Рішення № 30294563, 25.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р.Справа № 922/835/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом ПП "Науково-виробнича фірма "СВК", м. Дніпропетровськ до ДП "Південна Залізниця" м. Харків про стягнення 11 266,98грн. за участю представників сторін:

позивача - Гузенко С.О., дов. № 159 від 20.10.12р.;

відповідача - Щербаков О.В., дов. № 559 від 28.04.12р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 79 100,00грн., пеню в розмірі 2 166,98грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 14.03.13р., в порядку ст.77 ГПК України, було оголошено перерву до 25.03.13р. для надання можливості позивачу підготувати письмові пояснення стосовно наданого відповідачем відзиву на позов. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач 25.03.13р. звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 9 100,00грн., пеню в розмірі 2 166,98грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору. Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що відповідач 14.03.13р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 70 000,00 грн.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні. Однак, в судовому засіданні 25.03.13р. повідомив про часткове погашення заборгованості в розмірі 70 000,00грн. та надав до суду платіжне доручення № 423 від 14.03.13р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10.08.12р. між Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма СВК" (позивач у справі) та Державним підприємством "Південна залізниця" (відповідач у справі) було укладено договір поставки № П/НХ-121214/НЮ (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у зумовлені строки у власність відповідачу певну продукцію (товар), а відповідач прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 5.1.1 договору сторони погодили, що позивач за власний рахунок здійснює поставку товару на умовах DDP на склад відповідача не пізніше семи календарних днів з дня отримання повідомлення, передбаченого п.5.1.2 договору.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 89 100,00грн. Факт поставки товару на вказану суму визнається відповідачем та підтверджується видатковими накладними № 2202 від 19.09.12р. на суму 44 550,00грн. та № 2232 від 21.09.12р. на суму 44 550,00грн., товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.2 договору відповідач зобов'язався оплатити кожну прийняту партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати його поставки при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів, що підтверджують якість поставленого товару.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, з порушенням встановленого строку його виконання, за поставлений позивачем товар розрахувався частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 10 000,00грн. Окрім того, відповідач 14.03.13р. платіжним дорученням № 423 частково перерахував грошові кошти в розмірі 70 000,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наданих позивачем до справи.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням своїх договірних зобов'язань у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором на суму 9 100,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд не приймає заперечення відповідача, що строк виконання ним грошового зобов'язання за договором на момент розгляду справи ще не настав, виходячи з наступного.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень, посилається на п. 5.1.4 договору, яким сторони визначили, що датою поставки товару є день підписання сторонами акту приймання - передання товару, та саме з цієї дати починає відраховуватись 45 банківських днів, що передбачені п. 4.2 договору, для оплати. Оскільки сторонами акти приймання - передання товару підписані не були, то, на думку відповідача, строк оплати за отриманий ним за договором товар ще не настав.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки обов'язкова форма акту приймання - передання товару за договором поставки діючим законодавством не передбачена. Таким чином, зазначений акт може бути складений сторонами у довільній формі. Цей документ повинен обов'язково містити інформацію про кількість отриманого за договором товару та підпис уповноважених представників двох сторін, що посвідчує факт передання одною стороною та прийняття іншою стороною певної кількості товару за договором поставки. Таким чином, зазначеним документом суд вважає і видаткову накладну, оформлену належним чином, яка підтверджує факт отримання відповідачем від позивача певної кількості товару за договором та містить дату здійснення цього факту.

Виходячи з викладеного, датою поставки суд вважає дату, що зазначена у видаткових накладних, які підписані відповідачем без будь - яких застережень та зауважень та відповідають даті, що зазначена у товарно - транспортних накладних на поставку цього товару. Та саме з цієї дати суд відраховує строк для оплати поставленого за договором товару, відповідно до п. 4.2 договору.

Тому твердження відповідача, що на момент розгляду даної справи строк оплати за поставлений за договором товар ще не настав, не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 9 100,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, пунктом 7.3 договору, сторони погодили, що за несвоєчасну оплату відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені в розмірі 2 166,98грн., який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги цілком обґрунтованими, законними, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується порядку розподілу господарських витрат між сторонами суд керується наступним.

У відповідності зі ст.49 ГПК України, враховуючи те, що спір до суду доведено з вини відповідача, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 720,50грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 612, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця", код ЄДРПОУ 01072609 (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, поштова адреса: 61080, м. Харків, вул. Південнопроектна, 2-А, п/р 26004000016 в ХФ АБ "Експрес-банк", МФО 350716) на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК", код ЄДРПОУ 20257936 (49126, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 54, відомості про рахунки відсутні) - 9 100,00грн. основного боргу, 2 166,98грн. пені, 1 720,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.03.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.