Рішення № 30294612, 26.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р.Справа № 922/743/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом ПФ "Ніколь" м. Харків до ПП "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації", м. Харків про стягнення 28 395,00грн. за участю представників сторін:

позивача - Грачов Ю.Ю., дов. б/н від 21.02.13р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 28 395,00грн. попередньої оплати, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

20.03.13р. позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти сплачені у якості передплати в розмірі 28 395,00грн., збитки в розмірі 5 967,00грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги з урахуванням їх збільшення, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Із суті наданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що дана заява за своєю правовою природою є заявою про зміну предмета позову з наступних підстав.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, що вже раніше була заявлена. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до початку розгляду справи по суті змінити предмет позову.

Таким чином, право позивача на зміну предмета позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Заява про зміну предмета позову, подана після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишається без розгляду.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмета позову після початку розгляду господарським судом справи по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання від 12.03.13р., тому заява про зміну позовних вимог підлягає залишенню без розгляду.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. До господарського суду Харківської області повернулась ухвала про порушення провадження у справі, яка направлялась на адресу відповідача та повернута підприємством зв'язку посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації" (відповідач у справі) 13.11.12р. виставило Приватній фірмі "Ніколь" (позивач у справі) рахунок на оплату № 170 щебеню гранітного (фракція 5-25мм) (далі товар) у кількості 207т. на загальну суму 28 359,00грн.

Позивач, здійснив на користь відповідача попередню оплату за товар на загальну суму 28 395,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 1375 від 14.11.12р. на суму 10 000,00грн., № 1377 від 15.11.12 р. на суму 10 000,00грн., № 1410 від 21.11.12р. на суму 8 359,00грн. (а.с.13-15). В призначенні платежу позивачем зазначено: сплата за щебінь згідно рахунку № 170 від 13.11.12р.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між зазначеними суб'єктами господарювання виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є поставкою.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено усний договір поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, оплачений товар позивачу не поставив.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою про виконання зобов'язання (вих. № 57від 27.12.12р. ), в якій позивач вимагав від відповідача, у семиденний термін від дня отримання цієї вимоги, поставити товар, а у разі невиконання цієї вимоги повернути позивачу сплачені грошові кошти в сумі 28 359,00грн.

Дана вимога була отримана відповідачем 28.12.12р., проте останній кошти не повернув, товар не поставив.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

На підставі зазначеної статті позивач 08.01.13р. направив на адресу відповідача претензію (вих. № 08/01), в якій відмовився від прийняття виконання щодо поставки товару та вимагав повернути грошові кошти в сумі 28 359,00грн., сплачені за поставку 207т. щебеня гранітного (фракція 5-25мм).

В силу ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В матеріалах справи відсутні докази виконання обов'язків відповідачем, а також доказів, які б підтверджували вжиття ним заходів для їх виконання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 28 395,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат між сторонами суд керується наступним.

Відповідно до ст.49 ГПК України понесені витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 205, 526, 530, 610, 612, 693 ЦК України, ст.ст.181, 193, 265 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації", код ЄДРПОУ 35349878 (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92А, корпус Б, кв. 1010, п/р 26005149610300 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Приватної фірми "Ніколь", код ЄДРПОУ 23003596 (61145, м. Харків, вул. Клочківська,174-А, п/р 26006033657001 в АТ "Брокбізнесбанк" м. Київ, МФО 300249) - 28 395,00грн. попередньої оплати, 1 720,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.03.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.