Ухвала суду № 30296457, 30.03.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0604/2-3785/12 Головуючий у 1-й інст. Комісарчук О.В.

Категорія 27 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,

при секретарі судового

засідання Ходаківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання дій неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення відсоткової ставки по кредитному договору та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок належних до сплати платежів, зайво сплачених коштів, починаючи з 01.02.2009 року.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 27.12.2007 року між сторонами був укладений кредитний договір №ZRZ0AA00000201, за умовами якого позивачу було надано кредит в розмірі 28802,00грн. на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 19,32% річних. Строк дії договору визначено до 24.12.2010 року. Проте, з 01.02.2009 року Банком в односторонньому порядку здійснено підвищення розміру відсоткової ставки з 19,32% річних до 27,48%. Вважаючи таку зміну процентної ставки неправомірною та такою, що суперечить ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», просив визнати дії відповідача неправомірними.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права. Судом неповно та не об'єктивно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано належної оцінки доказам по справі. Не можна погодитись із висновками суду про прийняття в якості належного доказу копію реєстру поштових відправлень, адже це порушення ст. 64 ЦПК України, інші висновки суду є недоведеними та суперечать один одному.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2, укладаючи з відповідачем кредитний договір, погодив всі його умови, в тому числі умову щодо права банку підвищувати процентну ставку в односторонньому порядку, а відтак рішення банку про підняття процентної ставки за власною ініціативою відповідає вимогам закону та умовам договору.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно вказав, що стаття 1056-1 ЦК України, яка забороняє банкам збільшувати процентну ставку в односторонньому порядку, набрала чинності 10 січня 2009 року, тобто після укладення кредитного договору і прийняття банком 25 грудня 2008 року рішення про збільшення процентної ставки, зворотної сили не має, а відтак відсутні підстави для визнання недійсним окремих умов кредитного договору.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2007 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, згідно якого позивач отримав в банку кредит на споживчі цілі готівкою в розмірі 28802,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 19,32%. Строк дії кредитного договору визначено сторонам з 27.12.2007 року до 24.12.2010 року.

Кредитний договір (п.2.3.1) передбачає право банку збільшити в односторонньому порядку розмір відсоткової ставки у випадках, передбачених цим пунктом договору, в тому числі при зміні кон'юнктури грошових ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі розпорядження голови правління Приватбанку від 25 грудня 2008 року прийнято рішення про збільшення процентної ставки за всіма іпотечними кредитами фізичних осіб у зв'язку із підвищенням курсу долара США до гривні, що тягне зростання вартості грошових ресурсів, в тому числі збільшено в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитним договором, укладеним з позивачем, до 27,48% річних із 1 лютого 2009 року (а.с.77-83).

За таких обставин та з огляду на умови укладеного між сторонами кредитного договору, прийняття банком 25 грудня 2008 року рішення про підняття із 1 лютого 2009 року процентної ставки в односторонньому порядку відповідає умовам договору та вимогам закону, а тому суд обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи апеляційної скарги про незаконність підняття банком процентної ставки в односторонньому порядку з 1лютого 2009 року після набрання чинності ст.1056-1 ЦК України, необґрунтовані. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

З огляду на прийняття рішення Приватбанком про підняття процентної ставки 25 грудня 2008 року, тобто до 10 січня 2009 року, таке не суперечить закону, відповідає умовам кредитного договору, який надає банку право змінити процентну ставку на власний розсуд.

Посилання апелянта на те, що однією з умов підняття процентної ставки є письмова згода позичальника на таке підняття, суперечать умовам укладеного між сторонами кредитного договору, згідно п.2.3.1 якого банку надано право в односторонньому порядку переглядати розмір процентної ставки. При цьому визначена договором процедура підвищення процентної ставки не містить положень щодо необхідності прийняття позичальником пропозиції кредитора як умову зміни процентної ставки, а міститься лише обов'язок банку повідомити про це позичальника, що і було банком зроблено.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачений обов'язок банку повідомити позичальника про підняття процентної ставки за 7 днів до її підняття. Як вище вказувалося таке рішення про підняття ставки з 1 лютого 2009 року було прийняте банком 25 грудня 2008 року та направлене позивачу 7 січня 2009 року, що стверджується повідомленням банку і реєстром №490/9 ayt (а.с.77-79).

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову у задоволенні позову не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: