Постанова № 30300758, 19.03.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/819/11

Ряд стат. звіту № 8.1.5

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: Подойма Н.М. (довіреність від 20.03.2012 року № 19/10/10-011)

відповідача: Репінець С.З. (керівник підприємства)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Спільного українсько - угорського підприємства "Геліос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про надання дозволу на реалізацію заставленого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 26 березня 2013 року.

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області (далі - позивач, Ужгородська МДПІ), звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.2-4) до Спільного українсько - угорського підприємства "Геліос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач, СП ТОВ "Геліос"), якою просить надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, вказаного в Акті опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/24-007/19110530.

Позовні вимоги обґрунтовує положенням п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, згідно якого органи ДПС мають право на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, оскільки у платника наявний непогашений податковий борг у сумі 132791,18 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити та надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна СП ТОВ "Геліос", вказаного в Акті опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/24-007/19110530.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (заява СП ТОВ "Геліос" від 11.04.2010 року № 326, а.с.21-24 Т.1), згідно якого позов не визнав, та просить відмовити у задоволенні такого, оскільки, свої дії Ужгородська МДПІ обґрунтовує пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 та пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, що діяв на момент виникнення правовідносин, відтак, посилання на п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України є необґрунтованим, оскільки з 01.01.2011 року набрав чинності ПК України, а застосування строків звернення до адміністративного суду, визначених ПК України, можливе лише щодо тих правовідносин, що виникли після набрання чинності ПК України. Отже, позовні вимоги органів ДПС України про стягнення податкового боргу з платників податків повинні пред'являтись протягом шести місяців з дня виникнення права на стягнення податкового боргу. Крім того, безпідставними та помилковими, на думку відповідача, є посилання позивача на пп.8.2.1 п.8.2 ст.8, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" стосовно запису за № 3398404 зареєстрованому у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкову заставу згідно Акту опису від 30.06.2006р., оскільки, рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005р. такі положення Закону визнані неконституційними.

В подальшому, відповідачем подано заперечення на позовну заяву (лист СП ТОВ "Геліос" від 25.05.2011 року № 331, а.с.37-41 Т.1), згідно якого просить визнати протиправними дії Ужгородської МДПІ стосовно не вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна СП ТОВ "Геліос", вид обтяження - податкова застава, згідно запису № 3398404 зареєстрованому в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкову заставу згідно Акту опису від 30.06.2006 року.

07.11.2012 року та 07.02.2013 року відповідачем до суду подано доповнення до заперечення (лист СП ТОВ "Геліос" від 05.11.2012р. № 358, а.с.88-91 Т.1 та лист від 04.02.2013р. № 373, а.с.136-138 Т.1), в яких вказано, що матеріали справи не містять доказів дотримання податковим органом вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема, щодо надіслання СП ТОВ "Геліос" податкових вимог за 2008, 2009, 2010 та 2011 роки, після вчинення яких виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу. Фактом протиправної бездіяльності Ужгородської МДПІ є надання до суду податкових вимог № 1/105 від 20.11.2001р. та № 2-346 від 13.02.2002р., які, згідно рішення Ужгородської МДПІ від 09.10.2002 року вважаються недійсними. До того ж, відповідно до пп. "в" пп. 18.2.1 п.18.2 ст.18 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг СП ТОВ "Геліос" станом на 13.02.2002 року підлягає списанню.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданих письмових запереченнях та доповненнях проти позову, просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, довідкою Ужгородської МДПІ від 09.03.2011 року № 1163/10/24-018 (а.с.6 Т.1) про заборгованість з податків і зборів у СП ТОВ "Геліос" наявний податковий борг у розмірі 132791,18 грн., в т.ч. пеня 13045,26 грн. Ужгородською МДПІ на підставі пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на адресу відповідача направлено податкові вимоги № 1/105 від 20.11.2001р. (вручена 15.12.2001р.) та № 2/346 від 13.02.2002р. (розміщено 18.04.2002р.), які не погашені відповідачем в повному обсязі. Згідно п.8.1 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Відтак, податковим керуючим Ужгородської МДПІ проведено опис активів СП ТОВ "Геліос", на які поширюється право податкової застави та знаходяться за адресою м. Чоп, промислова зона. За результатами проведеного опису було складено Акт від 30.06.2006 року № 4/24-007/19110530 та зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкову заставу за № 3398404.

Ужгородська МДПІ звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою, якою просить надати дозвіл Ужгородській МДПІ на погашення суми податкового боргу за рахунок майна СП ТОВ "Геліос" вказаного в Акті опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/24-007/19110530.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VI (діючий та в редакції станом на час звернення до суду, далі - ПК України), ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.3 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Таким чином, погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків здійснюється виключно при неможливості погашення боргу за рахунок наявних у платника грошових коштів, після здійснення передбачених Кодексом заходів для цього (при цьому, ст. 95 ПК України встановлено можливість погашення податкового боргу як коштами у банках, що обслуговують платника, так і за рахунок наявної у нього готівки) та доказів виконання вимог ст. 95 ПК України позивачем не надано.

При цьому суд констатує, що Ужгородською МДПІ взагалі не доведено суму податкового боргу, на погашення якого просить надати дозвіл на реалізацію заставленого майна, оскільки дані Ужгородської МДПІ стосовно суми боргу є суперечливими (згідно довідки Ужгородської МДПІ від 09.03.2011 року за № 1163/10/24-018 (а.с.6 Т.1) станом на 09.03.2011 року борг становить 132791,18 грн., згідно довідки Ужгородської МДПІ від 21.01.2013 року за № 210/10/19-005 (а.с.117-118 Т.2) станом на 21.01.2013 року борг становить 251949,44 грн.), тобто, суми боргу визначено на підставі не підтверджених матеріалами справи доказами, зокрема, податковий боргу визначено без врахування переривання податкового боргу, до податкового боргу включено суми, що не підлягають стягненню (в зв'язку з пропуском строку позовної давності), включено суми неузгоджених зобов'язань (які в подальшому скасовані судовими рішеннями), в зв'язку з чим Ужгородською МДПІ не підтверджено та матеріалами справи не доведено наявної суми податкового боргу ТОВ "Геліос".

Згідно позовної заяви, Ужгородська МДПІ просить надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, вказаного в Акті опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/24-007/19110530, про що суд констатує наступне:

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (втратив чинність з 01.01.2011 року, діючий та в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 2181), з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Пунктом 1.17 ст. 1 цього Закону визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Зміст і процедуру застосування податкової застави визначено ст. 8 Закону № 2181.

Наказом ДПА України від 28 вересня 2001 року за № 338 затверджено Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби (зареєстрований в Мінюсті України 03.10.2001 року за № 857/6048, втратив чинність згідно наказу ДПА України від 24.12.2010 року за № 1043, діючий та в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), та згідно п. 1.3 Порядку, податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк, що виникає на підставі Закону.

Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що за умови строку дії податкової застави більш як десять календарних днів орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав нерухомого майна відповідно до вимог пункту 8.3 статті 8 Закону.

На виконання вимог ст. 8 Закону 2181, податкова застава, згідно акту опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/27-007/19110530 (а.с.10 Т.1) 30.06.2006 року зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстраційний № 3398404, а.с.13 Т.1), згідно якого - об'єктом обтяження є активи згідно акту опису 30.06.2006 року № 4/27-007/19110530.

Підпунктом "г" п.6.1 Порядку передбачено, що активи платника податку звільняються з податкової застави з дня закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу (які, згідно положень Закону 2181, становлять 1095 днів).

Враховуючи виникнення податкового боргу станом до 30.06.2006 року - строк позовної давності для стягнення податкового боргу та термін дії застави не може становити більш ніж три роки та закінчуватись пізніше, ніж 29 червня 2011 року (та саме такий термін дії обтяження (29.06.2011 року) зазначений у Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна).

Виходячи з наведеного, з 30 червня 2011 року закінчився термін дії податкової застави, яка визначена актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/27-007/19110530.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача щодо права податкової застави на підставі акту опису активів від 6 грудня 2010 року (а.с.11 Т.1), оскільки відсутні докази та такі відповідачем не надані про реєстрацію податкової застави за актом опису від 06.12.2010 року в державних реєстрах застав нерухомого майна, чим порушено вимоги п. 8.3 ст. 8 Закону 2181 та п.3.1 Порядку. Крім того, предметом позову є надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у заставі, саме за актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.06.2006 року № 4/27-007/19110530, термін дії якого закінчився.

Крім того, згідно пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону 2181, при не сплаті узгодженої суми податкового зобов'язання - податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги (якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом - податкові вимоги направляються на підставі подання цих органів органів), та в матеріалах справи наявними є копії корінці першої (№ 1/160 від 24.06.2008 року) та другої (№ 2/346 від 25.11.2009 року) податкових вимог, направлених Ужгородською МДПІ.

При цьому, згідно наявної в матеріалах справи копії зворотної сторони повідомлення про отримання рекомендованого поштового відправлення, перша податкова вимога направлена за адресою: м. ЧОП, вул. Берег, 2, хоча юридична адреса відповідача станом на час відправлення вимоги була: м. Чоп, вул. Мукачівське шосе, 2 (що підтверджується рішенням Чопської міської ради від 25.06.1999 року за № 48 (а.с.45 Т.2) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці (а.с.5 Т.1), відтак, податкова вимога на адресу підприємства не направлена. (в матеріалах справи міститься акт про розміщення вимоги від 13.02.2002 року (друга вимога) на дошці оголошень в зв'язку з незнаходженням фактичного місцезнаходження ТОВ "Геліос", при цьому, даних щодо адреси направлення вимоги суду позивачем не надано).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства щодо захисту інтересів осіб від порушень з боку органів державної влади та з огляду на положення ст. ст. 71, 72 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на позивача. Ужгородською МДПІ не доведено наявності встановлених законом підстав для надання судом дозволу на реалізацію заставленого майна в зв'язку з порушеннями норм податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, таким чином, заявлений позов з наведених в ньому підстав та доказів є передчасним, суперечить встановленим в судовому засіданні обставинам та вимогам закону та в задоволенні його слід відмовити.

Згідно ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок держ. (місцевого) бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Спільного українсько - угорського підприємства "Геліос" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про надання дозволу на реалізацію заставленого майна - відмовити.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті