природний газ також співпадають за даними розрахунку відповідача (а.с.55).

Згідно з п.7.2 Договору у разі невиконання умов пунктів 6.1. та 6.2 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

За прострочення оплати природного газу позивач нарахував відповідачу до сплати 1592,71 грн. - пені та 309,50 грн. - 3% річних, 489,45 грн. - інфляційних (за періоди 10.11.2011р. - 06.12.2011р., 10.01.2012р. - 29.01.2012р., 10.02.2012р. - 27.02.2012р., 10.03.2012р. - 27.03-2012р.).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відмові, до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Така ж правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 04.12.2012р. справа № 17/034-11 за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КП "Фастівтепломережа" про стягнення коштів, а також у постановах Верховного суду України від 11.12.2012 № 10/065-11, від 11.12.2012 №15/046-11, прийнятих на підставі п.1 ч.1 ст. 111-16 ГПК України за результатом перегляду судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Зазначена правова позиція також доведена й Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 22.01.2013 № 01-06/85/2013.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що положення пункту 7.2 Договору, якими передбачено, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, суперечать вимогам статей 260, 261 ЦК України та положенням частини шостої статті 232 ГК України. Отже, вказане положення Договору слід визнати недійним як таке, що суперечить законодавству, на підставі п.1 ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

В п. 6.1 та п. 6.2. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця постає Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного місяцем поставки газу.

Зі змісту зазначеного пункту договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позовна заява подана позивачем до суду 08.02.2013р. (згідно поштового штемпелю на конверті - а.с.43), закінчився річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахованих до 08.02.2012р., а саме пені за зобов'язаннями жовтня 2011р. та грудня 2011р. на суму 503,27 грн.

Враховуючи положення ч.4 ст. 267 ЦК України та заяву відповідача про застосування позовної давності (а.с.49), у позові в частині стягнення 503,27 грн. пені слід відмовити.

Позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої за прострочення зобов'язань за 10.02.2012р.-22.03.2012р. та 10.03.2012р.-27.03.2012р. на суму 1089,45 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження позивача про невірність розрахунку санкцій з огляду на те, що прострочення платежу починається лише 11 числа місяця, судом відхиляється, оскільки за умовами п.6.2 Договору остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки. Отже, кінцевою датою виконання зобов'язання з оплати є 9 число, а прострочення зобов'язання починається з 10 числа. З цих же підстав відхиляється посилання відповідача на припадання останнього дня строку платежу за лютий 2012р. на вихідний день, оскільки 09.03.2012р. є п'ятницею.

З огляду на незначний розмір заявленої до стягнення суми пені клопотання відповідача про зменшення пені на підставі ст.219 ГК України судом відхиляється.

Господарський суд також визнає необґрунтованими твердження відповідача про те, що прострочення виконання зобов'язання не настало, так як існувало прострочення позивача перед ним за іншим договором (договором на розподіл природного газу від 05.06.2012р. № 14/3414/12), оскільки відповідно до ч.7 ст. 193 ГК України не допускається відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахував встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

На підставі вказаної норми позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 309,50 грн. - 3 % річних та 489,45 грн. інфляційних (правильність розрахунку перевірено судом). Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 82, 83 (п.1), 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Визнати недійсною умову п. 7.2 Договору № 2325-21 від 30.09.2011 р., викладену в останньому реченні цього пункту: "Неустойка нараховується Продавцем протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (пров. Героїв Бресту, буд. 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, ідентифікаційний код 03351734) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 309грн. 50 коп. річних, 489грн. 45 коп. інфляційних, 1089грн. 45 коп. пені, 1359грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 01.04.2013р.

Суддя Безрук Т. М.