Постанова № 30296145, 27.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р. Справа № 5004/1540/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Гулова А.Г. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Бешта М.Г.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця Щерби Валерія Леонтійовича на рішення господарського суду Волинської області від 11.02.13 р. у справі № 5004/1540/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", м.Луцьк

до Приватного підприємця Щерби Валерія Леонтійовича, с.Зміїнець, Луцький район

про стягнення 41 633, 32 грн. заборгованості та розірвання договору оренди

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.02.2013р. у справі №5004/1540/12 (суддя Пахолюк В.А. ) позов Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" до Приватного підприємця Щерби Валерія Леонтійовича про стягнення 41 633, 32 грн. заборгованості та розірвання договору оренди - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємця Щерби Валерія Леонтійовича на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" 40 385, 83 грн., в т.ч. 39 203, 37 грн. основного боргу, 947, 86 грн. пені, 234, 60 грн. - 3% річних та 2 682, 50 грн. витрат по сплаті судового збору. Розірвано договір оренди № 1/Щ окремого приміщення від 30.01.2012р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Волиньтурист" та Приватним підприємством Щербою Валерієм Леонтійовичем. Провадження у справі на суму 1 247, 49 грн. припинено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 11.02.2013р. у справі №5004/1540/12 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2013р. по справі №5004/1540/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Приватний підприємець Щерба Валерій Леонтійович посилається на положення ст..762 Цивільного кодексу України відповідно до яких, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Апелянт посилається на те, що під час користування орендованим майном, на привокзальній площі проводились будівельні робити, у зв'язку з чим на площі було перекрито рух. 25 липня 20112 року ПП Щербою В.Л. було подано клопотання про зменшення розміру орендної плати у зв'язку з неможливістю використовувати орендоване приміщення. Однак орендодавець не погодився на зменшення орендної плати і вказав, що привокзальна площа повністю не перекрита, існує пішохідний прохід, який дозволяє використовувати приміщення. Однак, дана обставина не була прийнятою до уваги ні орендодавцем (ПрАТ Волиньтурист"), а в подальшому і господарським судом Волинської області.

Крім того, відповідно до договору оренди № 1/Щ від 30.01.2012 року ПП Щерба В.Л. брав в оренду у ПрАТ „Волиньтурист" приміщення для використання як заклад громадського харчування. Приміщення не відповідає вимогам для закладу громадського харчування, що перешкоджав використанню відповідно до умов договору, тобто використовувати під заклад громадського харчування. Відтак, ПП Щерба В.Л. змушений був проводити ремонт даного приміщення. Відповідно до ст. 776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту. Однак, орендодавець не зменшив орендну плату та не зарахував кошти, які були витрачені орендарем на ремонт.

Скаржник вважає, що не врахувавши ці обставини, суд припустився порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2013р. апеляційну скаргу Приватного підприємця Щерби Валерія Леонтійовича у справі №5004/1540/12 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

27.03.2013р. Приватне акціонерне товариство "Волиньтурист" надав Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Приватного підприємця Щерби Валерія Леонтійовича без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2013р. у справі №5004/1540/12 без змін.

У судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2013р. у справі №5004/1540/12 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2012р. між Приватним акціонерним товариством "Волиньтурист" (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством Щербою Валерієм Леонтійовичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди окремого приміщення № 1/Щ.

Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення бару «Ретро» площа - 223 м2 , що знаходиться за адресою: м.Луцьк, проспект Президента Грушевського 33 і розміщене на першому поверсі, для використання під заклад громадського харчування. Вказане майно є власністю орендодавця. Вартість його визначена за Актом оцінки від 30 червня 2006р. і становить 67.7 тис. грн.. (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1. договору орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата за орендоване майно визначається за рахунок (додається) і становить - 14 977,61 грн. в т.ч. ПДВ - 2 496,27 грн.

Згідно п. 3.3. договору в орендну плату не входять оплата за комунальні послуги, (електро- та теплоенергію, воду, каналізацію, газопостачання, радіо, інше), експлуатаційні витрати (обслуговування і ремонт інженерного і пожежного обладнання утримання ліфтів, підйомників, охорону, дезінфекцію, вивіз сміття, поточний ремонт, озеленення території, технагляд і інше) та витрати за користування лініями телефонного зв'язку. Ці витрати компенсуються орендарем, відповідно до п. 3.8. даного договору.

У відповідності до п.3.4. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендодавцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції і зміни цін на комунальні і інші послуги.

Пункт 3.5. договору орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця шляхом щомісячних перерахувань до 5 числа поточного місяця.

Згідно п.3.9. договору орендна плата, а також інші платежі, передбачені п.3.2., внесені несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до п.6.3. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар несе відповідальність, передбачену п.3.9. договору. Якщо орендар має заборгованість з орендної плати та інших передбачених договором платежів понад два місяці від встановленого договором терміну їх сплати, орендодавець має право достроково розірвати договір.

Відповідно до п.7.1. договору даний договір набуває чинності з моменту підписання акта приймання - передачі майна та діє до 31.01.2013р. включно.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі припинення або розірвання договору оренди, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за власні кошти, за письмовим погодженням з орендодавцем, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а не майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а не відокремлювальні поліпшення - власністю орендодавця на умовах, визначених письмовим погодженням або додатковою угодою до цього договору. (п.7.10 договору)

30.01.2012р. на підставі акту прийому-передачі нежитлових приміщень відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення бару "Ретро", площею 223 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Луцьк, пр..Президента Грушевського, 33 на першому поверсі під заклад громадського харчування.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 05.11.2012 р. у Приватного підприємця Щерби В.Л. перед Приватним акціонерним товариством «Волиньтурист» існує борг в сумі 39 203,37 грн., що підтверджено рахунками № 51 від 12.03.2012 р., № 71 від 10.04.2012 р., № 128 від 04.07.2012 р., № 144 від 01.08.2012 р., № 162 від 05.09.2012 р., № 158 від 05.09.2012 р., № 174 від 02.10.2012 р., № 180 від 11.10.2012 р., № 184 від 05.11.2012 р., № 192 від 05.11.2012 р., виставленими Орендарю, прибутковими касовими ордерами № 70 від 11.07.2012 р., № 85 від 26.07.2012 р., № 87 від 31.07.2012 р., № 91 від 06.08.2012 р., № 98 від 13.08.2012 р., № 106 від 23.08.2012 р., № 109 від 30.08.2012 р., № 112 від 04.09.2012 р., № 121 від 17.09.2012 р., № 124 від 24.09.2012 р., № 127 від 28.09.2012 р., № 132 від 18.10.2012 р., № 133 від 18.10.2012 р., № 134 від 22.10.2012 р. та письмовим розрахунком.

Приватне акціонерне товариство «Волиньтурист» неодноразово направляв на адресу Приватного підприємця Щерби В.Л. претензії № 163/1.6а від 30.05.2012 р., № 201/1.6а від 20.07.2012 р., № 229/1.6а від 22.08.2012 р., № 253/1.6а від 02.10.2012 р., № 258/1.6а від 09.10.2012 р., № 286/1.6а від 07.11.2012 р., з вимогою оплатити заборгованість за договором оренди, які залишені відповідачем без реагування.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Між сторонами - господарюючими суб'єктами - з господарською метою було укладено договори оренди нерухомого майна

За правилами статей 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За користування майном встановлено орендну плату, яка є істотною умовою цих договорів. Плата за орендоване майно повинна здійснюватися у певні строки.

Відомо, що згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, своєчасна сплата орендної плати є зобов'язанням відповідача, яке повинно виконуватись відповідно до закону і договору, як це передбачено наведеними вище положеннями закону, а також і нормами п.3 ст.285 Господарського кодексу України, відповідно до якої орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За положеннями статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до п.1 ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ст.615 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5 статті 188 Господарського кодексу України визначено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відтак, колегія суддів звертає увагу, що 22.08.2012 р. позивач листом № 229/1.6а попередив відповідача про наміри розірвання договору оренди з 01.10.2012 р.

Оскільки, на день розгляду спору відповідач не подав суду доказів відсутності заборгованості по орендній платі, тому вимоги позивача про розірвання договору оренди окремого приміщення № 1/Щ від 30.01.2012р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Волиньтурист" та Приватним підприємством Щербою Валерієм Леонтійовичем є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Волинської області про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Приватного підприємця Щерби Валерія Леонтійовича 40 385,83 основного боргу, 3% річних в розмірі 234, 60 грн., пеню в розмірі 947, 86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі позову позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми виплачених ПрАТ "Волиньтурист" штрафних санкцій по заборгованості за опалення перед ДКП "Луцьктепло" в розмірі 1 247, 49 грн.

Однак, судом першої інстанції правомірно враховано заяву позивача про відмову від позову в цій частині, та припинив провадження у справі на суму 1 247, 49 грн. на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Приватного підприємця Щерби Валерія Леонтійовича суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця Щерби Валерія Леонтійовича на рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2013р. у справі №5004/1540/12 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №5004/1540/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Саврій В.А.