Рішення № 30301010, 26.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2013 р. Справа №917/144/13-г

за позовом Вихора Анатолія Віталійовича, вул.Жовтнева, 45,м. Гребінка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехпідприємство", вул. Ульянова, 2, м.Гребінка

про встановлення вартості частини майна та стягнення 186 583,76 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Іванченко Ю.М.

від відповідача: Кіча В.В.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про встановлення вартості частини майна у статутному капіталі ТОВ "Агротехпідприємство" на момент виходу та стягнення на користь позивача 186 583,76 грн (в редакції прохальної частини позовної заяви).

Від позивача на адресу суду надійшла письмова заява про залишення позову без розгляду від 26.03.2013р. у зв"язку з тим, що судова експертиза судом призначена не була, а у позивача відсутні докази обрахування реальної вартості майна товариства на момент його виходу. У судовому засіданні представник позивача підтримує дану позицію та просить суд залишити позов без розгляду. Відповідач проти задоволення даного клопотання заперечує.

Підстави для залишення позову без розгляду передбачені ст.81 ГПК України, їх перелік є вичерпним. Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такої підстави для залишення позову без розгляду, як заява про це позивача; інші підстави для залишення позову без розгляду у даному випадку відсутні. З урахуванням усіх обставин справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача та розглядає справу по суті.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в установленому порядку позивач не вийшов з числа учасників товариства, т.як нотаріально завірена заява позивача про вихід з товариства на адресу підприємства ніколи не надходила; кутовий штамп підприємства на копії заяви не є належним доказом отримання оригіналу заяви про вихід з товариства; відповідач готовий провести розрахунки з позивачем у разі належного оформлення необхідних документів про вихід.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем заявлялося клопотання про призначення по справі експертизи для визначення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів з метою обчислення вартості частини майна, належної до сплати учаснику. При порушенні провадження у справі суд відкладав вирішення даного клопотання, оскільки без встановлення дійсної необхідності у спеціальних знаннях, необхідних для отримання даних, що матимуть доказове значення, призначення експертизи по справі було б передчасним.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі експертизи за мотивами, наведеними у мотивувальній частині рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ТОВ "Агротехпідприємство" зареєстровано як юридична особа 17.05.2006р. Позивач виступив одним із засновників товариства. Загальними зборами засновників товариства 07.07.2006р. було затверджено нову редакцію статуту товариства (протокол №3 загальних зборів засновників) (арк.справи 8-17).

Рішенням загальних зборів учасників від 05.09.2006р. внесено зміни та доповнення до статуту, відповідно до яких статутний капітал товариства збільшився до 525 000,00 грн. та був розподілений між учасниками настуним чином Вихор А.В. - 25% частки (131250,00 грн.), Курбак Ю.О. - 25% частки (131250,00 грн.), Карпенко А.В. - 50% частки (262 500,00 грн.), проведено державну реєстрацію змін до установчих документів (арк.справи 18-21).

Як вказує позивач, у травні 2011 року ним прийнято рішення про вихід зі складу учасників товариства, у зв"язку з чим 19.05.2011р. та 20.06.2011р. ним були подані відповідні звернення до загальних зборів засновників товариства, а 14.09.2011р. подано нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників товариства. При цьому в усіх заявах позивачем повідомлялося про намір передати частку у статутному фонді товариства третій особі - гр.Ватажок М.М. (арк.справи 16-18). Вказані заяви були залишені відповідачем без реагування, у зв"язку з чим 11.10.2012р. позивач звернувся до керівника ТОВ "Агротехпідприємство" з заявою про надання розрахунку належної до виплати частки (заява та докази направлення відповідачу - арк.справи 29-30). У реагування на дане звернення відповідач листом від 26.10.2012р. порекомендував звернутися до загальних зборів товариства для прийняття управлінських рішень з цього приводу (арк.справи 31).

Вважаючи свої корпоративні права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить встановити вартість частини майна у статутному капіталі товариства ТОВ "Аготехпідприємство" на момент його виходу та стягнути з відповідача 186 583,76 грн. вартості належної позивачу частки в майні товариства. При цьому в обґрунтування ціни позову позивач зазначає, що загальна вартість нерухомого майна ТОВ "Агротехпідприємство" станом на 27.07. і 01.08.2006р. згідно витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно становила 746 335,00 грн., тому належна йому частка у майні на той час становила 186 583,75 грн.

Відповідач проти позову заперечує та стверджує, що позивачем у встановленому порядку не подавалася заява про вихід з числа учасників товариства, на даний час позивач є його учасником (що підтверджується, серед іншого, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.02.2013р., арк.справи 45-46), тому звернення до суду з даним позовом є передчасним, оскільки на даний час у товариства не виникло зобов'язань перед позивачем здійснити з останнім відповідні розрахунки.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка з вернулася з позовом, суб"єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з"ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Відповідно до приписів ст. 148 Цивільного кодексу України учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Як роз'яснив Верховний Суд України у постанові №13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Частина 1 статті 147 Цивільного кодексу України визначає порядок переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи, а саме учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Приписи наведеної норми кореспондуються з частинами 1, 2 статті 53 Закону України "Про господарські товариства", де також вказано, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Докази відступлення частки позивачем гр. Ватажок М.М. (про даний намір зазначалося в усіх поданих до товриства заявах) в матеріалах справи відсутні.

Судом оглянуто матеріали реєстраційної справи ТОВ "Агротехпідприємство", які були надані на вимогу суду державним реєстратором, та встановлено, що у реєстраційній справі відсутні будь-які відомості про вихід позивача зі складу учасників товариства чи про вступ до нього гр. Ватажок М.М.

У ч. 3 ст. 29 Закону від 15 травня 2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені ч. 1 цієї статті, додатково подається, зокрема, завірена в установленому порядку або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.

Для виготовлення нотаріально посвідченої копії заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) товариства, яка подається товариством для внесення змін до установчих документів, що пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, необхідний оригінал заяви, справжність підпису фізичної особи на якому засвідчена нотаріусом, або учасник товариства повинен особисто підтвердити, що така заява підписана ним. Наведене вище вказує на необхідність нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід із ТОВ, а подані позивачем заяви у простій письмовій формі є неналежно оформленими та не можуть бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства, проведення відповідних виплат та внесення змін до установчих документів (вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 14 березня 2011 р. у справі №12/198 та є обов'язковою для врахування судом відповідно до ст.82 ГПК України ).

Отже, в розумінні зазначених норм, підставою для виходу з Товариства з обмеженою відповідальністю" є нотаріально посвідчена заява учасника товариства, подана відповідній посадовій особі товариства або за наявності доказів вручення заяви цим особам органами зв'язку.

У той же час, надана позивачем до позову заява від 14.09.2011р. оформлена належним чином з дотриманням нотаріальної форми, проте позивачем не надано суду належних доказів вручення даної заяви відповідачу, як того вимагають приписи чинного законодавства.

Так, оригінал даної заяви був двічі наданий суду для огляду у судовому засіданні, тобто, він знаходиться у позивача. Як вказує представник позивача, на підприємство поштою заява не надсилалася, а нарочно ним було подано нотаріально засвідчену копію даної заяви від 14.09.2011р. У підтвердження викладеного, позивач надає суду не засвідчену ксерокопію заяви від 14.09.2011р., яка у лівому верхньому куті містить кутовий штамп підприємства (з назвою підприємства, банківськими та поштовими реквізитами, вказівкою номеру "6" від "14" 09.2011р.". З даного кутового штампу неможливо встановити, що він підтверджує саме реєстрацію вхідної кореспонденції, відсутні будь-які дані про особу, яка прийняла документ, її підпис, і т.д. Крім того, суд повторно зауважує, що дана заява подана до суду у незасвідченій ксерокопії (і кутовий штамп підприємства проставлений саме на незасвідченій ксерокопії). На думку суду, вказана ксерокопія заяви не є належним доказом (у розумінні приписів ГПК України ) виходу позивача з числа учасників підприємства, так як позивачем не подано доказів вручення її підприємству. Як вказує позивач, жодних інших доказів у підтвердження своїх позовних вимог він надати не може.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається к на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справа, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зміст доказування полягає не тільки у поданні доказів, а і у доведенні їх переконливості перед судом, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем згідно зі ст. 1 ГПК України порушення його корпоративних прав на отримання вартості частки майна ТОВ "Агротехпідприємство", оскільки неналежно оформлені заяви від 19.05.2011р., від 20.06.2011р., від 11.10.2012р. та заява від 14.09.2011р. без належних доказів вручення її відповідачу не можуть свідчити про волевиявлення позивача на вихід зі складу учасників товариства та бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення його з товариства, проведення відповідних виплат.

З огляду на те, що позивачем не подано доказів виходу з числа учасників товариства, його клопотання про призначення експертизи по даній справі для визначення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати учаснику, судом не задовольняється як необґрунтоване, оскільки фактично у суду не виникло необхідності у визначенні вартості частини майна за наведеним вище мотивуванням.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких він наполягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 29.03.2013р.

Суддя О.С. Мацко