Ухвала суду № 30298580, 20.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2013 р. м. Київ К-26548/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Хомініч С.В.

представників позивача: Довжика Д.В., Клима В.І.

відповідача: Алексєєнко В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 по справі №15/266 (2-а-10740/08) за позовом Закритого акціонерного товариства «Віллард груп» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Закритого акціонерного товариства «Віллард груп» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0002402309/0 від 31.03.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 451755,00грн., у тому числі 301170,00грн. за основним платежем та 150585,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем рекламні послуги надавались нерезидентам на митний території України, з огляду на те, що за фактичним місцезнаходженням та за своїм характером надані послуги не потребують присутності позивача на території країни-реєстрації замовників послуг.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 вищезазначену постанову скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції при винесенні рішення безпідставно надано перевагу листам ДПА України, які не набули статусу узагальнюючого податкового роз'яснення, оскільки не затверджені наказом.

Не погоджуючись з рішенням апеляційної інстанції, відповідач 02.08.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 01.11.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 6.1 ст. 6, пп. «а»п.6.5 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №724/23-09/30167553 від 20.03.2008, складеного за результатом виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.09.2007, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002402309/0 від 31.03.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 451755,00грн., у тому числі 301170,00грн. за основним платежем та 150585,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями. За результатом адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував зокрема, висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 6.1 ст. 6, п.п. «а» п.6.5 ст. 6 Закону України №168/97-ВР, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 301170,00грн. внаслідок безпідставного не включення до об'єкту оподаткування операцій з надання рекламних послуг для нерезидентів. При цьому податковий орган виходив з того, що позивачем рекламні послуги надавались нерезидентам на митний території України, оскільки за фактичним місцезнаходженням та за своїм характером надані послуги не потребують присутності позивача на території країни-реєстрації замовників послуг.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді ЗАТ «Віллард груп» надавало послуги рекламної агенції нерезидентам згідно укладених договорів: про послуги рекламного агентства від 01.01.2004 з представництвом в Вірменії компанії Morris Management Services B.V.»щодо надання позивачем послуг зі створення рекламних ідей, розробки рекламних планів, кампаній, стратегій, виготовлення реклами, дизайну, художнього оформлення реклами, тощо; про надання рекламних послуг №MAR31/2004 від 15.01.2004 з представництвом в республіці Молдова компанії Morris Management Services B.V.»щодо надання позивачем послуг зі створення рекламних ідей, формулювання рекламних планів, кампаній, стратегій, виготовлення реклами, дизайну, художнього оформлення реклами, тощо; від 18.04.2006 з компанією &Rubicam Advertising»щодо надання позивачем послуг зі створення реклами, розробки та реалізації рекламних кампаній та об'єктів для розміщення в друкованих засобах масової інформації Німеччини; про послуги рекламного агентства від 01.01.2003 з представництвом в Грузії компанії Morris Management Services B.V.»щодо надання позивачем послуг зі створення рекламних ідей, розробки рекламних планів, кампаній, стратегій, виготовлення реклами, дизайну, художнього оформлення реклами, тощо.

За приписами п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.6.1., п.6.2. ст. 6 вказаного Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до загального правила для визначення місця поставки послуг, встановленого п.п. «а»п. 6.5 ст. 6 Закону України №168/97-ВР, місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Виключення з цього правила складають операції з надання послуг особливого виду, для визначення місця поставки яких встановлено окремі правила.

Так, згідно п.п. «д» п.6.5. ст.6 зазначеного Закону місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги, зокрема з надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства).

За результатом розгляду справи було встановлено, що позивач надавав своїм контрагентам-нерезидентам послуги, пов'язані з розробкою рекламних компаній, які за своїм характером не потребують особистої присутності представників позивача в країні реєстрації отримувача послуг.

Разом з цим зазначений факт не впливає на визначення місця надання таких послуг, оскільки за змістом п.п. «д»п.6.5. ст.6 Закону України №168/97-ВР місцем надання рекламних послуг є місцезнаходження отримувача таких послуг, якими у даному випадку є нерезидентами України, з постійним місцезнаходженням та місцем реєстрації за межами України, а вказана норма не ставить визначення місця надання рекламних послуг у залежність від специфіки та класифікації таких послуг.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв