Ухвала суду № 30298467, 26.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року м. Київ К-58951/09

К-59464/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Моторний О.А.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин»та Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 р.

у справі № 2а-28607/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин»

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин»(далі -позивач, ТОВ «Виробнича компанія «Млин») звернулось до суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -відповідач, Ясинуватська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2009 р. позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 15.10.2008 р. та № 0000502320/1 від14.11.2008 р.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2009 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 15 жовтня 2008 року та № 0000502320/1 від 14 листопада 2008 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 331 326,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 413 826,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Виробнича компанія «Млин», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 р. та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2009 р.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Ясинуватська ОДПІ, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

У касаційній скарзі Ясинуватська ОДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 р. в частині задоволення позову і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, а в іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2009 р. залишити без змін.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Виробнича компанія «Млин», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 р. скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2009 р.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Ясинуватська ОДПІ провела планову виїзну перевірку ТОВ «Виробнича компанія «Млин» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18 червня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 471/23/211-1/35146941 від 03.10.2008 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні податкового кредиту на суму 496 326,00 грн., у тому числі за грудень 2007 року в сумі 165 000,00 грн., за червень 2008 року в сумі 331 326,00 грн.

На підставі акта перевірки, Ясинуватська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000502320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану варітьсь в сумі 992 652,00 грн., з яких 496 326,00 грн. -основний платіж, 496 326,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суд апеляційної інстанції визнав частково необґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2007 року позивачем за видатковою накладною № РН-0001848 від 01 листопада 2007 року був придбаний товар (пшениця) загальною вартістю 2355638,58 грн. Відповідно до податкової накладної № 1495 від 01 листопада 2007 року сума податку на додану вартість у складі ціни придбаного позивачем товару складає 392606,43 грн.

20.12.2007 р. позивачем до податкового органу було надано декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2007 року, рядком 27 якої визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати до бюджету в сумі 7409,00 грн. Як вбачається з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, до складу податкового кредиту звітного податкового періоду листопаду 2007 року позивачем було частково віднесено суму податкового кредиту за податковою накладною № 1495 від 01 листопада 2007 року, а саме у розмірі 227 606,43 грн.

21.01.2008 р. позивачем до податкового органу було надано декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2007 року, рядком 27 якої визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати до бюджету в сумі 11495 грн. Як вбачається з реєстру отриманих та виданих податкових накладних до складу податкового кредиту звітного податкового періоду грудня 2007 року позивачем було частково віднесено суму податкового кредиту за податковою накладною № 1495 від 01 листопада 2007 року, а саме у розмірі 165 000,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1. статті 5 цього закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Також, як вбачається з п. 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року, коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди відображається у рядку 16 декларації. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації. У рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.

Проте, позивачем не здійснено коригування податкового періоду листопада 2007 року шляхом включення показників декларації листопада 2007 року до декларації звітного періоду грудня 2007 року.

Отже, позивачем необґрунтовано віднесено суму податкового кредиту у розмірі 165 000,00 грн., сформованого на підставі податкової накладеної № 1495 від 01.11.2007 року, за звітний податковий період - грудень 2007 року.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.06.2008 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт»був укладений договір підряду № 368-а. За умовами зазначеного договору позивач (замовник) доручив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт»прийняв на себе зобов'язання здійснити роботи по благоустрою на території млиного комплексу, якісно та в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1. зазначеного договору визначено, що вартість робіт відповідно до кошторису до договору складає 1987957,20 грн.

Відповідно до акта приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом території млинного комплексу за червень 2008 року, за підписами уповноважених представників підрядника та замовника, скріпленими печаткою підприємств, загальна вартість виконаних робіт складає 1987957,20 грн. Фактична сплата позивачем отриманих підрядних робіт по благоустрою відбулася протягом вересня 2008 року. Відповідно до податкової накладної № 3149 від 27 червня 2008 року сума податку на додану вартість у складі прийнятих позивачем підрядних робіт складає 331326,17 грн.

16.07.2008 р. позивачем було надано податкову декларацію за звітний податковий період червень 2008 року, рядком 27 якої визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 32 752,00 грн. Рядком 17 звітної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2008 року визначено суму податкового кредиту звітного податкового періоду у розмірі 632336,00 грн. За змістом розшифровки податкового кредиту, сума податкового кредиту нарахованого позивачем за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Енергоремонт» у розмірі 331 326,17 грн. було включено до складу податкового кредиту звітного податкового періоду червня 2008 року.

Відповідно до вищевикладених норм Закону України «Про податок на додану вартість», право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем обгрунтовано сформовано податковий кредит звітного податкового періоду - червня 2008 року на підставі податкової накладеної, оформленої за результатами виконання підрядних робіт ТОВ «Енергоремонт».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 331 326,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 413 826,00 грн. є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційні скарги позивача та відповідача підлягають відхиленню, а постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин»відхилити.

2.Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

3.Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 р. залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.А. Моторний