Рішення № 30298419, 28.03.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1989/13-ц

Провадження № 2/206/523/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючого судді:Маштак К.С.

при секретарі:Трубановій В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2012 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 08 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNРHGK0000000001, згідно якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 51985,23 доларів США на термін до 08 жовтня 2018 року, зі сплатою за користування кредитом 15 % на рік на суму залишку заборгованості. Погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісяця. Відповідач зобовязання належним чином за договором не виконав. Станом на 23 жовтня 2012 року ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 496459,39 грн. В забезпечення виконання зобовязань за договором сторони уклали договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 55,40 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки дорівнює 349364,13 грн. Договором іпотеки передбачена право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотеко держателя письмової згоди на такі дії.

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNРHGK0000000001 від 08.10.2008 року в розмірі 62135,09 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.10.2012 року складає 496459,39 грн.: звернути стягнення на квартиру загальною площею 55,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNPHGK0000000001 від 09.10.2008 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі № 17 в буд. 22а в м. Дніпропетровську зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, та зазначив, що сплачував кредит щомісячно, але в сумах менших ніж передбачено договором.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNРHGK0000000001, відповідно до якого банк зобовязався надати відповідачу кредит до 08 жовтня 2012 року у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 56837,53 доларів США на придбання нерухомості, шляхом видачі готівки через касу (а.с. 19-27).

09 жовтня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки відповідно до якого ОСОБА_2 надав позивачу в іпотеку квартиру № 17 в м. Дніпропетровську, що по вул. Семафорній, в буд. 22а, загальною площею - 55,40 кв.м., житловою площею 36,50 кв.м. (а.с. 28-33).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2008 року ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 квартиру № 17 в м. Дніпропетровську, що по вул. Семафорній, 22а (а.с. 34-35).

Станом на 23 жовтня 2012 року, у відповідача виникла кредитна заборгованість в сумі 62135,09 доларів США в тому числі: за кредитом 44434,46 доларів США, за відсотками 9978,09 доларів США, заборгованість з комісії 2656,85 доларів США, заборгованість з пені 2077,08 доларів США; штраф 31,29 доларів США та штраф - 2957,32 доларів США, згідно розрахунку суми боргу наданого позивачем (а.с. 9-14).

Договором передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення в повному обсязі кредиту, сплати процентів та плати за ведення кредитної ставки, а також сплати можливих штрафних санкцій, передбачених цим договором шляхом надіслання позичальнику відповідного письмового повідомлення.

На адресу відповідача було відправлено письмове повідомлення № 30.1.0.0/2-292 від 24 вересня 2012 року з вимогою повернення суми кредиту в повному обсязі (а.с. 15).

Відповідно до наданих копій чеків ОСОБА_2 за період 2012-2013 років вносив платежі в КБ «ПриватБанк» по кредитному договору, однак в сумах, менших ніж передбачено договором (а.с. 114-117).

Дані правовідносини регулюються Законом України «Про іпотеку», ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобовязання за даним договором не виконав належним чином.

Відповідно до ст.ст. 1050, 1054 ЦК України наслідками порушення умов зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо звернення стягнення на квартиру шляхом її продажу з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою підлягають задоволенню. Оскільки не отримавши право продажу предмета іпотеки на підставі рішення суду, позивач не будучи його власником й не маючи правовстановлюючих документів на нього, не зможе реалізувати свої права й відповідно задовольнити свої вимоги.

Матеріалами справи підтверджений факт порушення відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасності повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, у зв'язку із чим утворилася заборгованість. Отже, саме в рахунок погашення вказаної суми заборгованості та її складових повинно бути звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Діючим законодавством передбачено, що рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом позасудового застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку». При цьому, вибір способу реалізації предмета іпотеки належить позивачу.

В договорі іпотеки квартири сторони погодили, процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки зокрема, шляхом продажу предмета іпотеки у будь-якій особі у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя.

В частині позовних вимог, щодо виселення відповідача та інших осіб, які проживають у квартирі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню оскільки у відповідності до положень ч. 4 ст. 9, ст. 109 Житлового кодексу України, ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» такі позовні вимоги одночасно із зверненням стягнення на предмет іпотеки не можуть бути задоволені, так як на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаного житлового приміщення його мешканцями. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем було отримано попередження про виселення.

Розмір заборгованості станом на 23.10.2012 року за даним позовом складає 62135,09 дол. США, що еквівалентно 496459,39 грн. (за курсом 7,993 грн. за 1 дол. США відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти від 23.10.2012 року, встановленого НБУ) (а.с. 14).

Доводи відповідача щодо світової кризи та коливання курсу валют не приймаються судом як поважні причини не сплати відповідачем по кредитним зобовязанням оскільки відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним способом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Цивільним кодексом передбачено можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті.

Доводи відповідача щодо зміни курсу валют з часу отримання кредиту не можуть прийняті судом до уваги, так як вбачається з матеріалів справи, при укладені цього договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти гривні. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою № 496 Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні даного кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручі на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, відповідач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Отже, зупинивши свій вибір на ПАТ «КБ «ПриваБанк», відповідач погодився на умови про надання кредиту як такі, що його влаштовували. Банк не примушував, не нав'язував своїх послуг та не вимагав укладення договору. Це була ініціатива особисто відповідача.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що при укладенні кредитного договору було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. На момент укладення вказаного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований на отримання кредиту та у його погашенні згідно умов даного договору. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства та правил. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає в себе й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

За ст. 632 ЦК України ціна договору встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів, послуг тощо.

Судом розяснювались учасникам процесу положення ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення підлягають частковому задоволенню.

Також, з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору згідно ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 15, 16, 525, 526, 527, 530, 536, 549, 554, 614, 625,1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 9, 109 Житлового Кодексу, ст. ст. 10, 11, 57-64, 88, 209, 214, 224, 225 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNРHGK0000000001 від 08.10.2008 року в розмірі 62135,09 доларів США, що за курсом 7,99 грн. за 1 дол. США відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.10.2012 року складає 496459,39 грн. та складається з кредиту 44434,46 доларів США, з відсотків 9978,09 доларів США, заборгованості з комісії 2656,85 доларів США, заборгованості з пені 2077,08 доларів США; штрафу 31,29 доларів США та штрафу - 2957,32 доларів США, звернути стягнення на квартиру загальною площею 55,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNРHGK0000000001 від 09.10.2008 року) Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 3219,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: К.С. Маштак