Ухвала суду № 30298492, 26.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року м. Київ К-26853/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Моторний О.А.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 р.

у справі № 18/342А (22а-5304/08/9104)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Державне територіальне-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі по тексту -позивач, ДТГО "Львівська залізниця") звернулося до суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (далі по тексту -відповідач, Коломийська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Львівської обл. від 12.12.2007 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2008 року скасовано постанову господарського суду Львівської обл. від 12.12.2007 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Коломийська ОДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДТГО "Львівська залізниця" залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Коломийською ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ВП «Коломийський ФСК «Локомотив»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт № 106/231-20545977 від 03.10.2007 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п. 3, 5, 7, 14 постанови КМ України № 1494 від 16.08.1999 року «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», п.14-1 постанови КМ України № 1494 від 16.08.1999 року «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», пп. 8.1.1, 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, Коломийською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018322310/0 від 12.10.2007 року, яким позивачу донараховано збір за спеціальне використання водних ресурсів на суму 1919 грн., з яких 219 грн. 26 коп. за основним платежем та 1700 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7), та податкове повідомлення-рішення № 0018351710/0 від 12.10.2007 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 815 грн. 31 коп., з яких 271 грн. 77 коп. за основним платежем та 543 грн. 54 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд апеляційної інстанцій погодився з такими висновками податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 постанови КМ України № 1494 від 16.08.1999р. «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту»(далі - Порядок) платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Об'єктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій (Порядку).

Згідно п. 16 Порядку збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення.

Відповідно до п. 4.8. Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 231/539/118/219 від 01.10.1999 року, збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Пунктом 4.5. Інструкції передбачено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Відповідно до п.п. 14, 14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно.

Згідно з п. 3.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, мають відповідно дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води. Водокористувачам у встановленому порядку затверджуються ліміти використання водних ресурсів.

Підпунктом 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відокремлений підрозділ Коломийського фізкультурно-спортивного клубу «Локомотив»ім. П.Федоровича»(далі - ВПФСК «Локомотив» ім. П.Федоровича») є відокремленим підрозділом ДТГО «Львівська залізниця»без права юридичної особи.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції було встановлено, що між Коломийським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства «Коломияводоканал»(далі - КП «Коломияводоканал») та ВПФСК «Локомотив»ім. П.Федоровича»укладено договір на відпуск води з комунального водопроводу і прийняття стоків в каналізацію № 68/Л/ДФСК-02122/НЮ від 01.01.2002р., відповідно до якого підприємству доведений ліміт води 6000 куб.м, стоків - 6000 куб.м на рік, однак у зв'язку з тим, що підприємство не перевищувало доведеного ліміту, останній був йому зменшений на 2006 рік: вода 5530 куб.м, стоки 5530 куб.м. КП «Коломияводоканал»подало відповідачу зведену відомість на ліміт водокористування та водовідведення на 2006 і 2007 роки.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій ВПФСК «Локомотив»ім. П.Федоровича»крім задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб відпочиваючих, використовувало воду, яку подає КП «Коломияводоканал», для виробничих потреб для послуг проживання, громадського харчування та сауни, згідно довідки ВПФСК «Локомотив»ім. П.Федоровича», та поступленням виручки від надання вищеназваних послуг.

Таким чином, оскільки позивач використовував, протягом періоду, що перевірявся ДПІ поверхневу воду для власних виробничих потреб, то він зобов'язаний подавати до контролюючого органу відповідні розрахунки.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що у перевіреному періоді ВП «Коломийський ФСК «Локомотив»проводилася закупка товарів у фізичних осіб картоплі та овочів, молочної продукції, риби, про що складалися акти закупок, розрахунки за придбану продукцію проводилися готівкою.

ВП «Коломийський ФСК «Локомотив»було закуплено товарів по актам закупок на суму 1971 грн. 24 коп.

Позивачем по вищевказаним операціям не було проведено нарахування, утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб, вказані виплати не відображені позивачем в довідці ф.1-ДФ.

Підпунктом 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" відхилити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.А. Моторний