Ухвала суду № 30298499, 18.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2013 р. м. Київ К-40052/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2009

по справі № 2а-30807/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоком»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001612302/0 від 18.08.2008 та № 0001612302/1 від 19.09.2008.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2009, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «Автоком»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2006, складено акт № 1996/23-212/31942314 від 08.08.2008, в якому зафіксовані порушення: п. 6.1 ст. 6, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за березень 2006 року у сумі 98 982 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001612302/0 від 18.08.2008 та № 0001612302/1 від 19.09.2008 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 148 473 грн., в т.ч.: 98 982 грн. основного платежу та 49 491 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Актом перевірки було встановлено, що ТОВ «Автоком»згідно договору комісії № 08/02-06 від 08.02.2006 з залученням комісіонера здійснювало операції по експортуванню напівфабрикату із шкіри великої рогатої худоби підприємству нерезиденту фірмі «Vinton Corporation A.V.V.»(Аруба, Королівство Нідерландів), за умовами якого ТОВ «Автоком»виступав комітентом, а ТОВ «Тім-Трейд»- комісіонером.

Згідно вказаного договору комітент доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання здійснити експорт напівфабрикату із шкіри великої рогатої худоби.

На виконання умов договору ТОВ «Тім-Трейд» укладено контракт від 07.03.2006 № 2006/03-07 з фірмою «Vinton Corporation A.V.V.»на суму 100 000 (сто тисяч) доларів США.

Експорт товару здійснено згідно вантажних митних декларацій: від 10.03.2006 № 802000001/6/001766, напівфабрикату із шкіри великої рогатої худоби, фактурна вартість складає 482 791,36 грн., або 95 602,25 доларів США; від 16.08.2006 № 006796, напівфабрикату із шкіри великої рогатої худоби, фактурна вартість складає 494 910,50 грн.

За даними обсягами реалізації ТОВ «Автоком»застосувало пільги по оподаткуванню та використало нульову ставку податку на додану вартість згідно положень п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до даних вантажних митних декларацій визначено: рядок 2 «відправник/експортер»- ТОВ «Автоком»; рядок 8 «одержувач/імпортер»- фірма «Vinton Corporation A.V.V.»; рядок 9 «особа відповідальна за фінансове регулювання»- ТОВ «Тім-Трейд».

Донараховуючи податкові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з того, що у вантажних митних деклараціях в графі «одержувач/імпортер»зазначено особу - «Vinton Corporation A.V.V.», яка 06.03.2006 ліквідована, що унеможливлює здіснення експортних операцій.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні у позивача вантажні митні декларації підтверджують факт здійснення експорту продукції на користь фірми «Vinton Corporation A.V.V.»; органом уповноваженим здійснювати функцію контролю за реальністю самої експортної операції та належним документальним її оформленням є виключно митні органи, від яких в даному випадку висновку про неналежність оформлення ВМД не надано.

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до положень пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли усі її графи заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307.

Відповідно до п. 1.7 цієї Інструкції одержувач - зазначена в транспортному документі особа, якій перевізник згідно з транспортними документами або за дорученням відправника має передати у володіння товари.

Згідно з вимогами цієї ж Інструкції у графі 8 наводяться відомості про одержувача товарів, а у випадку якщо одержувач товарів - іноземна особа, в графі 8 вантажної митної декларації зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства.

Таким чином, в графі 8 має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є одержувачем названого у вантажній митній декларації товару.

Відповідно до вантажних митних декларацій № 802000001/6/001766 від 10.03.2006 та № 006796 від 16.08.2006 одержувачем товару є фірма «Vinton Corporation A.V.V.», яка згідно інформації відповідача станом на 06.03.2006 ліквідована.

Так, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по даній справі, обмежились наявністю вантажних митних декларацій, які на їхню думку, підтверджують здійснення експортних операцій, та не встановили реальності здійснення експортних операцій, наявності реєстрації контрагента - нерезидента на момент укладання договору, контракту та їх виконання, та в залежності від цього правомірність застосування позивачем нульової ставки до таких операцій.

Згідно з ч. 5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суди попередніх інстанцій мали можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, що не було ними зроблено.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до відповідного суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний