Ухвала суду № 30298522, 18.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2013 р. м. Київ К-51523/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Черкаській області та Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009

у справі № 2-а-7121/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У»

до Державної податкової адміністрації в Черкаській області та Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання дій протиправними та недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КСІ-У»звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій посадових осіб Державної податкової адміністрації в Черкаській області щодо проведення перевірки за дотриманням порядку щодо проведення розрахунків та складання за її результатами акту перевірки від 24.03.2009; визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області № 0001212304 від 01.04.2009.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009, позов задоволено; визнано протиправними дії посадових осіб ДПА в Черкаській області щодо проведення перевірки ТОВ «КСІ-У»та складання за її результатами акту перевірки; визнано недійсним рішення ДПІ у м. Краматорську № 0001212304 від 01.04.2009.

В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки залу гральних автоматів, що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, складено акт № 0115/05/15/23/33792358 від 24.03.2009, в якому зафіксовано порушення п. п. 1, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: надання послуг грального бізнесу на гральних автоматах, які не переведені у фіскальний режим роботи, не зареєстровані та не опломбовані у встановленому порядку; невідповідність суми готівкових коштів, що знаходилась на місці проведення розрахунків (3 195 грн.) сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО (3 275 грн.).

На підставі результатів вказаної перевірки, 01.04.2009 відповідачем прийняте рішення № 0001212304 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 100 грн.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій посадових осіб Державної податкової адміністрації в Черкаській області по проведенню перевірки, слід зазначити наступне.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Частиною 7 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Згідно зі ст. 112 цього Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової адміністрації в Черкаській області перевірку позивача було проведено за відсутності наказу на її проведення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність дій посадових осіб ДПА в Черкаській області при проведенні перевірки позивача.

Скасовуючи спірне рішення податкового органу, суди мотивували свої рішення тим, що позивач в своїй діяльності використовує РРО Міні 600.02 МЕ, який включений до державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та переведений у фіскальний режим роботи; гральні автомати не здійснюють функцій реєстрації розрахункових операцій при наданні послуг, а самі розрахунки здійснюються безпосередньо через єдиний фіскалізований реєстратор розрахункових операцій.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками погодитись не може з огляду на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на всіх суб'єктів господарювання та їхні господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. РРО застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абз. 4 ст. 2 зазначеного Закону).

Аналіз наведених положень Закону дає підстави вважати, що метою застосування РРО є контроль за обігом готівкових та безготівкових коштів при реалізації товарів (послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг.

У пункті 6 додатку до постанови № 121 наведено перелік автоматів для реалізації товарів (послуг), використання яких можливе у випадку обладнання їх РРО. Зокрема, такими автоматами є автомати з продажу квитків на приміському залізничному транспорті, гральні, з обліку жетонів в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені, з продажу дозованих і штучних товарів, іншого призначення.

Правовий аналіз цієї норми права дає підстави вважати, що наведений невичерпний перелік автоматів вказує на автомати, які здійснюють розрахункові операції, тобто операції з приймання готівкових коштів або їхніх замінників (жетонів) за реалізований товар або надану послугу.

Такі автомати для реалізації товарів (послуг) при здійсненні розрахункової операції можуть приймати готівкові кошти або їхні замінники.

Якщо в розрахунковій операції використовується замінник готівкових коштів, то у будь-якому випадку повинна мати місце операція заміни готівкових коштів на їхні замінники (жетони, талони тощо).

Операція із заміни готівкових коштів на їхні замінники може бути розрахунковою, якщо при цьому надається платна послуга.

Закон не містить визначення терміна «послуга», воно наведено в іншому Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», відповідно до якого послуга - це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.

Таким чином, автомати, які здійснюють розрахункові операції, приймаючи від покупця жетони як замінники готівкових коштів за надання послуги або товару, мають бути обладнані РРО.

Будь-яка розрахункова операція за допомогою РРО реєструється один раз за надання послуги чи товару.

Надання послуги заміни готівкових коштів на їхні замінники відрізняється від послуги, яка в подальшому отримується з використанням такого замінника (жетону).

У зв'язку з цим відповідь на питання, яка фактично послуга надана, міститься в розрахунковому документі, виданому РРО.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну (абз. 15 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Цей документ вказує на сутність наданої послуги. Зокрема, стосовно послуг, які надаються з використанням автоматів, це може бути право на проїзд у приміському залізничному транспорті, право на гру, право на проїзд у метрополітені або на отримання замінника готівкових коштів (жетонів), які можуть бути використані в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені.

У випадку коли при видачі жетонів у розрахунковому документі вказується на набуте право на послугу чи товар, а не на обмінну операцію готівкових коштів на їхні замінники, жетон не набуває статусу замінника грошей і подальше використання жетону для початку гри на гральному автоматі не може вважатися розрахунковою операцією, оскільки у цьому випадку не відбувається приймання автоматом для гри готівкових коштів або їхніх замінників.

Таким чином, гральні автомати, які не здійснюють приймання готівкових коштів або їхніх замінників, не здійснюють розрахункові операції.

З огляду на наведене, гральні автомати, які не здійснюють розрахункові операції, тобто які не приймають готівкові кошти або їхні замінники, не мають бути обладнані РРО.

Враховуючи наведене, у даній справі підлягає встановленню: яка саме операція (обмінна чи надання послуги) здійснювалась при прийманні грошей касиром-оператором на підприємстві.

Крім того, скасовуючи спірне рішення податкового органу, суди попередніх інстанцій, в порушення ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, не дослідили обставин виявленого під час перевірки порушення вимог п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та, з урахуванням цього, правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Також, слід зазначити, що при вирішенні позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб ДПА в Черкаській області щодо складання акту перевірки від 24.03.2009, судами попередніх інстанцій не враховано наступного.

Згідно з абз. 2 п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В зазначеному пункті вказаного Порядку мова йде саме про акт, як джерело інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки, а не судового рішення.

В даному випадку судами обох інстанцій не було встановлено, чи є належним способом захисту позивача заявлена вимога щодо прийняття акту перевірки та, яким чином були порушені права, інтереси чи обов'язки позивача при прийнятті вказаного акту.

Таким чином, суди обох інстанцій вирішуючи позовні вимоги про визнання неправомірними дій посадових осіб ДПА в Черкаській області щодо складання акту перевірки від 24.03.2009 та визнання недійсним рішення ДПІ у м. Краматорську Донецької області № 0001212304 від 01.04.2009, дійшли передчасних висновків стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог, тому їх рішення в цій частині не можна вважати законними та обґрунтованими.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Черкаській області та Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009 в частині визнання неправомірними дій посадових осіб ДПА в Черкаській області щодо складання акту перевірки від 24.03.2009 та визнання недійсним рішення ДПІ у м. Краматорську Донецької області № 0001212304 від 01.04.2009 скасувати, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний