Рішення № 30294595, 29.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2013 р.Справа № 922/696/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш", 61204, м.Харків, просп. Людвіга Свободи, 46В, кв. 79, код ЄДРПОУ 25184975; про стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 7808,14грн. за участю представників:

позивача - Яновський О.В., довіреність №34/2013 від 10.01.2013р.;

відповідача - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" про стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 7808,14грн. та судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1720,50грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 7808,14грн., і в нього виникло право, на підставі п.38.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на звернення до відповідача із регресним позовом.

Відповідач 11.03.2013р. надав до суду відзив на позовну заяву, який представник віповідача підтримав у судовому засіданні, - відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що відповідач мав поважні причини, через які не міг повідомити позивача невідкладно або на протязі трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, також відповідач зазначає, що 06.09.2011р. водій ТОВ "Томаш" - Піхуля А.Б., який керував транспортним засобом ІЖ 2717, держ.номер 420-57ХА, зателефонував страховику за номером 044-568-58-23 та повідомив про настання ДТП. Разом з відзивом надані документи для долучення до матеріалів справи, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.03.2013р. розгляд справи відкладено на 25.03.2013р.

В судовому засіданні 25.03.2013р. оголошено перерву до 29.03.2013р. за клопотанням представника відповідача для надання можливості відповідачу надати докази належного повідомлення позивача про настання страхового випадку - роздруківку телефонного дзвінка від 06.09.2011р. представнику Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов, заявлений позивачем, підтримав в повному обсязі та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання після перерви не з'явився, докази, для надання яких за клопотанням відповідача оголошувалась перерва у попередньому судовому засіданні, - не надав.

Отже, зважаючи на те, що сторонам було надано рівну можливість скористатися повним обсягом процесуальних прав, передбачених господарським процесуальним законодавством, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОМАШ» (страхувальник) 30.05.2011 року укладено договір страхування - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2509284 (а.с.9), згідно умов якого застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ИЖ 2717-09», реєстраційний номер 420-57 ХА.

Як свідчать матеріали справи, а саме довідка ДАЇ УМВС України в Сумській області за №8870859 від 02.11.2011р. (а.с. 14-15), 06.09.2011р. в місті Суми на вул. Металургів відбулася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були Коломієць Ігор Михайлович, який керував мотоциклом «Suzuki Desperado 400», реєстраційний номер ВМ 1944 АА, та Піхуля Анатолій Борисович, який керував застрахованим автомобілем «ИЖ 2717-09», реєстраційний номер 420-57 ХА.

18.10.2011р. Коломієць Ігор Михайлович звернувся до позивача із повідомленням про настання випадку (а.с.10-11), і згідно Звіту про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Suzuki Desperado 400» (державний номер ВМ 1944 АА), виконаного оцінювачем Дядченком С.М. матеріальний збиток, внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу становить 9369,77грн. (а.с.20), та згідно розрахунку страхового відшкодування №5736 (а.с.42) розмір збитку становить 7808,14грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виплатив суму страхового відшкодування водію пошкодженого транспортного засобу «Suzuki Desperado 400» (державний номер ВМ 1944 АА) у розмірі 7808,14грн. (платіжне доручення №1558 від 21.06.2012р., а.с. 45) і оскільки страхувальник (відповідач) не повідомив позивача про вказаний страховий випадок, чим порушив умови договору та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач і звернувсь у суд з даним позовом.

Умови та порядок подання регресного позову страховика визначені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, зокрема, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Стаття 16 Закону України "Про страхування" визначає, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується, у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 цього кодексу страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Згідно з пунктом 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпунктах 33.1.2, 33.1.1 вказаного Закону. Зазначена норма Закону кореспондується з пунктом 1 статті 1191 Цивільного кодексу України.

При цьому вказаними правовими нормами не передбачено тільки письмову форму повідомлення страховика про настання страхового випадку, оскільки законодавство обмежує лише час повідомлення про настання страхового випадку і вказана правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2009р. у справі №25/71.

Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України також не закріплений обов'язок страхувальника щодо здійснення повідомлення про настання страхового випадку виключно в письмовій формі.

В процесі розгляду справи відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він наголошував на тому, що у день коли сталася ДТП - 06.09.2011р. водій ТОВ "Томаш" Піхуля А.Б., який керував транспортним засобом ІЖ2717, д.н. 420-57ХА, зателефонував за номером 044-568-58-23 (який зазначено у страховому полісі), але доказів на підтвердження здійснення цього дзвінка страхувальнику відповідач не надав, хоча перерва в судовому засіданні оголошувалась судом саме з метою надання часу відповідачу для подання цих доказів.

Слід зазначити, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а відповідачем не спростовано належними доказами та у встановленому порядку, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАШ» (61204, м. Харків, проспект Людвіга Свободи, 46В, кв.79, код ЄДРПОУ 25184975) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вулиця Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673, п/р № 26503441 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 7808,14грн. та 1720,50грн. судового збору.

3. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 29.03.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.